Home Проекти Постаті землі Бердичівської Граціанський Олексій Миколайович

Граціанський Олексій Миколайович

1653
0
SHARE

Граціанський Олексій Миколайович (нар. 20 березня 1905, Київ, Російська імперія – пом. 20 січня 1987, Київ, СРСР) – льотчик-випробувач, кандидат географічних наук, Герой Радянського Союзу.


Граціанський Олексій Миколайович.

Граціанський Олексій Миколайович народився 20 березня 1905 року у Києві (за деякими даними – у Бердичеві) в українській робітничій сім’ї. Рано зазнав злигоднів у юнацькому заробітчанстві. Дитинство і юність Олексій Граціанський провів у Києві.

У 1914 році в небі Києва з’явився чотиримоторний бомбардувальник “Илья Муромец” авіаконструктора Сікорського, що прилетів із Петербургу. Цей чудо-корабель приземлився неподалік від того місця, де проживала родина Граціанських. Декілька днів підряд натовп юрмився поряд аеродрому, щоб полюбуватись літаком, який міг узяти на борт півтори тони корисного вантажу і пересуватись зі швидкістю 150 км/год на висоті дві тисячі метрів. Усі були в захваті від незвичної машини. Ось чому можна з упевненістю стверджувати, що Олексій Граціанський вже тоді твердо вирішив стати льотчиком.

У 1917-1919 роках, в часи громадянської війни, Олексій проживав у Бердичеві. Згодом воював у лавах щойно створеної більшовицької Червоної Армії.

У 1919-1921 роках Олексій Граціанський працював учнем слюсаря на заводі “Ремвоздух-6”, на якому ремонтувались авіаційні мотори. З літа 1921 року він студент Київського політехнічного інституту. Займався у планерном гуртку при інституті, брав участь у Всесоюзних планерних змаганнях у Коктебелі (Крим). Проходив практику на заводах “Дукс” (Москва) та “Червоний льотчик” (Ленінград).

Двомісний навчально-тренувальний літак “Омега”.

З січня 1925 року Олексій Граціанський проходив практику в КБ К.А. Калініна, де брав активну участь у проектуванні літака К-1. Навесні 1928 року захистив дипломний проект за фахом інженера-механіка з літакобудування і без відриву від виробництва закінчив Харківську авіаційну школу ЦПФ. Працював у КБ К.А. Калініна у Харкові інженером-аеродинаміки, брав участь у проектуванні літаків К-2, К-4, К-5, К-7, став провідним конструктором літака К-3. У 1931 році Олексій Граціанський спроектував і побудував на Харківському авіазаводі двомісний навчально-тренувальний літак “Омега”. На всесоюзному конкурсі цьому проекту була присуджена перша премія.

У літака К-5 (зліва на право): О.М. Граціанський, К.А. Калінін, М.А. Снегірьов, 1931 рік.

Восени 1931 року на літаку К-5 Олексій Граціанський виконав переліт Харків – Ростов-на-Дону – Мінеральні Води – Красноводськ – Ашхабад – Самарканд – Ташкент – Оренбург – Самара – Пенза – Харків. У 1932 році – переліт за маршрутом Харків – Київ – Житомир – Вінниця – Одеса – Миколаїв – Херсон – Запоріжжя – Макіївка – Краматорськ – Харків.

З січня 1934 року Олексій Граціанський — на викладацькій роботі в Московському авіаційному інституті, де читав курс лекцій із конструкції та проектування літаків. Із листопада 1934 року — льотчик Полярної авіації. У 1935 році він закінчив Серпухівську школу сліпих польотів. Улітку 1937 року провів випробування закупленої в США амфібії S-43, на якій восени 1937 року брав участь у пошуках зниклого радянського екіпажу під командуванням Сигізмунда Леваневського, який здійснював наддалекий переліт по маршруту Москва — Північний полюс — Фербенкс (США). З 1940 року — льотчик-випробувач авіазаводу №22 (Філі); випробовував серійні бомбардувальники СБ і Пе-2, проводить випробування бомбардувальника Ар-2.

Екіпаж літака-амфібії S-43 Н-207: Козін, Штепенко, Граціанський, Краснов, 1937 рік.

У 1941 році розпочалась німецько-радянська війна. Пілот, який рвався у бій, змушений був задовольнятися випробувальною роботою. Усі рапорти льотчика з проханням про відправку на фронт були одностайно відхилені його керівництвом: пояснювали, що випробовувати, або “обкатувати” нову техніку, яка надходила на озброєння, справа значно важливіша, ніж бомбити ворожі тили. Та ще й досвідчених першопрольотців катастрофічно не вистачало.

З вересня 1941 по лютий 1943 року Олексій Граціанський — льотчик військово-транспортної авіації, на літаку Лі-2 займався доставкою вантажів на фронт, а також у блокадний Ленінград. Звідси він намагався вивезти якомога більше голодуючих дітей. За офіційною статистикою, льотчик вивіз із міста біля тисячі дитинчат і більш як шість з половиною тон срібла, якого так гостро потребувала авіаційна промисловість.

Олексій Граціанський (зліва) та Костянтин Арцеулов.

У 1943-1952 роках Граціанський — льотчик-випробувач авіазаводу №23 (Філі); випробовував серійні бомбардувальники Ту-2 і Ту-4, брав участь у випробуваннях бомбардувальник Ту-12. З лютого 1952 року по січень 1955-го Олексій Граціанський — льотчик-випробувач Льотно-дослідницького інституту (м. Жуковський). Брав участь у випробувальних польотах на важких літаках. Також брав участь у випробуваннях експериментального літака ШР конструкції ОКБ В.М. Мясіщева. 20 січня 1953 року спільно з Ф.Ф. Опадчим виконав перший політ на стратегічному бомбардувальнику М-4 і брав участь у його випробуваннях.

Олексій Миколайович практично все життя присвятив розробці літаків та їх випробуванню. За час льотної роботи освоїв 49 типів літаків. 1 травня 1957 року за мужність і героїзм, проявлені при випробуванні нової авіаційної техніки Олексію Граціанському присвоєно звання Герой Радянського Союзу із врученням ордена Леніна й медалі “Золота Зірка”.

Надгробок Олексія Граціанського на Байковому кладовищі м. Києва.

У 1955-1958 роках Олексій Граціанський працював інспектором Відділу льотної служби ПДЧ, викладав у Московському авіаційному інституті. У 1958-1968 роках він переїхав до Києва, працював заступником Генерального конструктора — начальником льотно-випробувального комплексу ОКБ О.К. Антонова. З 1968 року працював у відділі технічної інформації ОКБ О.К. Антонова. Став кандидатом географічних наук, членом Головної редакційної колегії інформаційних видань ВІНІТІ. Нагороджений трьома орденами Леніна, медалями. Олексій Граціанський став автором книг “Уроки Севера”, “Полёт среди молний”.

Останні роки Олексій Граціанський проживав у Києві. Помер Олексій Миколайович Граціанський 20 січня 1987 року. Похований у Києві на Байковому кладовищі.

Джерела і література:

Бедь М. Господар полярного неба. // Пасічник М. Пантеон бердичівських імен (нариси та портрети). – Бердичіврегіонвидав, 2004, с. 188-190.

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії: http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9_%D0%9E%D0%BB%D0%B5%D0%BA%D1%81%D1%96%D0%B9_%D0%9C%D0%B8%D0%BA%D0%BE%D0%BB%D0%B0%D0%B9%D0%BE%D0%B2%D0%B8%D1%87

Матеріали інтернет-проекту “Герои страны”: http://www.warheroes.ru/hero/hero.asp?Hero_id=459

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here