Зак Володимир Григорович (нар. 11 лютого 1913, Бердичів, Київська губ., Російська імп. – пом. 25 листопада 1994, м. Павловськ, Російська Федерація) – радянський шахіст, шаховий тренер і літератор, кандидат у майстри спорту СРСР, Заслужений тренер СРСР.
(1913-1994).
Зак Володимир Григорович народився 11 лютого 1913 року в Бердичеві в єврейській родині. Після народження батьки назвали його іменем Вульф, але згодом він змінив його на Володимир.
Освіту Володимир Зак отримав в одній із бердичівських шкіл. Вже у дитинстві в нього проявляється талант до гри у шахи.
У 1930-х роках Володимир Зак переїхав до Ленінграда, де п’ять років працював робітником на Державному оптико-механічному заводі, у подальшому – Оптико-механічному об’єднанні (ЛОМО). Згодом Володимир Зак навчався в інституті де отримав диплом інженера зв’язку. Але шахи тягнули до себе все більше. У 1937 році в Ленінградському палаці піонерів, що розмістився у приміщенні Анічкова палацу, відкривається шаховий клуб. Тут Володимир займається з групою шахістів п’ятого розряду — це була робота по сумісництву.
Вже у 1938 році Володимир Зак здобуває звання кандидата у майстри спорту з шахів. Але подальшому росту майстерності стає на заваді війна: Володимир Зак йде на фронт та служить солдатом усю війну. Під час війни вступив до лав Комуністичної партії СРСР. За участь у Другій світовій війні нагороджений бойовими нагородами: “За бойові заслуги” і “За трудову доблесть”.
Володимир Зак сидить другим зліва.
По закінченні війни Володимир Зак демобілізувався та повернувся до роботи шаховим тренером у Ленінградському палаці піонерів. Тут працює на протязі майже всього життя – з 1946 по 1986 рр. Також бере участь у чемпіонатах СРСР з шахів (1950-1951), Ленінграду (1945). Але головним у його житті стає навчання підростаючого покоління. У числі його вихованців – чемпіон світу Борис Спаський, віце-чемпіон Віктор Корчний, переможці першостей світу серед юнаків Валерій Салов, Європи серед юнаків Олександр Кочієв, чемпіонка СРСР Лариса Вольперт. Загалом тренер виховав 20 майстрів спорту СРСР.
У 1958 році Володимиру Заку за здобутки у вихованні молоді присвоєно звання “Заслужений тренер СРСР”.
Його практична сила гри була на рівні майстра спорту, але не це визначало його тренерський успіх. Більш суттєвими факторами були його яскравий комбінаційний зір, широка ерудиція та мистецтво аналізу. До цього додавався майже авторитарний стиль роботи з дітьми, що у сукупності й забезпечило чудові результати.
Володимир Григорович мав високу працездатність. Йому вдавалось суміщати напружену тренерську працю з інтенсивною літературною діяльністю. Його перша книга “Ласкер” і сьогодні високо цінується серед кваліфікованих шахістів. Також своїм багатим тренерським досвідом він поділився у роботі “О маленьких для больших”. Ця книга стала помічником для багатьох початкуючих та досвідчених шахових педагогів, а також для батьків маленьких шахістів. Багато сил Володимир Григорович присвятив праці над монографією “Пути совершенствования”, яка стала, так би мовити, продовженням його книги “О маленьких для больших”. Без перебільшення, цю книгу можна назвати цінним вкладом у шахову літературу, присвячену навчанню тренерів. Не випадково ця книга витримала два видання великим тиражем у Радянському Союзі, а також видавалась за кордоном із деякими скороченнями.
Володимир Зак дуже піклувався про шаховий клуб палацу, про його високий престиж. Саме йому належить ідея організовувати масові шахові заходи в красивих залах Анічкова палацу, часто з запрошенням гросмейстерів для сеансів. Він організував масові змагання молодших школярів “Турнір надій”, які були дуже популярними в Ленінграді.
Внесок, який Володимир Григорович зробив у розвиток дитячих шахів у Ленінграді, в успіхи ленінградської шахової школи, в утвердження її авторитету, — неоцінимий, а конкретних результатів його діяльності вистачило б на багатьох шахових педагогів та тренерів.
Помер Володимир Григорович Зак у м. Павловськ (підпорядкований міськраді С.-Петербургу) 25 листопада 1994 року.
Нині у Бердичеві проводяться шахові турніри пам’яті Заслуженого тренера СРСР Володимира Зака, перший із яких відбувся 18 вересня 2011 року.
Книги Володимира Зака:
Зак В.Г. О методике преподавания шахматной игры начинающим шахматистам – детям до 12-летнего возраста. 1959. – 14 с.
Зак В.Г. Ласкер. – М.: Фізкультура і спорт, 1963.
Зак В.Г. Про маленькі для великих. – М.: Фізкультура і спорт, 1973. 223 с., іл.
The king’s gambit / V. Korchnoi, V. Zak; translated by Philip Booth. London: B.T. Batsford, 1974.
Зак В., Длуголенський Я. Я граю в шахи. [Для ст. дошколят. та мол. шкіл. віку] – Л.: Дит. літ.: Ленінгр. від-ня, 1980.
Зак В.Г. Шляхи вдосконалення. – М.: Фізкультура і спорт, 1981.
Зак В., Длуголенський Я. Я играю в шахматы. – Л.: Детск. лит., 1985. – 222 с.
Зак В.Г., Длуголенський Я.М. Люди і шахи: Сторінки шахової історії Петербурга – Петрограда – Ленінграда. – Л., 1988.
Зак В., Длуголенський Я. Віддати, щоб знайти! [Для середовищ. шк. віку] – Л.: Дит. літ.: Ленінгр. від-ня, 1988.
Джерела і література:
Юнев А. Секрет его успехов. // Веб-сайт “Е3-Е5”: http://www.e3e5.com/article.php?id=1553.
Звєрєва О.А., Тарасюк В.В. Зак Володимир Григорович. // Енциклопедія сучасної України. – К., 2010. – Т. 10, с. 136.
Мартинюк М.В. Долі, пов’язані з Бердичевом: біографічні нариси про визначних людей міста (біографічний довідник). – Житомир: Вид-во “Волинь”, 2009. – с. 60-61.
Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.
