Залишились позаду Різдвяні свята, а за ними спала хвиля запеклих суперечок між віруючими та атеїстами щодо того, чи є Бог на Землі, чи все ж це вигадка та пережитки минулого. Ніколи не встрявав у ці суперечки, адже давно переконаний, що у кожної людини є свобода волі (хоча нею не всі користуються), і, відповідно, кожен МАЄ ПРАВО на те, щоб вірити у щось, чи ні.
Але зараз не про віру чи Бога. А про свободу волі.
Гортаючи якось в архіві чергову теку з документами, натрапив на цікавий лист, адресований редакції тогочасної районної газети «Шлях соціалізму». Вразив як сам зміст листа, так і те, в які часи він був написаний.
1949 рік, ставлення до релігії ще терпиме (нагадаю, що у 1943 році під час війни в СРСР Церкву «реанімували»), але вже на сторінках преси знову стали підіймати питання боротьби проти «опіуму для народу». 24 грудня віруючі відзначають Різдво, а у вищезазначеній газеті друкують замітку про те, що в селі Обухівка Бердичівського району на своїх зборах віруючі відзначають це свято «таємно», та ще й нібито долучають до заходу «сторонніх людей».
Жінка у листі просто та переконано пише: «В дальнейшем заходить в собрание верующих … не отказываюсь, ибо я верю, что есть Бог». Чим, як на мене, виявила і силу духу, і переконаність у своїй вірі.
Анатолій Горобчук