Забута могила

На старому міському кладовищі, що по вулиці Григорія Сковороди, серед численних могил є одна, яка завжди викликає інтерес у тих, хто бачить її вперше. Звертає увагу її цілком незвичний вид, а також місце розташування – вона знаходиться на кордоні православного та католицького секторів. Напис на стелі не розкривають таємниці цієї могили, а лише додає таємничості та породжує нові запитання.

«…Рабочим 1-го госкожзавода им. Ильича, погибшим на трудовом фронте» – цей напис хоча ніби щось і пояснює, але тільки поглиблює таємничість. Що ж трапилось у 1929 році, як вказує дата на могилі?

До 1925 року технічний стан бердичівського шкірзаводу заводу імені Ілліча залишався доволі складним – громадянська війна, боротьба за державність України призвели до того, що значні виробничі активи зазнали руйнування та потребували відбудови чи реконструкції. У червні 1925 року шкіряний трест прийняв постанову про будівництво у Бердичеві робітничого селища для працівників заводу (район нинішньої вулиці Павла Скоропадського). У 1926-1928 pp. здійснили першу реконструкцію: збудували основний виробничий корпус лінії з виробництва підошви, заводську електростанцію (на її базі пізніше створять міську центральну електростанцію). Але у липні 1929 року під час проведення реконструкції сталася аварія, в результаті якої загинули чотири працівника. Це була трагічна загибель робітників, які повинні були помити цистерну після аміаку. Вони один за одним спустилися в неї, але назад вже не змогли вибратися, бо потруїлися випарами аміаку (у них не було захисних засобів).

Ця трагедія нагадує про себе братською могилою на старому міському кладовищі. А місце її розташування цілком відповідає тому, хто в цій могилі похований. Серед загиблих – люди різного походження за національністю та віросповіданням: православні, католики та… єврей, який мав би бути похованим на єврейському кладовищі, що на вулиці Житомирській. Але епоха настала інша, і тіло його опинилось саме тут, разом із загиблими товаришами…

Анатолій Горобчук