Залізничний вокзал, як витвір мистецтва

Нещодавно, зокрема, 24 листопада, минув пам’ятний день – цього дня 1870 року встановили залізничне сполучення між станціями Бердичів та Козятин. І хоча дата не ювілейна, але вона стала приводом згадати цікаві моменти з історії спорудження залізниці на теренах сучасної України та історії нашого міста зокрема.

Цього ж року товариство Києво-Брестської залізниці, яке придбало у казни ділянку Київ-Жмеринка з гілкою Козятин-Бердичів, збудувало лінію від Бердичева до Бреста з відгалуженням на Радзивилів (нині місто Радивилів Рівненської області) – колишній російсько-австро-угорський кордон. Рух для поїздів по ділянці Бердичів-Брест-II відкрили через три роки – у серпні 1873. Києво-Брестська залізниця затверджена урядом царської Росії у 1868 році та включала до свого складу лінії Київ-Жмеринка, Козятин-Бердичів, Бердичів-Брест II.

Тоді ж на залізничних станціях з’явились будівлі вокзалів. Це справжні архітектурні витвори мистецтв, які милували око як пасажирів залізниці, так і її працівників. До сьогодні на залізничній ділянці Бердичів-Козятин зберігся лише козятинський вокзал. Бердичівський знищили німецькі літаки під час бомбардування у березні 1944 року.

У грудні 1955 року після восьми років будівництва у Бердичеві з’явилась нова будівля залізничного вокзалу. Вокзал має просторий зал очікування, каси, ресторан – всього в будівлі нараховується 54 кімнати.

За основу будівельники взяли готовий архітектурний проект (архітектор П.Ф. Красицький), за яким у цей же період збудували залізничні вокзали в українських райцентрах Конотоп (Сумська область) і Миронівка (Київська область), а також вокзали у місті Йошкар-Ола (столиця Республіки Марій Ел, Російська Федерація) та в місті Каменськ-Шахтинський Ростовської області (Російська Федерація). Будівлі цих вокзалів та їх відмінності один від одного – на представлених нижче фотографіях.