Нещодавно у соцмережі Фейсбук з’явилась цікава картинка – схема трамвайно-тролейбусних маршрутів міста Бердичева.
Гумор звичайно, але пригадалось ось таке:
Про бердичівську кінно-залізничну дорогу, більш відому бердичівлянам як конка, широкому колу жителів міста, які цікавляться історією Бердичева, відомо практично все. Чи вони думають, що знають все. І те, що початок її був на залізничному вокзалі, і те, що кінцева зупинка знаходилась поряд з монастирем Босих Кармелітів, і те, що єдиний вагончик конки неспішно тягнула кобилка вулицею Білопільською – центральною вулицею міста. Додам лише, що протяжність лінії становила 3 (три) кілометри, на лінії діяло 6 вагонів.
Варто зазначити, що конка для Бердичева слугувала ліпше елементом престижу, ніж засобом розв’язання транспортної проблеми – ці шість вагонів аж ніяк не впливали на загальні потреби щодо перевезення, які з легкістю вирішували ті ж візники на фаетонах, бричках та катерах.
Можливо, саме тому всього через десять років кінно-залізничну дорогу в Бердичеві визнали «печальным наследием прошлого».
Цікавий момент, який, власне, і підштовхнув до написання цієї замітки: у 1913 році в Бердичеві вирішили збудувати новий залізничний вокзал, який мав обслуговувати потік пасажирів на вузькоколійній лінії Бердичів-Житомир (це відома нам нині станція Бердичів Житомирський по однойменній вулиці). І тут розпочалось: як повідомляла тогочасна місцева газета, лише однієї цієї звістки стало достатньо, щоб різко зросла вартість квартир у цьому районі міста. Одночасно жителі району виступили з клопотанням щодо будівництва лінії конки по вулиці Житомирській до шкірзаводу Шленкера, адже ця вулиця також може претендувати на звання центральної!
Хех, планам цим не судилося збутися – завадила Перша світова війна. А ще через декілька років зникла і конка. Так завершився перший і поки що останній період діяльності міської залізниці у Бердичеві.
Анатолій Горобчук.