Home Новини З глибини минулого до наших днів

З глибини минулого до наших днів

646
0
SHARE

Село – наш дім, наше коріння і доля, наша кровність і материнська пісня. Це розбуджені досвітки та духмяні пахощі літа. Тут живе наше дитинство, це частина нашого серця. Рідне село – це ми з вами, це наша Україна-мати.

Саме такими словами розпочали ведучі захід, на який з нетерпінням очікували не лише уродженці Солотвина, але й численні гості, що з’їхались у цей яскравий сонячний день до будиночка рибалки, що на острові Кохання, не лише з сіл Гришковецької громади, але й з Бердичева, Житомира, Києва. А приводом стала знакова для цього старовинного села подія – презентація книги «Солотвин. З глибини минулого до наших днів», автором якої став уродженець Старого Солотвина, письменник, Голова спілки письменників України, головний редактор «Української літературної газети» Михайло Сидоржевський.

Одночасно з презентацією книги сільська громада відзначила й своєрідний ювілей села – йому цього року виповнюється 430. Саме стільки років минуло з того часу, як вперше з’явилась писемна згадка про Солотвин в інвентаризаційних записах Речі Посполитої за 1593 рік: тоді в Солотвині вже був млин, 20 хат та стара гребля. Але село значно старше, переконаний Михайло Сидоржевський. І автор у книзі наводить й іншу версію про народження села – 1177 рік, адже таку дату, хоч і сумнівну, віднайшов у рукописних зошитах про історію Солотвина місцевого краєзнавця Івана Рудика.

Але скільки б років Солотвину не було насправді, нині село намагається достойно проживати сьогодення, впевнено дивитись у майбутнє та не забувати про народні традиції, серед яких – гостинність, яку демонстрували фахівці сектору культури та туризму Гришковецької громади. Народні танці у виконанні юних танцюристок чергувались піснями у виконанні хорового колективу. А зовсім поряд кілька господинь у тих же народних костюмах жваво готували фірмові страви – солотвинські вареники та не менш знаменитий у Гришковецькій громаді білий борщ.

Голова громади Ірена Лісова у своїй промові зазначила, що лише війна не дає широко відзначити і ювілей села, і презентацію книги:

– Але автор нагадав для усіх, що любов до України починається з любові до Батьківщини, від любові до її історії, до того місця, де ти народився. Кожен рядочок цієї книги пронизаний любов’ю. Це витвір спогадів, любові, поглядів у майбутнє. І ми обов’язково віримо, що відбудується Україна, відновляться міста і села, а пам’ять про людей відбудовується творчістю саме тих людей, яким Господом Богом даний талант. І саме така людина сьогодні серед нас. Я щиро дякую за ваш дарунок для села, для громади!

На захід до Старого Солотвина приїхали голова Житомирської обласної організації спілки письменників Світлана Гресь та відомий поет Михайло Пасічник. У своїх виступах вони привітали автора та побажали йому подальших творчих здобутків.

Після виступів артистів та привітань Михайло Сидоржевський власне й презентував свою книгу. Задум виник давно, каже, але безпосередньо до його втілення приступив на початку 2014 року. Використовуючи архівні матеріали, записи старших людей села, публікації у пресі, документальні матеріали й інші доступні джерела, Михайло Олексійович описав історію рідного села від давніх часів до сьогодення. В результаті книга «Солотвин. З глибин минулого до наших днів» – доволі об’ємне історичне дослідження Солотвина. Як зазначив автор, представлений матеріал буде цікавим не лише для солотвинців, а й для краєзнавців, істориків та всіх, хто цікавиться історичним минулим нашої рідної Бердичівщини.

– Свою книжку я присвятив майбутнім поколінням солотвинців. Тому що життя триває. Зараз війна, зараз драматичний період у нашому сьогоденні. Ворог намагається знищити нас, знищити нашу ідентичність, знищити Україну. Але ми вистоїмо, тому що Україна має древню історію, має багатющу культуру, Україна має високу традицію буття. І в цьому наша сила, – зазначив Михайло Олексійович.

Михайло Сидоржевський доволі довго перераховував і дякував всім, хто допоміг йому зі створенням книги. А особливо дякував своєму давньому товаришу, земляку та однокласнику Валерію Ярошенку (працював у 2006 році директором Державного центру зайнятості, а в 2010 році – заступником голови Пенсійного фонду України), який надав фінансову допомогу на друк книги. Дякував і своєму сину Тарасу за дизайн та верстку книги, що саме його стараннями книга стала такою, якою ми її бачимо. Окрема подяка прозвучала для ветерана праці Ольги Варфоломіївни Дмитренко – з її рукописної книги про свій власний рід автор почерпнув багато цікавої інформації.

– Загалом історія України унікальна. І історія нашого села – це цеглинка у величному храмі під назвою «Україна», – впевнений автор.

А далі – відповіді на питання, які приготували як ведучі заходу, так і присутні на презентації люди. Після всього відбулась автограф-сесія – всі бажаючі мали можливість підписати книгу в автора та поділитись своєю думкою про неї.

Ми попросили поділитись своїми враженнями відому в цих краях Ольгу Варфоломіївну Дмитренко:

– Наше село – це мальовнича природа і прекрасні трудолюбиві люди. Солотвин – це не лише вмілі аграрії, а й представники переробної промисловості, адже саме тут побудована перша у нашому районі і одна з небагатьох в області птахофабрика. Нині багато говорять про необхідність іноземних інвестицій. Так ось, саме в нас з’явилась перша в районі французька інвестиція – аграрне підприємство «Кольза», керівник Бає Жан Франсуа. Я щаслива, що народилась у цьому селі поруч з такими гарними людьми.

Презентація завершилась… Але не завершується історія Солотвина. І хоча нині село має у своїй назві приставку «Старий», в душі все ж воно залишається все таким же молодим та активним, як і в минулому. А доказом стали пісні та гомін учасників свята, що довго лунали понад берегами мальовничої річки Коденки.

Анатолій ГОРОБЧУК

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here