Home Історія Історія Бердичівщини Додатки

Додатки

48
0
SHARE

До розділу 1.

З поезії М.П. Пасічника.

У краї ріднім серцю ближчі

Поля й луги, ліси й гаї,

І Райковецьке городище,

Й райгородоцькі солов’ї!

 

У цьому наш розмай і рай,

І доля не позичена,

Наш рідний край,

Наш милий край –

Околиці Бердичева!

 

На Половецьке шлях-дорога –

Сабуров тут головував,

І Джозеф Конрад з краю цього

Життєве плавання почав!

 

Про села всі не розказати –

У кожного судьба своя:

Що не село – то погляд в завтра,

Що не село – історія!

 

Тримать уміли оборону,

Орать уміли й воювать.

Героїв нашого району

Всіх поіменно слід назвать!

 

Під прапором золото синім

Живи, трудись, люби, зростай,

Син молодої України –

Бердичівський коханий край!

* * *

Наш краю рідний, ти для нас найближчий,

В серцях твоїх дітей завжди живе

Кукільня, Половецьке, Слободище,

Озадівка, Гальчин, Терехове!

 

Ми вдячні долі за святий куточок,

Де хліб солодкий і дзвінка вода,

Ти у серцях своїх синів і дочок,

Бердичівщино вічно молода!

 

Ми впрост йдемо світами, а не згинці,

Бо в нашому житті є маяки:

Іванківці, Закутинці, Низгірці,

Старий Солотвин, Рея, Буряки.

 

Земля батьків одвіку в пошанівку,

Тож буде величать і донька, й син

Скраглівку, Мирославку і Швайківку,

Мартинівку, П’ятигірку, Хажин!

 

В житті нас не здолають жодні біди,

І будуть світлом кожному в душі

І Малосілка, й Лісова Слобідка,

Й Семенівка, й Радянське, й Маркуші!

 

Ми віримо, що буде все в порядку,

Й постануть на землі у всій красі

І Гришківці, і Скаківка, і Садки,

І Журбинці, і села інші всі!

 

Мій край, розквітай!

 Бердичівська земле, як казка прадавня,

Як пісня у серці, – завжди молода.

Життю розкриваєш обійми щорання,

Несеш чисті води – протоки Дніпра.

 

Як сад яблуневий, мій край розквітай,

Зерном золотим наливайся.

І сміхом дитячим, і птахом витай,

І піснею-днем починайся.

 

Тут наші стежини від роду до роду

Впадають у русло великих доріг.

І славен будь шлях мого народу –

Невтомних у праці простих трударів.

 

Мов золото юнь – даровита й крилата

Примножує мудрість і славу батьків.

Бердичівське земле, свята і багата,

Будь в силі і щасті вовіки-віків!

 

Як сад яблуневий, мій край розквітай

Зерном золотим наливайся.

І сміхом дитячим, і птахом витай,

І піснею-днем починається.

 

Тамара Яковчук, с. Терехове.

Бердичівська земле, мала Батьківщино!

Бердичівська земле, мала Батьківщино!

Волині й Поділлю ти рідна сестра.

Твій голос барвистий, по-батьківськи щирий,

Звеличує предків древлянських діла.

 

Мій краю рідний невмирущий,

Моя Бердичівська земля.

Ти є для нас, як хліб насущний,

Як Мати Божа й немовля.

 

Підносить над світом красу твою справжню,

Безмежні простори пшеничних ланів.

І труд селянина, і мрію прадавню,

У власній країні ростити синів.

 

У поступі мирнім ідемо до цілі,

Державницьким кроком торуємо шлях.

Любов до Вітчизни засвідчуєм ділом,

Тож слава її буде жити в віках.

 

З поезії А.О. Кондратюка.

Величальна

Бердичівський район на берегах

Обабіч по красуні Гнилоп’яті,

В селянських у потомственних родах

Розквітли його сили і завзяття.

 

Свята Бердичівська земля,

Розкішна урожаєм і красою,

У врунах та у дітях-журавлях

Оновлюється кожною весною.

 

Наш золотий родючий чорнозем

Плекає душі світлі і гарячі:

Спасибі їм, хто працею – дощем

На рідній ниві славний слід означив.

 

В переліку надбань і перемог

Бердичівщина сяє, як перлина.

Хай змінюються виклики епох –

Селянська праця вічна і незмінна.

 

Свята Бердичівська земля,

Розкішна урожаєм і красою,

У врунах та у дітях-журавлях

Оновлюється кожною весною.


До розділу 2-3.

 Пам’ятки стародавніх культур Бердичівського району.

 

п/п

Найменування пам’ятки Адреса, місце розташування пам’ятки Дата, епоха Дата відк-риття або вияв-лення Автор або дослідник Основні розміри Категорія охорони Дата та № рішення про взяття на державний облік
1 поселення с. Гвоздава

за 200-300 м на південний захід від села, правий берег р.Рудка

ІІ-V ст. н.е. 1956 Г.Г.Богун 30×20 м місцева № 442 від 29.09.1969 р
2 поселення с.Житинці

за 200-300 м на південний захід від села,

лівий берег р.Клітенка

ІІ-V ст. н.е. 1955 Г.Г.Богун 500×100 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
3 поселення с.Іванківці

північна околиця села, лівий берег р.Гнилоп’яті

ІІ-V ст. н.е. 1957 Г.Г.Богун 500×20 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
4 поселення с.Кикишівка

північна околиця села, правий берег р.Клітенка

 

ІІ-V ст. н.е. 1957 Г.Г.Богун 400×50-70 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
5 поселення с. Маркуші

за 1,5 км на південний захід від села, урочище «Мадьярщина»

ІІ-V ст. н.е. 1955

1959

Г.Г.Богун,

І.С. Винокур

600-800×70-90 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
6 поселення с.Романівка

північно-східна околиця села, правий берег р.Уйва

ІІ-V ст. н.е.     360×75 місцева № 72 від 26.07.1995 р.
7 поселення с.Романівка

північно-східна околиця села, правий берег струмка

ІІ-V ст. н.е.     280×55 місцева № 72 від 26.07.1995 р.
8 поселення с.Райки

північна околиця села, правий берег р.Гнилоп’ять, урочище «Гора»

VІІ-ІІІ ст. до н.е.   В.К.Гончаров 100×50 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
9 городище с.Райки

за 200 м на північний схід від села, правий берег р.Гнилоп’ять, урочище «Кругла гора»

ІІІ тис. до н.е. (трипіл-ля)

VІІ-ІІІ ст. до н.е.

1946 В.К.Гончаров

Р.І.Виєзжев

36×27 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.

 

10 поселення с.Райки

північно-західна околиця села, лівий берег р.Гнилоп’ять, урочище «Запасіка»

VІІІ-ІХ ст. н.е.

ХІІ-ХІІІ ст.

1946 В.К.Гончаров

 

1500×60 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
11 поселення с. Обухівка

за 100-150 м на південний захід від села, лівий берег р.Клітенка, урочище «Штани»

ІІ-V ст. н.е. 1927,

1963

Т.М.Мовчанівський,

Г.Г.Богун

2000×150 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
12 поселення с. Райки

північно-західна околиця села, біля городища, лівий берег р.Гнилоп’ять

ІІ-V ст. н.е. 1934 Т.М.Мовча-нівський   місцева № 869 від 29.11.2001 р.
13 поселення с. Райки

за 700 м на південний схід від колгоспного двору, лівий берег р.Гнилоп’ять, урочище «Рожерня»

ІІІ тис. до н.е. (трипільська культу-ра), ІІ-V ст. н.е. 1926-1927,

1934

П.П.Курін-ний   місцева № 869 від 29.11.2001 р.
14 поселення с. Райки

за 1 км на північ від села, правий берег р.Гнилоп’ять, урочище «Лука»

І тис. до н.е., VІ-VІІ ст. н.е.,

VІІІ-ІХ ст. н.е.

1946-1948 В.К.Гончаров, Р.І.Виєзжев 250×80-120 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
15 поселення с. Романівка

за 0,8-1 км на північ від села, лівий берег р.Уйва

ІІ-V ст. н.е. 1957 Г.Г.Богун

 

1500×15 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
16 поселення с. Ріг

південна околиця села, лівий берег струмка Рудка

ІІ-V ст. н.е. 1955,

1966

Г.Г.Богун,

І.С. Винокур

30×25 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
17 городище і поселення

 

с. Райки

північно-західна околиця, лівий берег р.Гнилоп’ять

ХІІ-ХІІІ ст. 1929 Т.М.Мовча-нівський 1,25 га місцева № 442 від 29.09.1969 р.
18 поселення с. Слободище

вул.Закузьми-на, правий берег р.Гнилоп’яті, урочище «Скала»

ІІІ тис. до н.е. (трипі-лля) 1954,

1956

Г.Г.Богун,

М.М.Шма-глій

300×100 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
19 поселення с. Семенівка

за 400-500 м на південний схід від південної околиці села, правий берег струмка

ІІ-V ст. н.е.

 

1957 Г.Г.Богун 350×100 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.

 

20 поселення с. Скраглівка

за 1 км на південний схід від села, лівий берег р.Гнилоп’ті

ІІ-V ст. н.е 1946,

1951

В.К.Гонча-ров,

В.О.Місяць

300-350×50 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
21 поселення с. Слободище

південна околиця села, вул.Слобідка, правий берег р.Гнилоп’ять

ІІ-V ст. н.е 1954 Г.Г.Богун 800×85-100 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
22 поселення с. Слободище

 

VІ-VІІ ст. н.е.       місцева № 442 від 29.09.1969 р.
23 поселення с. Скраглівка

східна околиця села, лівий берег р.Гнилоп’ять

Х-ХІІІ ст. 1935 Бердичівсь-кий музей 300×100 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
24 курган с. Скраглівка

південно-західна околиця села, за 100 м від залізниці Бердичів-Житомир

  1935 Бердичівсь-кий музей 30×25 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
25 поселення с. Слободище

 в центрі села, правий берег р.Гнилоп’ять, урочище «Горка»

І тис. н.е., Х-ХІІІ ст. 1954,

1955

Г.Г.Богун,

В.О.Місяць

550×250 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
26 поселення с.Швайківка

південно-західна околиця села, правий берег р.Гнилоп’ять

епоха бронзи 1955 Г.Г.Богун 25×15 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
27 поселення с.Швайківка

південна околиця села, правий берег р.Гнилоп’яті

ІІ-V ст. н.е,

VІІІ-ІХ ст. н.е.

1927,

1959

Т.М.Мовча-нівський, Г.Г.Богун 50×15 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.

 

28 городище-замчище с.Бистрик

за 150 м на південь від школи (в центрі села), лівий берег р.Гнилоп’яті, урочище «Вал»

Х-ХІІ ст.,

ХVІ-ХVІІІ ст.

1970 Г.Г.Богун 230×200 м місцева № 442 від 29.09.1969 р.
29 поселення с.Бистрик

південна околиця села, вул.Середня, за 200-300 м на захід від греблі, лівий берег

р.Клітенка

ІІ-V ст. н.е,

ХІ-ХІІІ ст.

1958 Г.Г.Богун 50-60×20 м місцева № 559 від 26.12.1979 р.
30 поселення с. Слободище

південна око-лиця села, пра-вий берег р.Гнилоп’ять, урочище «Бель-ко» або «Горб»

ІІІ тис. до н.е. (трипілля) Х-ХІІІ ст. 1956 Г.Г.Богун 150×100 м місцева № 559 від 26.12.1979 р.
31 кургани с.Мирославка

(колишнє с. Голодьки)

епоха бронзи       місцева № 442 від 29.09.1969 р.
32 селище с.Райки

за 500 м на захід від городища, лівий берег р.Гнилоп’ять

ХІІ-ХІІІ ст. 1934,

1946

Т.М.Мовча-нівський, В.К.Гончаров 500×100 м місцева № 869 від 29.11.2001 р.
33 селище с.Райки

на південний схід від колгоспного двору, лівий берег р.Гнилоп’ять

ХІІ-ХІІІ ст. 1946 В.К.Гончаров 400×100 м місцева № 869 від 29.11.2001 р.
34 селище с.Райки

в центрі села, біля школи, лівий берег р.Гнилоп’ять

ХІІ-ХІІІ ст. 1946 В.К.Гончаров   місцева № 869 від 29.11.2001 р.
35 замчище с.Райгородок

південна околиця села, урочище «Замок»

ХVІ-ХVІІІ ст. 1961 І.П.Русанова 300×100 м місцева № 869 від 29.11.2001 р.
36 поселення с.Швайківка

за 150 м на південний захід від села, правий берег р.Гнилоп’ять, урочище «Окунево»

VІІІ-ІХ ст. н.е. 1947 Р.І.Виєзжев 300×170 м місцева № 869 від 29.11.2001 р.
37 поселення с. Велика П’ятигірка

південно-східна околиця села, біля шосе Бердичів-Любар, правий берег р.Уйва

ІІ-V ст. н.е. 1967 Г.Г.Богун   місцева № 869 від 29.11.2001 р.
38 поселення с.Маркуші

за 150-200 м на південний захід від села, лівий берег струмка

ІІ-V ст. н.е. 1963 Г.Г.Богун 400×120 м місцева № 869 від 29.11.2001 р.
39 поселення с.Житинці

в центрі села, південніше церкви

ІІ-V ст. н.е. 1957 Г.Г.Богун 500×100 м місцева № 869 від 29.11.2001 р.

 

40 поселення с.Мирославка

за 100 м на південний захід від села, правий берег р.Гнилоп’ятки, урочище «У птахоферми»

ІІІ тис. до н.е. (трипі-лля) 1955 Г.Г.Богун   місцева № 869 від 29.11.2001 р.

Підготувала Л.І. Гуцалюк.


До розділу 4.

 Народна пісня про Семена Палія

 «Ой не знав, не знав

проклятий Мазепа,

як Палія зазвати,

Ой став же, став

проклятий Мазепа

на банкет запрошати:

  • Ой прошу тебе, Семене,

по чаші вина пити!

  • Брешеш, брешеш,

вражий сину, хочеш мене згубити!

А там Максим Іскра сидить,

про Мазепу добре знає,

Палієві Семенові

отак промовляє:

  • Ой годі, Семене,

в Мазепи вина пити!

Ой хоче Мазепа проклятий

тебе вбити.

Ой п’є Палій, ой п’є Семен

да голівоньку клонить,

А Мазепин джура Палію Семену

кайдани готовить.

Ой п’є Семен, ой п’є Палій –

із ніг ізвалився.

Дуже тому гетьман

Мазепа стоя звеселився.

Ой як крикне проклятий Мазепа

на свої гайдуки:

  • Ой візьміте Палія Семена

да у тіснії руки.

Ой як крикне проклятий Мазепа

на свої лейтари:

  • Ой візьміте Палія Семена,

закуйте в кайдани.

Ой як крикне проклятий Мазепа

на свою возницю:

  • Ой візьміте Палія Семена,

да киньте в темницю».

Броніслав Марковський.

Пісня про Семена Палія. // «Бердич». –1999. – Вересень-жовтень. – С. 27.


До розділу 5.

 Статистичні дані щодо кількості населення Бердичева в ХІХ – на поч. ХХ ст.

1798 р. – 4 820 осіб.

1846 р. – 41 000 осіб.

1863 р. – 51 000 осіб.

1891 р. – 77 823 осіб.

1910 р. – 77 000 осіб.

 

Статистичні дані по Бердичівському повіту за 1882 р.

3 стани, 16 волостей, 10 поштових станцій, 183 населених пункти, площа – 2 997,3 кв. версти.

179 741 жителів. Число одружень за рік – 360. Народилося чоловічої статі – 1 036, жіночої статі – 781. Померло чоловічої статі – 686, жіночої статі – 613.

 

Статистичні дані по деяких волостях на 1888 р.

Солотвинська волость.

Солотвин. 210 дворів, 1621 жителів, однокласне парафіяльне училище (поміщик граф Ледоховський, в оренді у фабриканта Ф. Терещенко).

Никонівка. 83 двори, 694 жителів.

Кукільня. 50 дворів, 326 жителів, поміщик Войцеховський.

Половецьке. 76 дворів, 593 жителів, поміщик Соколовський.

Журбинці. 75 дворів, 579 жителів, поміщик Ф. Терещенко, з 1886 р. діє церковно-приходська школа.

Скаківка. 84 двори, 657 жителів.

П’ятківська волость.

Слободище. 172 двори, 1417 жителів, з 1870 р. діє однокласне парафіяльне училище.

Соснівка. 65 дворів, 515 жителів.

Швайківка.128 дворів, 1233 жителів, поміщик Ф. Терещенко, з 1863 р. діє церковно-приходська школа.

Янушпільська волость.

Буряки. 145 дворів, 1165 жителів.

Озадівська волость.

Голодьки (суч. с. Мирославка). 91 двір, 788 жителів, поміщик Ф. Терещенко.

Райки. 81 двір, 673 жит.

Райгородок. 70 дворів, 682 жителів, поміщик М. Мазаракі. Діють кінний млин та свічковий завод. Церква Покрова Святої Богородиці. Відома з 1771 р.

Озадівка. 80 дворів, 682 жителів, поміщик Д.Л. Лазарєв. Діє винокурня.

 

Статистичні дані по деяких селах Бердичівського повіту за 1864 р.

Скраглівка. 980 жителів. До 1843 р. у власності кармелітів. Церква в ім’я Іоана Богослова.

Гришківці. 337 жителів. Поміщик І. Пашковський. Свято-Троїцька церква, побудована в 1775 р.

Терехова. 543 жителі. Поміщиця Є. Пільховська. Церква Святої Параскеви, побудована в 1770 р.

Кикишівка. 475жителів. Поміщик О. Борженський. Церква Святої Праскеви, побудована в 1759 р.

Красівка. 354 жителі. Поміщик А. Грохальський. Церква Різдва Богородиці, відома з 1783 р.

Закутинці. 417 жителів. Поміщик Ф. Вележинський. Церква Покрова Святої Богородиці.

Садки. 378 жителів. Поміщик В. Тишкевич.

Великі Гадомці. 354 жителі. Поміщики С. Жизновський і Х. Карський. Церква Покрова Святої Богородиці.

Хажин. 518 жителів. Поміщик І. Мазаракі. Церква Михайлівська.

Іванківці. 742 жителі. Поміщик М. Журавський. Церква Святого Дмитрія, побудована в 1843 р.

Великі Нізгурці. 1152 жителі. Поміщик П. Станкевич, А. Тршецяк, А. Мізенкампф, Ю. Клітенберг, К. Меленевська. Церква Святої Параскеви.

Бистрик. Населення: 530 жителів. Поміщик А. Давидовський. Церква Покрова Святої Богородиці.

Велика П’ятигірка.754 жителі. Воздвиженська церква.

Жидівці (суч. с.Радянське). 278 жителів. Поміщик Шлемер. Церква Покрова Богородиці. обудована в 1714 р.

Маркуші. 622 жителі. Поміщик Р.Прушинський. Михайлівська церква, побудована в 1777 р.

Обухівка. Населення: 272 жителі. Поміщики Р. Прушинський, М. Волянська, В. Пашута, А. Пашковська. Церква в ім’я Іоана Богослова.

Броніслав Марковський.

Бердичівська земля від найдавніших часів до початку ХХ століття: Історико-краєзнавчий нарис. /За ред. М.Ю. Костриці. – Бердичів: Бердичівський машинобудівний коледж, 1999. – С. 82-83.


До розділу 6.

 Наказ Житомирської надзвичайної комісії з боротьби з контрреволюцією, саботажем, спекуляцією, бандитизмом та посадовими злочинами

20 березня 1919 р.

ПРИКАЗ №2

Житомирской чрезвычайной комиссии по борьбе с контрреволюцией, саботажем, спекуляцией, бандитизмом и преступлениями по должности

  • 1

До сведения Чрезвычайной комиссии дошло, что оставшиеся в Житомире белогвардейцы из гетманской и петлюровской армии и буржуазия ведут злостную уличную агитацию против рабоче-крестьянской советской власти.

Предписываю секретным агентам «Железного отряда Чрезвычайной комиссии» расстреливать на месте всех контрреволюционеров, спекулянтов, саботажников и бандитов, уличенных в агитации.

  • 2

Запрещаются все собрания и совещания без ведома и разрешения Чрезвычайной комиссии.

  • 3

Запрещается хождение по городу с 10 час. вечера до 6 час. утра. Все застигнутые патрулями в неурочное время и без соответствующих разрешений Чрезвычайной комиссии будут арестовываться, и представляться комиссии для переедания суду.

  • 4

Предписиваэтся с 10 час. вечера тушить электричество во всех жилых помещениях города. За неисполнение приказа выключается ток и налагается штраф в 10 000 руб.

  • 5

Предписывается окончательно всему населению г.Житомира сдать все холодное и огнестрельное оружие до 12 час. дня 21 марта и зарегистрироваться всем бывш. офицерам, войсковым, штабным и комендантским чиновникам в регистрационном бюро Чрезвычайной комиссии. За неисполнение приказа будут применяться беспощадные расстрелы.

  • 6

Предписывается всем соответствующим советским учреждениям взять на особо строгий учет денатурат, спирт и др. алкогольные напитки.

  • 7

Предписываю всем гражданам г.Житомира представить в Чрезвычайную комиссию списки всех запасов спирта, крепких водок, вина и наливок. За неисполнение приказа и обнаружение алкоголя во время внезапного обыска – беспощадный расстрел ответственных членов семьи.

  • 8

Все тайные торговцы спиртами, напитками и винокуры беспощадно будут расстреливаться.

 

Председатель Чрезвычайной комиссии М.А.Кручинский

Товарищ председателя А.Ротенберг

Секретарь Губатый

 

Известия Житомирского советского военревкома. – 1919. – 20 марта.

 

Реабілітовані історією. Житомирська область.Книга 1. –

Житомир; «Полісся», 2006. – С. 61-62.


Наказ Волинського губкомісара про відновлення роботи державних і громадських установ УНР

24 серпня 1919 р.

НАКАЗ

Волинського губерніяльного комісара

Ч.1

  • На території Волині, яка звільняється від більшовицької навали, всі закони, розпорядження і накази цієї ворожої влади, а також всі установи і організації, які існували на підставі її законів, з дня звільнення території від ворога, касуються.
  • З того ж часу відновляються всі державні і громадські установи УНР і вступають в силу всі закони і розпорядження влади УНР.
  • Для прийомки і перевірки залишених ворогом справ начальникам кожної установи пропоную скласти комісію з числа своїх співробітників під своїм головуванням, якій скласти відповідний акт і надіслати в порядкові підлеглості до вищої інстанції, надіславши копію мені через повітових комісарів.
  • Для розслідування ж злочинств, які зробили агенти окупаційної влади нашій державі, а також для ліквідації всіх справ і майна, залишеного ворогом, пропоную повітовим комісарам під своїм головуванням утворити ліквідаційно-слідчі комісії з представників судової і військової влад і місцевих самоврядувань з правом кооптації. Діяльність свою зазначені комісії провадять згідно наданій окремій для цього інструкції.

Ч.2

  • 1

Пропоную всім повітовим комісарам негайно приступити до відновлення підлеглих адміністративних апаратів і організації влади на місцях згідно інструкції МВС про тимчасову владу на місцях.

Одночасно пропоную звернути належну увагу на відновлення і правильне налагодження діяльності й інших державних і громадських установ в повітах.

Примітка: Рішуче стежити за удержавленням усіх установ в повіті що до їхнього українсько-національного вигляду.

  • 2

Зо всіма злочинними елементами, які руйнують своєю діяльністю справу державного нашого будівництва, а також тими, які активно допомагали ворожій владі, провадити саму рішучу боротьбу, притягаючи до відповідальності й отдачі до військового суду, на підставі наказу ГОЛОВНОГО ОТАМАНА ПЕТЛЮРИ від 15 червня № 322.

  • 3

Повести саму рішучу боротьбу з спекулятивною діяльністю, яка, в одинаковій мірі з іншою шкідливою діяльністю, руйнує основи нашої державності, приклавши до життя закон про спекуляцію. Для цього повітовим комісарам скласти негайно комісію, згідно наданій для цього інструкції, і розпочати діяльність.

  • 4

Для забезпечення сприяючих умов до встановлення спокою і порядку, а також для успішності в провадженні боротьби з злочинними елементами, пропоную провести реєстрацію: 1) всіх мешканців і установити через органи міліції догляд за пересуванням, 2) всіх організацій, 3) всіх друкарень і інших способів розповсюдження друкованого слова; увесь друк, крім виключених в законі видів друку, має провадитись з дозволу повітового комісара, 4) всіх співробітників державних і громадських установ, які працювали при більшовицькій владі, були нею призначені або звільнені, а також і тих, хто працював в установах ворожої влади або хто втік з ворогом.

  • 5

Все майно, яке було залишено ворожою владою або українською, а також і те, яке придбане шляхом спекулятивним, негайно зібрати і взяти на облік комісіям згідно наказу від 17 серпня б. р. Ч. 1.

Абсолютно забороняється продаж архівного, бібліотечного, мистецького та взагалі культурно-історичного майна.

  • 6

Пропоную усім державним установам негайно подбати про те, аби урядовці, які залишені на службі, зложили урочисту обіцянку на вірність Українській Народній Республіці та її Уряду, по формі, яка зазначена в законі від 30 травня 1918 р. з заміною слів «Державі Українській» словами «Українській Народній Республіці».

Тих урядовців, які відмовляться дати таку обіцянку, негайно усунути з посад і мене через повітових комісарів про це повідомити.

 

Губерніальний комісар Волині Сумнєвич.

 

Громадянин. – 1919. – 26 серпня.

Реабілітовані історією. Житомирська область.

Книга 1. – С. 62-64.


До розділу 7.

 Витяг із протоколу допиту А. Остальського, обвинуваченого в підбурюванні своїх прихожан проти вилучення церковних цінностей для врятування голодуючих

11 травня 1922 р.

… На заданный мне вопрос, как я отношусь к изъятию соввластью церковных ценностей, должен сказать следующее:

Церковное имущество есть имущество религиозных общин. Голодающим церковь не может отказать в помощи, поэтому каждая община должна добровольно дать на помощь голодающим то церковное имущество, без которого она может обойтись. В разных храмах, особенно Великороссии, имеется много ценностей, неосвященных для богослужения. Если общины их дадут, то составится огромнейшая сумма и вряд ли потребуется изъятие таких предметов, как освященные чаши, дискосы, напрестольные кресты, евангелия и дарохрани­тельницы. Что касается освященных сосудов, то они могут быть отданы, если имеется уве­ренность в том, что они останутся священными сосудами и будут употребляться только для богослужебных целей, ибо, по правилам Св. Апостолов и Двукратн. Собора – клирики (епис­копы, свящ[енники], дияконы), употребляющие св[ятые] сосуды на нецерковные надобности – извергаются из сана, а миряне – отлучаются от церковного общения.

Вполне соглашусь с деятельностью соввласти по изъятию церковных ценностей, когда в комголод войдут представители церковных общин, с их религиозными убеждениями будут считаться и комголод даст обещание, что освященные сосуды, хотя бы и за границей, будут употреблены на предметы религиозного культа.

В пользу проводимого изъятия ничего не могу говорить или писать, кроме вышесказанного.

Говорил доселе в духе послания Патриарха Тихона1 не с целью противодействия власти, а потому, что мои прихожане не раз просили меня осветить это событие с точки зрения правил Православной Церкви.

Сейчас не могу я подписаться под актом изъятия церковных ценностей потому что: 1) ценности изымаются в большинстве случаев людьми неверующими и без запрашивания согласия верующих означенной общины. 2) при изъятии ценностей со священными предметами не всегда обращаются с должным уважением. Так напр[имер] бывают случаи, когда священные сосуды с изображением Лика Иисуса Христа выбрасываются на пол, их берут в руки лица с папиросами во рту и с фуражками на голове, что оскорбляет наше религиозное чувство.

3) нет у меня уверенности в том, что сосуды, в которых совершалось пресуществление Св. Даров, будут употреблены на религиозные надобности в храмах, хотя бы и заграничных инославных.

Протоиерей [Аркадий Остальский]

ДАЖО. – Ф. Р-1820, оп. 2, спр. 833. – Арк. 15-16 зв.

Рукопис. Оригінал.

Реабілітовані історією. Житомирська область.

Книга 1. – С. 73.

 

1 У 1922-1923 рр. Патріарх Тихон перебував під домашнім арештом. В останні роки життя на нього було вчинено кілька замахів. Помер 7 квітня 1925 р. при нез’ясованих обставинах. Канонізований Руською православною церквою у 1989 р.

 

Вирок Волинського губревтрибуналу з обвинувачення А. Остальського в агітації своїх прихожан проти вилучення церковних цінностей для врятування голодуючих

7-10 червня 1922 р.

ПРИГОВОР

Именем УССР военное отделение Волынского губревтрибунала в публичном судебном заседании в составе:

Председателя трибунала т. Кулишкевича и членов: т. т. Дубового и Боханова при секретаре трибунала т. Шевченко, в присутствии членов коллегии, обвинителей] т. т. Розвадовского и Ивановского, правозаступников т. т. Курило и Полынева и экспертов т. т. Рубана и Малахова.

СЛУШАЛОСЬ: Дело по обвинению священника протоиерея Аркадия Иосифовича Остальского в агитации против изъятия ценностей из церквей и монастырей.

Заслушав доклад обеих сторон, заключения экспертов, показания свидетелей и объяснения подсудимого, военное отделение Волгубревтрибунала.

НАШЛО: Что 26 апреля с. г. на собрании духовенства, происходившего у епископа Аверкия, стало известно о получении последним какого-то послания Патриарха Тихона. Посланием этим особенно заинтересовался почему-то протоиерей Остальский и испросил у епископа Аверкия разрешения переписать его для себя, что последний и обещал. На следующий день послание было передано через священника Красицкого, который не только знал его содержание, но и слышал, что для лица, огласившего его, могут быть нежелательные последствия, передал таковое протоиерею Остальскому. Последний поручил переписать послание гр. Хомяковой, от которой содержание его стало быстро известным всем верующим. На судебном следствии – допросом свидетеля Величко, не подтвердились объяснения обвиняемого Остальского, что читал он будто воззвание по просьбе верующих. После богослужения установлено, что еще в середине богослужения обв[иняемый] Остальский заявил этому свидетелю, что послание Патриарха Тихона будет оглашено. Таким образом устанавливается, что обв[иняемый] Остальский, заведомо зная содержание послания, не получив даже непосредственного распоряжения от епископа Аверкия на его оглашение, сделал все для того, чтобы это послание стало быстро известно верующим и в целях возбуждения фанатично настроенной толпы верующих против акта рабоче-крестьянского правительства, направленного к спасению миллионов голодающих, что могли использовать провокационные элементы, 30 апреля с. г. огласил таковое, давая ему толкование, затемняющее христианские побуждения любви к ближнему догматическими буквами канонов. Судебным следствием и в частности заключением экспертизы, бесспорно установлено, что все соображения обв[иняемого] Остальского о недопустимости изъятия освященных предметов ни в коем случае не относятся к великому делу помощи голодающим, ибо история церкви знает много случаев употребления священных предметов не только на цели благотворительные, но и на братоубийственные войны, причем это все отдавалось в полное и бесконтрольное распоряжение князей и царей. Обвиняемый Остальский, как человек, получивший духовное образование, не знать этого не мог и ревтрибунал констатирует, что действия в данном случае обвиняемого были направлены исключительно во вред и к срыву начинания рабоче-крестьянского правительства, направленного на дело массы миллионов голодающих. Хронологическими материалами трибунал констатирует, что шероховатости, имевшие место в г. Житомире, при изъятии ценностей из некоторых церквей, имели место тотчас же после оглашения Остальским послания Патриарха Тихона. Отсюда явствует, что прикрываясь канонами, Остальский преследовал контрреволюционные цели, не останавливаясь и перед провоцированием беспорядков на этой почве.

Последнему обстоятельству трибунал находит подтверждение в том, что когда Остальский был арестован, возбужденно настроенная толпа его прихода огромной массой двинулась к зданию Волгуботдела ГПУ, и лишь благодаря выдержанности соответствующих органов рабоче-крестьянской власти удалось избежать кровопролития. Основываясь на вышеиз­ложенном, трибунал считает все обвинения, предъявленные гр. Остальскому, доказанными. А посему, руководствуясь революционной совестью, социалистическим правосознанием и защитою трудящихся, военное отделение Волгубревтрибунала

ПОСТАНОВИЛО: Гр-на Волынской губ. г. Житомира Остальского Аркадия Иосифовича, 33 л. приговорить к высшей мере наказания, т. е. расстрелять. Но принимая во внимание, что благодаря принятым органами соввласти мерам кровопролития не было, что, следовательно, реальных результатов его преступление не имело, трибунал считает возможным – высшую меру наказания заменить заключением в Доме общественных принудительных работ с лишением свободы сроком на пять лет.

Приговор окончательный, может быть обжалован в кассационном порядке в 7-дневный срок и вступает в законную силу по истечению указанного срока.

 

Председатель:       підпис нерозбірливий

Члены:          підпис нерозбірливий            [Дубовой]

 

ДАЖО. – Ф. Р-1820, оп. 2, спр. 833. – Арк. 115-117.

Рукопис. Оригінал.

Реабілітовані історією. Житомирська область.

Книга 1. – С. 74-75.

 

Телеграфне розпорядження секретаря ЦК КПУ Д. 3. Мануїльського Волинському губкому КПУ про активізацію боротьби з прихильниками Патріарха Тихона

14 серпня 1922 р.

Шифр – телеграмма

Житомир – губкому

14 августа собрания и съезды разрешать беспрепятственно только обновленческому духовенству и только обновленческим мирянам тчк Сторонникам Патриарха Тихона не разрешать ни собраний ни съездов тчк Инициаторов арестовывать и предавать суду тчк Необходимо сбросить со всех командных постов всех сторонников Тихона зпт противников обновленческого движения тчк Приходские советы подлежат «чистке» в новые приходские советы должны быть избраны не черносотенцы зпт не кликуши зпт а церковно-обновленцы тчк В губотделе ГПУ должно быть обязательно специальное лицо занимающееся делами обновления церкви раскалывания иэкзархистов и автокефалистов зпт наблюдающее за религиозными общинами вообще в частности за однообразным порядком регистрации уставов религиозных общин тчк Антирелигиозные диспуты зпт публичные лекции митинги отменяются впредь до получения на местах соответствующих директив от ЦК КПУ тчк Усилить антирелигиозную пропаганду тчк Создать ряд процессов против сторонников Тихона и сторонников автокефальной церкви держащихся петлюровской ориентации с вынесением смертных приговоров тчк

 

Секретарь ЦК КПУ                         Мануильский.

На документі резолюція:

«На бюро с приглашением председателя ГПУ»: підпис нерозбірливий.

 

ДАЖО. – Ф. П-2, оп. 31-1, спр. 8. – Арк. 50.

Рукопис.

Реабілітовані історією. Житомирська область.

Книга 1. – С. 75-76.

 

Лист серетаря Бердичівського міськпарткому секретарю ЦК КП(б)У про стан хлібозаготівлі та вжиті репресивні заходи до сіл, які ухиляються від виконання хлібозаготівлі

30 листопада 1932 р.

Секретарю ЦК КП(б)У

т.Любченко

Стан хлібозаготівель в районі

Незважаючи на розгорноту роботу, взяте на себе зобов’язання закінчити виконання плану хлібозаготівель до 1 грудня нами не виконано, при чому особливо незадовільно маємо виконання плану з озимих культур (жито-пшениця).

Виконання плану на 29 листопада складає 4262 т або 90%, окремо по МТС (всі колгоспи району) – 3112 т (90,2%), одноосібниками – 150 т (89,4%).

Виконання по житу на 25 листопада складає 63,5%, по пшениці – 74,2%. Прорив по озимих в більшій своїй частині падає на одноосібний сектор. Такий стан – наслідок незадовільної боротьби за якісне виконання плану.

Нами вживаються заходи до ліквідації прориву в першу чергу по пшениці.

План кількісно нами буде закінчено в першу декаду грудня, але ще немало прийдеться прикласти зусиль та попряцювати в галузі ліквідації прориву з озимих культур.

Весь актив міста знаходиться на селі, причому в селах, де кількісно закінчено (виконання) плану, – нами робота продовжується по ліквідації недобору з озимих культур. Для зміцнення роботи на села додатково надіслано 5 бригад комуністів-робітників,20 комсомольських та 11 профспілчаних бригад. В двох найбільш відстаючих селах працює виїзна редакція.

За опортуністичне ставлення до хлібозаготівель оголошено догану одному колгоспному осередку та знято секретаря осередку. З цього ж села відкликано уповноваженого та замінено більш сильним. Після цих міроприємств 1 грудня село закінчує виконання плану.

Вилучено з партії голову колгоспу с. Швайківка Машкару і колгосп, за рішенням МПК, за невиконання хлібозаготівель занесено на Чорну дошку з пристосуванням штрафу м’ясом (облвиконкомом затверджено). Вилучено з партії як куркульського агента кандидата партійного осередку цього ж села – Колесника.

Зараз проводиться перевірка стану та роботи цього осередку.

Ухвалу облпарткому про припинення завозу краму нашому району широко популяризовано.

В районі нами застосовано товарні репресії до 15 сіл, з которих в 7 селах припинено завіз, а з 8 сіл вивезено весь наявний там крам. Безпосередньо в селах злісним контрактантам припинено відпуск всіх товарів. Списки осіб, яким припинено відпуск, вивішено на видних місцях та популяризовано на кутових зборах.

Слід відмітити, що товарові репресії до села в цілому, а рівно і до окремих контрактантів, мають великий ефект в селах, що знаходяться на великому відділенні від міста. В селах, що розташовані близько міста, ці репресії майже ніякого ефекту не дають.

З репресивних заходів значно більший ефект дають штрафи. Грошових штрафів застосовано більш ніж до 80 господарств.

На виселення представлено 12 господарств з 5 сіл (поки облвиконкомом не затверджено). Без сумніву, що практичнее здійснення виселеня дасть великий ефект.

За ухвалою МПК додатково занесено на Чорну дошку села Слободище та Швайківка – одноосібники (облвиконкомом затверджено). В с. Никонівка, яке раніш занесено на Чорну дошку, маємо значний злам.

В окремих колгоспах вже почали виявляти та находити розкрадений хліб. особливо яскравий факт має місце по колгоспу с. Бенедівка, де члени правління розкрадали хліб та переховували його в інших селах. Заарештовано 5 чол., частину хліба знайдено.

По ряду сіл в окремих контрактантів знайдено закопаний хліб (Журбинці, (Мала) Татарнівка). При виявленні закопанного хліба справу передаємо до суду.

У контрактанта с. (Мала) Татарнівка, який відмовився здавати належний з нього хліб, виявлено закопаного у землі більше 20 пуд., половина якого згнила. Судом цього контрактанта засуджено на 5 років. Всього судових справ по хлібу станом на 23 листопада було 50, з яких на твердозавданців – 16 справ.

Секретар міськпарткому Грішкан

ДАЖО. – Ф. П-118, оп. 1, спр. 556. – Арк. 109-109 зв.

Машинопис. Завірена копія.

Реабілітовані історією. Житомирська область.

Книга 2. – С. 47-48.

 

Зі зведень УНКВС по Житомирській області про оперативно-слідчу роботу за період з 1 жовтня 1937 р. по 1 січня 1938 р.

1 січня 1938 р.

 

Зам. Наркома внутренних дел УССР

ст. майору госбезопасности

т. Степанову

г. Киев

 

При этом направляются цифровые сведения об оперативно-следственной работе УНКВД (по Житомирской обл.) за время с 1 октября 1937 г. по 1 января 1938 г.

 

Цифровые сведения об оперативно-следственной работе УНКВД за время

с 1 октября 1937 г. по 1 января 1938 г.

 

… общее движение арестованых

Прибыло арестованых………………………………………14628 чел.

Передано в др. области………………………………………………………………. 948

Всего арестовано…………………………………………………………………….. 13680

из них

троцкисты и пр…………………………………………………………………………. 230

военный заговор …………………………………………………………………………  19

меньшевики………………………………………………………………………………… 9

укр[аинские] националисты………………………………………………………. 929

сионисты…………………………………………………………………………………… 116

польские к[онтр]р[еволюционеры] и шп[ионы]…………………………. 6431

немецкие к[онтр]р[еволюционеры] и шп[ионы]………………………… 1279

румынские шпионы……………………………………………………………………. 37

японские шпионы………………………………………………………………………… 18

греческие шпионы……………………………………………………………………….. 1

итальянские шпионы……………………………………………………………………. 8

латвийские шпионы…………………………………………………………………….. 29

церковники, сектанты………………………………………………………………… 537

кулаки……………………………………………………………………………………… 3031

жены………………………………………………………………………………………….. 841

вражеские диверсанты…………………………………………………………………. 50

террористы…………………………………………………………………………………… 2

пр………………………………………………………………………………………………. 113

Всего………………………………………………………………………………………. 13680

Нач. УНКВД по Житомирской области

капитан госбезопасности Якушев

Державний архів СБУ. – Ф. 16, оп. 31, спр. 37. – Арк. 6.

Машинопис. Оригінал.

Реабілітовані історією. Житомирська область.

Книга 1. – С. 107-108.

 

Лист ув’язненого А.Д. Мельцера до дружини про знущання над ним у Бердичівській тюрмі

м. Бердичів                                        7 лютого 1938 р.

 

Копия письма заключенного

Мельцера Аба Давидовича,

моего мужа

Дорогие!

Помогите! Я отсюда не имею возможности ничего предпринять. Положение безвыходное. Надо на основании последних решений Пленума ЦК и вообще последних изменений писать ЦК ВКП(б) о неправильном исключении, а также Верховному Совету, Верховному Прокурору.

Писать надо следующее: меня избивали 13 дней, меня в бессознательном состоянии заставили подписать сам не знаю что. Следствие проводил Дейч в пьяном виде, избивали следующие: Фельдман, Гринников, Романов, Юдков П., Дейч, все были пьяны.

Форменная инквизиция. Тело было черное. Надо требовать от прокурора переследовать. Об этих издевательствах пишите от моего имени лично т. Сталину, это форменная контрреволюция, берут совершенно здоровых физически и морально-политически людей, заставляют их путем избиения подписывать ложь и таким путем создают искусственных врагов.

Здесь лишены всего, никаких писем не принимают, на каждом шагу избивают замком. Обо всем нужно от моего имени писать и писать везде и всюду.

Также о брате Борисе, его избивали, предъявили распространение листовок. Последнее известие от Бориса получил 31 декабря, дальше не знаю.

 

г. Бердичев            Аба,

7 февраля 1938 г.

 

ДАЖО. – Ф. Р-5013, спр. 5530. – Арк. 267-267 зв.

Рукопис. Копія.

Реабілітовані історією. Житомирська область.

Книга 1. – С. 108-109.


До розділу 8.

Герой Радянського Союзу генерал-лейтенант С.І. Мельников – колишній член Військової ради 3-ї гвардійської танкової армії про деякі результати боїв на Житомирщині в грудні 1943 – січні 1944 року.

«Прорвав во взаимодействии с частями 18-й армии оборону противника, наши войска совершили стремительный маневр вокруг Житомира и отрезали житомирскую группировку противника от бердичевской. Освободив Кодню, Троянов, Великошумск, Гришковцы, что помогло общевойсковым армиям овладеть железнодорожным узлом и городом Бердичев.

Прорыв танковых соединений и взаимодействующих с ними частей угрожал основным коммуникациям группы армии «Юг». В этом районе, в полосе наступления нашей армии, немецко-фашистское командование сосредоточило до пяти танковых и до трех пехотных дивизий, которые нанесли контрудар. И хотя все их атаки были отбиты и противник понес большие потери, наше дальнейшее наступление успеха не имело и было приостановлено».

С.И.Мельников. Маршал Рыбалко:

Воспоминания бывшего члена Военного совета

3-й гвардейской танковой армии.

– Киев: Политиздат Украины, 1980. – С. 161.

 

Із мемуарів колишнього командира 11-го гвардійського танкового корпусу генерала армії А.Л. Гетьмана.

«Фашистские части после безуспешной контратаки еще только отходили к Бердичеву и юго-западу от него, когда был получен приказ корпусу наступать в направлении этого города. Ближайшая задача состояла в овладении его пригородами — населенными пунктами Великие Низгурцы, Семеновка, Иваньковцы. В дальнейшем нам предписывалось освободить Бердичев.

Стояла темная ночь. Войска корпуса, выдвинув вперед разведывательные подразделения, приближались к Бердичеву. Главными силами мы наступали на город с юга и юго-востока. Впереди двигались две танковые бригады с артиллерией, за ними — мотопехота. 44-я гвардейская танковая бригада, обойдя Бердичев, подходила к нему с севера. За ней двигались части 305-й и 389-й стрелковых дивизий 38-й армии. Удар намечалось нанести с трех сторон одновременно.

Разведка донесла, что противник, отведя свои части на рубеж Великие Низгурцы — Семеновка — Иваньковцы, поспешно укрепляет там подступы к городу. Стало известно, что с утра 30 декабря гитлеровцы намеревались согнать туда местное население для ускорения оборонительных работ. В связи с этим было принято решение атаковать врага немедленно, не дожидаясь рассвета.

Едва миновала полночь, когда соединения и части корпуса, как было намечено, с трех сторон нанесли удар по обороне противника. Вперед пошли танки. Ворвавшись на большой скорости на позиции врага, они с ходу обрушили на него огонь. Артиллерия поддержала их. В коротком ночном бою танкисты и мотострелки, наступавшие с юга и с юго-востока, овладели пригородами и вступили на окраины Бердичева. Но здесь были остановлены мощным организованным огнем противника.

Большего успеха поначалу достигла 44-я гвардейская танковая бригада подполковника И.И. Гусаковского. Ее разведывательная группа во главе с лейтенантом Г.С. Петровским, нащупав слабое место в обороне противника на северных подступах, сбила боевое охранение и этим обеспечила вступление главных сил бригады в город. Стремительно наступая, 2-й и 3-й танковые батальоны майора П.И. Орехова и капитана А.А. Карабанова прорвались в заводской район Бердичева. Но продвинуться дальше не смогли, так как противник немедленно контратаковал. Крупными силами танков при поддержке артиллерии фашисты закрыли брешь, образовавшуюся к северу от Бердичева в результате прорыва двух наших батальонов. Они оказались отрезанными от остальных сил бригады и взаимодействовавших с ней частей 305-й и 389-й стрелковых дивизий.

В такой обстановке утром 30 декабря нами был получен новый приказ командования 1-й танковой армии: главным силам корпуса надлежало передать свой участок на южной и юго-восточной окраинах Бердичева частям 38-й армии и выдвинуться в направлении Казатина.

Постановка такой задачи была связана с событиями, разыгравшимися в то время в полосе наступления 38-й и 1-й танковой армий. В результате прорыва наших войск к Бердичеву, Казатину и успешного продвижения действовавшей левее 40-й армии был разорван фронт немецко-фашистской группы армий «Юг». Под угрозой окружения оказалась часть ее войск, продолжавшая удерживаться в излучине Днепра южнее Киева. Для ликвидации этой опасности вражеское командование лихорадочно подтягивало крупные резервы, готовясь нанести сильные контрудары с целью отрезать и разгромить наши войска, прорвавшиеся южнее линии Бердичев — Белая Церковь.

Значительная часть этих резервов прибыла в районы Винницы и Бердичева. Усилившееся в связи с этим сопротивление противника сочеталось с непрерывными контрударами.

Один из них, предпринятый 29 декабря из района Бердичева в направлении Казатина, как показано выше, был отражен частями нашего корпуса. Однако после того, как мы, выполняя приказ, атаковали врага в Бердичеве, он вновь нанес контрудар на Казатин, теперь уже со стороны Винницы. Стойкое сопротивление ему оказали части 8-го гвардейского механизированного корпуса. Но гитлеровцы, стремившиеся во что бы то ни стало вновь захватить важный Казатинский железнодорожный узел, продолжали яростные атаки. Сложившаяся там напряженная обстановка и вынудила вновь повернуть наш корпус к Казатину.

Не менее сложным было в тот момент и положение в Бердичеве. Как вскоре выяснилось, там находились 1-я танковая СС и 20-я моторизованная дивизии противника. Они и блокировали прорвавшиеся в город два батальона 44-й гвардейской танковой бригады, а также остановили наступление главных сил нашего корпуса. Но принимая решение о переброске последнего под Казатин, командование 1-й танковой армии, очевидно, учитывало, что с севера к Бердичеву подходили войска 18-й армии, действовавшей справа от 38-й. На них совместно с частью сил 38-й армии и была теперь возложена командованием фронта задача завершить освобождение города.

Полагая, что они быстро подойдут к Бердичеву, я передал по радио эти обнадеживающие сведения подполковнику И.И. Гусаковскому. Одновременно майору Ф.П. Боридько, командиру 1-го танкового батальона этой же бригады, остававшемуся на северо-восточной окраине, было приказано пробиться на соединение с отрезанными частями, обеспечив прорыв в город стрелковым частям 38-й армии.

Батальону удалось лишь частично выполнить эту задачу, да и то лишь на третий день и ценою тяжелых потерь. Многие его воины отдали свою жизнь, чтобы пробиться к окруженным товарищам и помочь им. Значительное число танкистов получило ранения. В боях была подбита или сожжена большая часть танков батальона.

К сожалению, при этом не удалось пробиться взаимодействовавшим с ним стрелковым частям. А приблизившиеся вскоре с севера войска 18-й армии не завязали сразу бой за Бердичев. В результате положение окруженной бригады, продолжавшей в одиночестве сражаться в городе с превосходящими силами врага, не улучшилось. Напротив, оно продолжало ухудшаться. Ее части, отражавшие непрерывные атаки противника, несли большие потери.

К началу наступления на Бердичев в составе бригады после боев предшествовавших дней оставалось в строю 38 танков. 21 из них имел и два батальона, первыми прорвавшимися в город. Сражаясь в окружении, они к 1 января потеряли 6 танков. И хотя ими при этом было уничтожено вдвое большее число вражеской боевой техники, однако отражать атаки противника с каждым часом становилось труднее.

Так встретили отважные гвардейцы Новый, 1944 год. Он пришел в грохоте кровопролитных схваток с наседавшим со всех сторон противником. Подходили к концу боеприпасы, горючее, продовольствие. Росло число убитых и, особенно, раненых. Но наши воины знали, что помощь идет и что враг будет разгромлен. С этой мыслью встретили они Новый год, с ней шли они в бой.

Наконец, в ночь на 5 января войска 18-й и 38-й армий, завершив охват Бердичева, нанесли мощные удары по оборонявшемуся здесь противнику. Успеху атакующих дивизий способствовали активные боевые действия 44-й гвардейской танковой бригады, разившей врага с тыла. Всю ночь в городе шли ожесточенные уличные бои, завершившиеся к утру полным освобождением Бердичева. Гитлеровцы бежали на юго-запад».

А.Л. Гетьман. Танки идут на Берлин. – 2-е изд.,

испр. и доп. – Москва: Воениздат, 1982 – С. 135-139.


До розділів 7-9.

 Етапи формування Бердичівського району

 

Дата Територіальні зміни
07.03.1923 Утворений Бердичівський округ, який складається з 25 сільських рад: Бистрицької волості (Бистрицька, Велико-П’ятигірська, Гришковецька, Дмитрівська, Жидовецька, Кустинська, Маркушівська, Мало-Радзивілівська, Обухівська, Поличинська, Скраглівська, Терехівська, Хажинська) та Махнівської волості (Безименська, Бродецька, Вовчинецька, Вуйнівська, Глуховецька, Жежелівська, Куманівська, Листопадівська, Марківецька, Махнівська, Молотківська, Осичанська, Юровецька).
14.11.1925 Утворено Кикишівську та Фридрівську с.р.
27.03.1925 Бердичівський район перейменовано на Махнівський в зв’язку з перенесенням адмінцентру до містечка Махнівки.
17.06.1925 Постановою ВУЦВК утворено новий Бердичівський р-н з центром у м. Бердичеві у складі Бистрицької, Велико-П’ятигірської, Гришковецької, Дмитрівської, Жидовецької, Мало-Радзивілівської, Обухівської, Поличинської, Скраглівської, Терехівської, Фридрівської, Хажинської с.р. Махнівського р-ну Білопільської, Велико-Гадомецької, Велико-Низгурецької, Гуровецької, Іванковецької, Кашперівської, Красівської, Пузирецької, Садківської, Семенівської с.р. ліквідованого Білопільського р-ну. До складу реорганізованого р-ну увійшли також Велико-Мошковецька, Гальчинецька, Журбинецька, Ляховецька, Мало-Мошковецька, Никонівська, Половецька, Реївська, Скаківська, Солотвинська, Червонинська с.р. Коднянського, Слободищенська та Швайківська Троянівського, Голодьківська, Мало-Татарнівська, Райківська с.р. Янушпільського р-нів, переданих зі складу Житомирської округи.
1925-1927 рр. Утворено Гвоздавську (1926), Держанівську, Кукільнянську (обидв. 17.12.25), Домбалівську, Закутинецьку, Кустинську, Осиківську, Татарсько-Селищну, Чехівську с.р.
02.09.1930 Постановою ВУЦВК та РНК УСРР від 02.09.30 Бердичівський р-н ліквідовано, м.Бердичів 15.09.30 виділено в окрему адміністративну одиницю, підпорядковану безпосередньо столичному центру. Територія колишнього р-ну в основному увійшла до новоствореної приміської смуги Бердичівської м-р, що об’єднала у своєму складі 36 с.р. (Бистрицька, Велико-Гадомецька, Велико-Низгурецька Велико-П’ятигірська, Гальчинецька, Гришковецька, Голодьківська, Демчинська, Дмитрівська, Жидовецька, Журбинецька, Іванковецька, Катеринівська, Кикишівська, Красівська, Кукільнянська, Кустинська, Маркушівська, Мало-Радзивілівська, Никонівська, Обухівська, Осиківська, Половецька, Райківська, Рейська, Садківська, Семенівська, Сингаївська, Скаківська, Скраглівська, Слободищенська, Солотвинська, Терехівська, Хажинська, Чехівська, Швайківська). Домбалівську, Фрідрівську, Клітинецьку та Полічинецьку с.р. передано до складу Махнівського району, Гурівецьку, Дерганівську, Пузирецьку, Палаївську, Білопільську, Закутинецьку, Мало-Гадомецьку, Кайзерівську, Татарсько-Селищну до складу Козятинського р-ну.
09.02.1932 Бердичів з приміською смугою як місто обласного підпорядкування увійшов до складу новоствореної Вінницької обл.
28.06.1939 Указом Президії ВР УРСР від 28.06.39 з території Бердичівської м-р виділено сільську зону і утворено сільський р-н з центром у м.Бердичів.
1941-1944 рр. У період тимчасової окупації утворено 6 сільських управ.
13.06.1950 Передано зі складу Козятинського р-ну Вінницької обл. Закутинецьку с.р.
11.08.1954 Внаслідок укрупнення сільських рад 11.08.54 ліквідовано Велико-Гадомецьку, Гвоздавську, Демчинську, Дубівську, Журбинецьку, Кикишівську, Кукільнянську, Кустинську, Обухівську, Осиківську, Підгородненську, Радянську, Семенівську, Сингаївську с.р.
20.03.1959 Зі складу Чуднівського р-ну передано Райгородоцьку, Лемешівську, Лісово-Слободську і Буряківську с.р.
30.12.1962 До складу Бердичівського району приєднано територію Чуднівського р-ну (цілком), с.р. Андрушівського (Антопільська, Глиновецька, Городківська, Каменівська, Крилівська, Маломошковецька, Нехворощанська, Червоненська с-щна) та Житомирського (Глибочанська, Руднє-Городищенська) р-нів.
04.01.1965,

08.12.1966

У зв’язку з відновленням Андрушівського, Житомирського та Чуднівського р-нів вищеназвані сільські ради повернуто до їх попереднього складу.
27.06.1969 Рішення ЖОВК №313.

Об’єднано в один населений пункт села Борисівку і Осикове

12.08.1974 Рішення ЖОВК №342.

Центр Катеринівської с.р. перенесено в с.Осикове і сільську раду перейменовано в Осиківську;

с.Катеринівка підпорядковане Швайківській с.р.

21.06.1991 Рішення ЖОР.

Утворено Андріяшівську с.р.

26.06.1992 Утворено Райківську с.р.

Бердичівський район: віхи створення.

/ Редакція Л.А. Бакановський, Ю.Д. Михальчук,

В.В. Бабійчук, А.В. Поліщук. – С. 43-45.


Перелік колгоспів і радгоспів, які діяли в Бердичівському районі

станом на 1 серпня 1971 р.*

(найменування господарства, населений пункт, де знаходився господарський центр, найменування ради)

  1. ім. Богдана Хмельницького, с. Мирославка, Мирославська сільська Рада
  2. «Гігант», с. Старий Солотвин, Старосолотвинська сільська Рада
  3. ім. Дзержинського, с. Хажин, Хажинська сільська Рада
  4. ім. Жданова, с. Маркуші, Маркушівська сільська Рада
  5. «Заповіт Ілліча», с. Скаківка, Скаківська сільська Рада
  6. «Здобуток Жовтня», с. Великі Низгірці, Великонизгорецька сільська Рада
  7. ім. XXII з’їзду КПРС, смт. Гришківці, Гришковецька селищна Рада
  8. ім. Калініна, с. Гальчин, Гальчинська сільська Рада
  9. ім. Карла Маркса, с. Красівка, Красівська сільська Рада
  10. ім. Кірова, с. Озадівка, Озадівська сільська Рада
  11. «Комунар», с. Скраглівка, Скраглівська сільська Рада
  12. «Комуніст», с. Швайківка, Швайківська сільська Рада
  13. ім. Котовського, с. Терехове, Терехівська сільська Рада
  14. ім. Крупської, с. Бистрик, Бистрицька сільська Рада
  15. ім. Куйбишева, с. Малосілка, Мирославська сільська Рада
  16. ім. Леніна, с. Садки, Садківська сільська Рада
  17. «Маяк», с. Велика П’ятигірка, Великоп’ятигірська сільська Рада
  18. ім. Петровського, с. Буряки, Буряківська сільська Рада
  19. «Победа», с. Слободище, Слободищенська сільська Рада
  20. ім. Постишева, с. Семенівка, Іванковецька сільська Рада
  21. «Прапор комунізму», с. Закутинці, Закутинедька сільська Рада
  22. ім. Свердлова, с. Никонівка, Никонівська сільська Рада
  23. «Україна», с. Гардишівка, Гардишівська сільська Рада
  24. Хмелерадгосп «Райгородок», с. Райгородок, Райгородецька сільська Рада
  25. Хмелерадгосп «Дубова», с. Осикове, Катеринівська сільська Рада
  26. Хмелерадгосп «Рея», с. Рея, Рейська сільська Рада

Джерело: Житомирська область. Адміністративно-територіальний поділ. Видання четверте. – Видавництво Київського університету, 1972.

 

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here