Жуков Георгій Миколайович (нар. 14 березня 1918, с. Петрецово, Калязінський повіт, Тверська губернія, Російська імперія – пом. 2 квітня 2002, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – учасник Другої світової війни, Почесний громадянин міста Бердичева.
Жуков Георгій Миколайович народився 14 березня 1918 року в селі Петрецово Калязінського повіту Тверської губернії (нині – Калязінський район Тверської області, РФ) у родині селянина-бідняка, де виховувалось троє дітей.
У 1932 році Георгій закінчив 7 класів Калязінської неповної середньої школи. З 1933 по 1939 рр. працював у промисловому колгоспі ім. Леніна Калязінського р-ну звальщиком на маслобійному заводі.
З 11 серпня 1939 року Георгій Жуков – у лавах Червоної Армії. До 1940 року – курсант полкової школи при 50-му Окремому саперному батальйоні Київського військового округу, у складі якого брав участь у т.зв. Визвольному поході Червоної Армії у Західну Україну – приєднанні Західної України, Буковини та Бессарабії до СРСР.
Учасник німецько-радянської війни з червня 1942 року: був відправлений на Південний фронт. Воював на Північнокавказькому фронті (1942-1943, помічник командира саперного взводу), 1-му Українському фронті (1943-1944, помічник командира диверсійного взводу та роти у складі 12-го Окремого інженерно-саперного батальйону 18-ої армії). У січні 1944 року брав участь у звільненні Бердичева від німецьких загарбників. Брав участь у звільненні України, Польщі, у штурмі столиці ворога – Берліна.
Наприкінці війни Георгій Миколайович служив курсантом молодших лейтенантів при 1-му Окружному учбовому інженерно-саперному батальйоні Московського гарнізону (1944-1945), після закінчення якого направлений на 1-й Український фронт. За бойові звитяги Георгія Жукова нагороджено орденом Вітчизняної війни ІІ ст. (1943), численними медалями, серед яких “За бойові заслуги” (1943, 1951), “За оборону Кавказу” (1944), “За перемогу над Німеччиною” (1947), “За бездоганну службу” ІІ ст. (1958).
До квітня 1946 року проходив службу командиром саперного взводу у 82-у полку 18-ї гвардійської механізованої Корсунь-Дунайської ордена Суворова II ст. дивізії, сформованої на базі 41-ї гвардійської стрілецької дивізії.
У 1948 році Георгій Жуков демобілізувався, працював у радгоспі ім. Ворошилова Полтавського цукротресту на посадах інженера з кадрів і начальника спецчастини.
14 березня 1950 року Георгія Миколайовича повторно призваний до лав Збройних Сил СРСР, проходив службу командиром взводу бурових вибухових робіт при 113-му Окремому мостовому залізнично-дорожньому батальйоні 11-ї залізнично-дорожньої бригади Білоруського Військового Округу. До 1953 року – командир мінно-підривного взводу 8-го Окремого технічного батальйону 1-ї Окремої гвардійської механізованої залізнично-дорожньої Варшавської ордена Кутузова бригади Прикарпатського Військового Округу. До 1957 року – командир 1-го мостового взводу.
У період з 1952 по 1956 роки служив командиром теслярно-мостового взводу мостової роти 11-го Окремого гвардійського шляхового залізнично-дорожнього ордена Червоного Прапору батальйону 1-ї гвардійської залізнично-дорожньої бригади.
У 1956 році Георгій Жуков вдруге звільнився з лав Збройних Сил та разом із дружиною Зінаїдою Пилипівною переїхав до Бердичева на постійне місце проживання, проживав у будинку по вулиці Свердлова, 39 (нині вулиця Вінницька). З 1956 року по липень 1962 року працював старшим майстром кузовної ділянки в майстерні Бердичівського авторемонтного заводу. З 1962 року вийшов на пенсію. У наступні роки Георгій Миколайович бере активну участь у громадському житті міста, став одним із засновників ветеранського руху в Бердичеві, активним членом міської організації ветеранів.
Рішенням Виконавчого комітету Бердичівської міської Ради №270 від 25.04.2000 р. за особисту мужність і героїзм, проявлені при звільненні міста Бердичева від фашистських загарбників у грудні 1943 – січні 1944 року, трудовий внесок у відбудову зруйнованого війною господарства, велику військово-патріотичну роботу, безпосередню участь у вихованні дітей та молоді та з нагоди 55-річчя Великої Перемоги над німецько-фашистськими загарбниками Жукову Георгію Миколайовичу присвоєно звання “Почесний громадянин м. Бердичева”.
Помер Жуков Георгій Миколайович 2 квітня 2002 року, похований на загальноміському кладовищі, військовий сектор, 56 ряд, 33 місце. На могилі встановлено гранітну стелу з присвятним написом та портретом Почесного громадянина міста Бердичева.
Джерела і література:
Рішення Виконавчого комітету Бердичівської міської Ради № 270 від 25.04.2000.
Матеріали відділу обліку офіцерів запасу Бердичівського міськрайонного військового комісаріату.