Наша річка Гнилоп’ять, на берегах якої розрісся Бердичів, звичайно, має значно давнішу історію. Вона бере початок між селами Куманівка і Великий Степ (Козятинський район Вінниччини), тече переважно на північ та впадає до Тетерева навпроти села Тетерівки, що на південний захід від Житомира. Довжина Гнилоп’яті становить 99 км.
Бердичів не був першим поселенням, яке з’явилось на цьому місці – дослідники виявили залишки поселення черняхівської культури II-IV ст. нашої ери на лівому пологому березі річки (урочища Жмури та Дружба, що поряд із вулицею та провулком Дружби). Тут у культурному шарі виявлено залишки глиняної ліпнини, посуд ранньослов’янського періоду. Яке ім’я на той час мала річка – невідомо.
Вперше назву водойми ми зустрічаємо в Актовій книзі Житомирського гродського уряду за 1590 рік, де вона згадується як Велика Пята.
Прослідити подальші зміни назви річки вкрай важко – документи у більшості не зберігають назви таких топонімічних об’єктів, як наша порівняно невелика річка. Хоча у цьому можуть допомогти карти. Так, на карті 1613 року Великого Князівства Литовського (де вперше з’явився і Бердичів) ми зустрічаємо річку PIATEK (П’ятка, або П’яток). П’яток – саме таку назву сьогодні має річка, яка протікає через село П’ятка сусіднього з нами Чуднівського району та впадає у Гнилоп’ять. Можливо, картограф мав на увазі саме цю річечку? Тут, як то кажуть, можливі варіанти в інтерпретації зображення на карті.
Цікаво, що на всіх інших відомих нам картах (1663, 1665, 1674, 1675, 1681, 1690, 1720, 1742, 1812) річка хоч і накреслена, але назви не має! І лише на Генеральному плані (карті) Бердичева 1825 року з’являється назва – Гнилоп’ять.
Звідки пішла ця назва – Гнилоп’ять? Топонімісти вказують таке: річка отримала свою назву від того, що заболочені витоки струмків, які її живлять, витікали у свій час із гнилих болотистих мочарів. А найбільші притоки впадають у неї зліва і їх саме п’ять: П’ятка, Гнилоп’ятка, Клітенка, Терехівка і Вовчиця. Тому і назва – Гнилоп’ять.
Також існує легенда про неймовірної краси доньку польського шляхтича, яка випадково порізала п’яту у річці. Але це лише легенда.
Анатолій Горобчук.