Зощук Яків Григорович

Зощук Яків Григорович (нар. 1906, с. Рея, Старосолотвинська вол., Житомирський пов., Волинська губ., Російська імп. – пом. 1987, с. Рея, Бердичівський р-н., Житомирська обл., Українська РСР) – ланковий із вирощування зернових у радгоспі “Рея”, Герой Соціалістичної Праці.

Яків Григорович Зощук народився у 1906 році в селі Рея Старосолотвинської волості Житомирського повіту Волинської губернії (нині Бердичівський район Житомирської області). Українець.

У неповних 16 років Яків Зощук став різноробочим у місцевому хмелерадгоспі “Рея” – одному з перших державних колективних підприємств Житомирщини, яке було засноване у 1920 році. Згодом став ланковим.

У 1940 році Яків Григорович бере участь у Всесоюзній сільськогосподарській виставці. Того ж року його на один рік призвали до лав Червоної Армії, але у зв’язку зі складним міжнародним становищем термін служби було продовжено ще на рік. Згодом розпочалась німецько-радянська війна, і Яків Зощук став одним із багатьох жителів Реї, котрі боролися проти нацистських загарбників на фронтах німецько-радянської війни, яку пройшов від початку до кінця.

Доля вберегла Зощука і подарувала шанс живим повернутися на Батьківщину. Яків Григорович повернувся до рідного села, став працювати ланковим із вирощування зернових у радгоспі. Вчорашній фронтовик був прикладом для односельців під час відбудови сільського господарства. 1947 року його ланка на площі 12 га виростила по 32,8 ц жита з кожного гектара. За вирощення в перші повоєнні роки високого врожаю зернових у квітні 1948 року Якову Григоровичу присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. Яків Зощук став одним із перших жителів Житомирщини, котрі були відзначені найвищою нагородою держави.

Яків Зощук неодноразово брав участь у Всесоюзних сільськогосподарських виставках, нагороджувався дипломами і преміями. У 1951 році земляки обрали його головою виконкому Рейської сільської ради. П’ять років він пропрацював на цій відповідальній посаді, а потім ще довго, поки дозволяло здоров’я, трудиться на полях радгоспу, передаючи свій досвід молодим, надихаючи їх своїм прикладом землероба і великого працелюба.

Своєю невтомною працею Яків Григорович надихав і творчих людей. В один зі своїх приїздів до Бердичева скульптор Петро Криворуцький зацікавився Героєм і створив його бюст. Згодом цей бюст увійшов до фондів Музею історії міста Бердичева.

Помер Яків Григорович Зощук у 1987 році. Похований на південно-західній околиці села, західна частина сільського кладовища. У 1988 році на могилі встановлено вертикальну стелу з мармурової крихти (вис. 1 м), вгорі якої вмонтована фотографія, а в центрі – чорна гранітна плита (50×50 см) з меморіальним написом.

Джерела і література:

Іващенко О. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: “Полісся”, 2005 р. – с. 157-158.

Трудові Зірки Полісся. Нариси про Героїв Соціалістичної Праці та повних кавалерів ордена Трудової Слави Житомирщини. – Житомир, 2000. – С. 85.

Історія міст і сіл УРСР. Житомирська область. – Київ, 1973. – С. 196.

Коляда Р.Е. Рея // Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття: Науковий збірник “Велика Волинь” Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т. 22. / Відп. ред. М.Ю. Костриця. — Житомир: М.А.К., 2001. – С. 252-253.