Дорога на Москву – через Бердичів

Першого січня на екрани Росії вийшов духопідйомний художній фільм під назвою “Т-34”. Чергова пропагандистська поробка, якщо хто не знає. По сюжету головний герой після трьох років перебування в нацистському концтаборі з легкістю розбирається з керуванням новітнього на той час (і не відомого йому) танку Т-34-85 та здійснює вдалу спробу втечі з німецького полігону, де випробовують ці ж таки танки та тренують власні екіпажі курсантів на “Пантерах”. Ось, власне, якщо коротко про фабулу цього фільму.

“Дорога на Москву пролягла через Бердичів”, – здивувався я, переглядаючи перші кадри фільму. А здивуватись було чому. Та про це дещо нижче.

Фільм, якщо хто не бачив, так собі – купа нісенітниць, яких просто не могло бути на той час. Тут тобі й підбиття двох ворожих танків одним пострілом з Т-34, і знищення ним же цілої роти танків, і цілком такий здоровий на вигляд головний герой після більш як двох років перебування у концтаборі та сімох (!) невдалих спроб втечі з того ж таки концтабору (вже після першої спроби таких просто розстрілювали), і перебування на німецькому випробувальному полігоні новітнього радянського танку з повним боєкомплектом (!) у машині. І так далі, і тому подібне… Детальний аналіз фільму самі ж росіяни зробили тут.

Але зараз не про це. На перших же хвилинах фільму в очі уважного глядача повинне потрапити не свиняче стегно, прикріплене до танкової башти (чергова нісенітниця), а розпізнавальний знак німецької танкової дивізії – “Ельф із мечем” (показаний поряд). Це – розпізнавальний знак 11-ї танкової дивізії вермахту. Саме танки PzKpfw III цієї дивізії, немов ніж через масло, на початку липня 1941 року пронизали оборонні порядки відступаючих радянських військ та під вечір 7 липня з’явились на вулицях Бердичева. Їх просування було настільки стрімким та неочікуваним для радянського командування, що сапери не встигли підірвати заздалегідь замінований міст через Гнилоп’ять на вулиці Муромській (нині 30-річчя Перемоги) з метою затримати подальше просування ворога.

Подальший бойовий шлях цієї дивізії вражає: наприкінці серпня її танки вийшли на береги Дніпра та заволоділи стратегічно важливим мостом через річку. На початку жовтня в ході операції “Тайфун” танкісти замкнули кільце оточення південніше Вязьми. Після знищення оточеного угруповання у 20-х числах жовтня дивізію перекинули в смугу оборони 316-ї стрілецької дивізії генерала Панфілова (тут пригадується чергова духопідйомна російська легенда про подвиг 28 панфіловців). 27 жовтня, спільно з 2-ю танковою дивізією танкісти 11-ї дивізії взяли Волоколамськ. У ході другого наступу на Москву з 16 листопада по 5 грудня дивізія діяла проти панфіловців і просунулася від роз’їзду Дубосєково до станції Крюково. Власне, бій за село Нефьодово 27 листопада і став тим бойовим зіткненням, яке зобразили в художньому фільмі “Т-34” у стилі знаменитої комп’ютерної гри “Танчики”.

Такий от сюжет, що поєднав Бердичів і Москву, художній фільм “Т-34” та реальність.

Анатолій Горобчук.