Нещодавно виявлений черговий факт вандалізму на одній із братських могил, в яких знайшли спочинок тисячі євреїв, знищених нацистами в роки німецько-радянської війни, вкотре підійняв тему збереження пам’яті. По-перше, пам’яті про ті події, що відбулись у перші місяці окупації Бердичева. По-друге, збереження пам’яті в прийдешніх поколіннях, яким далі жити на цій землі. Що мається на увазі під висловом “збереження пам’яті”? Це в першу чергу просвітницька діяльність серед громади, яка в ідеалі унеможливить зазначені вище прояви вандалізму.
Але будемо відвертими, це – в ідеалі. А нині місцева влада продовжує роботу у цьому напрямку. І допомагають у цьому їй, до речі, також міжнародні організації. Зокрема, як повідомлялось раніше, міжнародна коаліція “Захистимо пам’ять” започаткувала однойменний проект, присвячений маловідомій досі главі нацистської політики знищення. У березні цього року представники міської влади на чолі з міським головою Василем Мазуром відвідали Берлін, де обговорили з фондом майбутній проект. Так, у рамках проекту “Захистимо пам‘ять” заплановане встановлення до п’яти інформаційних дощок про єврейську історію міста, які доповнять вже наявні пам’ятні знаки.
Співпраця Бердичева з міжнародним фондом цікава не лише місцевій громаді. Як не дивно, ця співпраця стала цікавою і для міжнародних експертів, які напряму не задіяні у цій роботі. Так, у понеділок до Бердичева прибули гості з далекої Австралії – Джефф Лангфорд (Geoff Langford) з Національного Університету Австралії та його помічниця Керол Торнтон (Carol Thornton). Виявляється, проблема дослідження та увіковічення Голокосту, а в більш широкому сенсі геноциду, не є чимось унікальним для України (та для Німеччини, з відомих причин). Австралійські вчені прибули до України з метою ознайомлення безпосередньо на місці з наявною практикою щодо увіковічення пам’яті загиблих людей, збереження пам’яті про ті події. Виявляється, аналогічні страхіття відбувались і в далекій для нас Австралії. Більш як два століття тому розпочалось активне заселення нового материка європейськими колонізаторами. За приблизними оцінками чисельність аборигенів у ті роки становила близько 750 тисяч, до 1911 року їх чисельність зменшилась до 31 тисячі. Більшість загинули внаслідок інфекцій, депортацій, різанини та голоду. Протягом XX століття Австралія продовжувала політику асиміляції корінного населення: багато дітей аборигенів були насильно віддані на виховання у сім’ї білих. Тільки в 1967 році представники корінного населення отримали рівні з білими права, включаючи право на австралійське громадянство.
Досі корінні австралійці ведуть боротьбу за офіційне визнання урядом Австралії факту вчинення геноциду. І австралійські дослідники Джеф та Керол за власної ініціативи вирішили ознайомитись з досвідом України з цього питання. Весь понеділок вони провели у напруженій роботі: відвідали місця масових розстрілів у Бердичеві та районі, зустрілись із представниками влади, єврейської громади, відвідали музей єврейства та Музей історії міста Бердичева, де провели плідні, як вони запевнили, бесіди з науковцями та краєзнавцями.
Що ж, надіємось, що наш досвід та наявна практика стануть у нагоді австралійцям. Як стане у нагоді і їх досвід щодо різностороннього підходу до вирішення однієї й тієї ж проблеми – просвітництва та вшанування пам’яті загиблих в роки Голокосту.
Анатолій Горобчук.