Елінг. Кладовище військовополонених

Мікрорайон Елінгу, на південь від міста Бердичева, біля гаражного кооперативу. Знаходиться кладовище, на якому поховані колишні військовополонені, що померли власною смертю чи загинули в роки Другої Світової війни.

На кладовищі, утвореному в середині 1945 року, поховані німецькі воїни (переважна більшість), а також австрійські, угорські, румунські, чеські, польські, словацькі піддані (військовослужбовці та цивільні), а також декілька інтернованих євреїв. Усі померли у спеціальному госпіталі для військовополонених №2993, що діяв у Бердичеві в період з 7 липня 1945 року по 31 грудня 1949 року. Сам госпіталь знаходився у двоповерховому будинку по вулиці Фрунзе (нині вулиця Данилівська, будинок зберігся). Приміщення передали для розміщення хворих військовополонених на початку квітня 1945 року рішенням НКОЗ СРСР. Кількість ліжок для хворих військовополонених впродовж дії госпіталю варіювалась. Так, наприклад, у липні 1949 року (за півроку до закриття госпіталю) кількість ліжок становила 500 одиниць, штат госпіталю на цей час був доукомплектований лікарським складом та апаратом МВС за рахунок ліквідованого аналогічного госпіталю у Білій Церкві.

На кладовищі знаходяться поховання в загальній кількості 869 військових та 47 цивільних осіб, у тому числі німецьких осіб відповідно 679 та 36. На час утворення кладовища на кожній могилі була встановлена металева табличка з цифрами (арабськими та латинськими). Цими цифрами позначали номер за списком та номер квадрату захоронення (вони фактично вказували на особу, що була тут похована). З часом кладовище прийшло у запустіння, таблички над могилами частково зникли. В архівах зберігаються списки померлих із інформацією про квадрат захоронення та могили, а також схема кладовища з нанесеними прізвищами всіх похованих тут осіб. Перелік похованих осіб представлено нижче.

Кладовище приведено у сучасний стан наприкінці 90-х років минулого століття та утримується на кошти німецької організації Volksbund Deutsche Kriegsgräberfürsorge e.V (Народний союз Німеччини по догляду за могилами). Подібні кладовища існують у Житомирі, Харкові, Донецьку, Севастополі, Курську, Новгороді і в багатьох інших містах колишнього СРСР. Кладовище обнесене залізним парканом. У центрі кладовища встановлено гранітний хрест, біля підніжжя якого розміщено меморіальну плиту з граніту з присвятним написом на двох мовах – німецькій та українській. Напис на плиті: “Тут спочивають військовополонені жертви Другої Світової війни”.

Джерела і література:

Потильчак О.В. Радянські режимні установи для військовополонених та інтернованих в УРСР (1939-1954 рр.): організація, дислокація, структура: дисертація д-ра іст. наук: 07.00.01 / НАН України; Інститут історії України. – К., 2005.

Кладовищенська книга реєстрації померлих військовополонених та інтернованих, спецшпиталь № 2993. ЦДАВО України, фонд 5242, опис 2, справа 45, дати 1945-1949, кількість аркушів 76.

Кладовищенська книга реєстрації померлих військовополонених табірного відділення №9 управління табору №110 та захоронених на кладовищі спецшпиталю №2993. – ЦДАВО України, фонд 5242, опис 2, справа 48, дати 1947, кількість аркушів 11.

Перелік похованих на кладовищі осіб. Джерело: Кладовищенська книга реєстрації померлих військовополонених та інтернованих, спецшпиталь № 2993. ЦДАВО України, фонд 5242, опис 2, справа 45, дати 1945-1949, кількість аркушів 76.