Кадишев Арнольд Борисович (нар. 1895, Бердичів, Київська губернія, Російська імперія – пом. 1968, Москва, СРСР) – полковник, військовий історик, доктор історичних наук, перший редактор міської газети “Известия”.

Кадишев Арнольд Борисович народився у 1895 році в Бердичеві в єврейській родині. У 1914 році Арнольд закінчив бердичівське комерційне училище та вступив до Петербурзького психоневрологічного інституту.
У 1916 році Арнольда Кадишева призвали до лав Російської Армії, де його й захопили буремні революційні події 1917 року. У Петрограді Арнольд Борисович взяв участь у поваленні Тимчасового уряду, але невдовзі повернувся до Бердичева. У 1918-1919 роках він очолював підпільний міський ревком і Бердичівську раду робітничих депутатів, а після повалення влади Директорії у Бердичеві (березень 1919 року) став командиром загону у складі 1-ї Української радянської дивізії, якою командував Микола Щорс.
У квітні 1919 року Арнольд Кадишев став організатором та першим редактором бердичівської газети “Известия” — органу виконавчого комітету робітничих депутатів, повітового ревкому і повітового комітету КП(б)У та окрвиконкому Рад робітничо-селянських, червоноармійських депутатів. Ця газета протягом 1919-1925 років неодноразово змінювала назву: “Известия”, “Вісті”, “Голос труда”, “Голос праці”. З 21 червня 1925 року газета стала виходити під назвою “Радянський шлях”, з 1992 року – під назвою “Земля Бердичівська”. Газета функціонує й нині. Також Арнольд Борисович став організатором видавництва Західного фронту, яке випустило десятки видань на різних мовах, у тому числі й на ідиш.
У 1921 році Арнольда Кадишева призначили начальником політвідділу Західного фронту. У цьому ж році його обрали членом Смоленського губкому партій і послали делегатом на X Всеросійську конференцію РКП(б) у Москву.
У 1922 році Арнольда Кадишева призначили на посаду відповідального редактора журналу “Политработник”, також він обіймав посаду начальника військово-політичного відділу Вищої військової редакційної ради.
У 1926 році Арнольд Борисович призначений начальником відділу преси при Головному політичному управлінні РСЧА. З 1930 року — слухач Військової академії імені М.В. Фрунзе (Москва), яку закінчив у 1932 році. Тут він видав книгу “Журналіст на війні”, передмову до якої написав відомий діяч міжнародного робітничого руху Фелікс Кон.
Після отримання диплому Арнольд Борисович залишився в академії та працював викладачем кафедри військової історії. На цій посаді він перебував до 1941 року. Але його не оминули політичні чистки 1937-1939 рр., що страшною хвилею пройшли у Червоній Армії – Арнольд Кадишев, бригадний комісар, старший керівник кафедри історії громадянської війни, був репресований. Але через деякий час його відновили у правах, він повернувся до роботи на кафедрі.
Загалом у 30-х роках Арнольд Кадишев підготував цілий ряд наукових праць, зокрема “Операції в період громадської війни”, “Оборона Царицина”, “Німецька інтервенція в 1918 році”. Безумовно, що всі вони писались із тогочасних методологічних засад і нині являють собою лише певну історіографічну цінність. Під час німецько-радянської війни, коли Ленінград блокували німецькі війська, на замовлення командування Ленінградського фронту Арнольд Кадишев підготував книгу “Тактика вуличного бою”, яка мала важливе практичне значення для оборонців міста та радянських воїнів.

У повоєнні роки з-під пера доцента кафедри історії Червоної Армії і радянського військового мистецтва побачила світ фундаментальна праця “Історія радянського воєнного мистецтва”, а у 1965 році за монографію “Інтервенція і громадська війна в Транскавказі” А.Б. Кадишев удостоївся звання доктора історичних наук із спеціальності “військова історія”.
Арнольд Кадишев працював на кафедрі військової історії академії до 1947 року, мав військове звання “полковник”. Арнольд Борисович — автор численних спогадів про зустрічі з багатьма відомими державними і політичними діячами.
Не поривав зав’язків Арнольд Кадишев і з Бердичевом. Він відвідував місто, написав спогади про свою діяльність та діяльність більшовиків у бердичівському підпіллі, виклав своє бачення встановлення радянської влади у нашому місті. Ці спогади опублікував у 1958 році в місцевій газеті «Радянський шлях».
Помер Арнольд Борисович Кадишев у 1968 році у Москві. Похований на Новодівочому кладовищі.
Джерела і література:
Костриця М.Ю. Постаті землі Бердичівської: Історико-краєзнавчі нариси. У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т. 2, с. 54-56.
Кадишев А. Боротьба за встановлення Радянської влади у Бердичеві // «Радянський шлях», №65-69, 71-72 за червень 1958 р.
Российская Еврейская Энциклопедия: http://www.rujen.ru/index.php/%D0%9A%D0%90%D0%94%D0%98%D0%A8%D0%95%D0%92_%D0%90%D1%80%D0%BD%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B4_%D0%91%D0%BE%D1%80%D0%B8%D1%81%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87