Галицький Василь Іванович

Галицький Василь Іванович (нар. 6 червня 1912, Бердичів, Київська губернія, Російська імперія – пом. 8 червня 1990, Київ, УРСР) – вчений, фізико-географ, геоморфолог, педагог, доктор географічних наук, професор.

Василь Іванович Галицький народився 6 червня 1912 року в Бердичеві. Його батько, Галицький Іван Васильович, був суддею Бердичівського округу, помер, коли Василь Іванович був ще маленькою дитиною. Мама, Ковальська Катерина Андріївна, дочка колезького секретаря. Після смерті чоловіка вона одна виховувала двох своїх малолітніх дітей, працюючи телеграфісткою на залізничній станції. Брат Євгеній пізніше довгий час проживав в Тамбовській області і працював машиністом тепловозу на залізниці.

У 1930-1933 рр. Василь Галицький навчався в Уманському інституті соціального виховання і після його закінчення працював вчителем. У 1934 році вступив на заочний відділ географічного факультету Ленінградського університету і в 1941 році, закінчивши навчання, одержав спеціальність географа-геоморфолога. У 1939 році Географічним товариством СРСР була організована Карельська студентська експедиція. Це була переддипломна практика для Василя Івановича. Там він і познайомився з своєю майбутньою дружиною Надією Федорівною.

З вересня 1940 року Василь Галицький працював викладачем географічного факультету Київського педагогічного інституту.

З початком німецько-радянської війни Василь Галицький був звільнений за станом здоров’я від виконання військового обов’язку. Але з 28 червня по 19 вересня 1941 року був добровольцем винищувального батальйону оборони міста Києва. Нагороджений медаллю “За оборону Києва”. Все своє життя був зовсім байдужим до різних нагород, вшанувань, похвальби. Але ця медаль завжди зігрівала його серце.

Викладацьку працю продовжив у 1944 році разом із навчанням в аспірантурі. Закінчивши у 1946 році аспірантуру, Василь Іванович працював старшим викладачем кафедри фізичної географії Кіровоградського педагогічного інституту, з 1950 по 1953 роки – старшим викладачем та заступником декана Дніпропетровського інституту іноземних мов.

З 1953 року працював на кафедрі фізичної географії Курського педагогічного інституту – старшим викладачем, доцентом, професором. З 1972 по 1977 рік – завідував кафедрою фізичної географії.

У 1950 році В.І. Галицький захистив кандидатську дисертацію “Геоморфологія середньої і нижньої частини басейну річки Псьол”, а в 1971 році – докторську дисертацію “Основні принципи і методи палеогеоморфологічного аналізу”. У 1972 році йому присвоєно вчене звання професора.

З 1976 року наукова діяльність Василя Івановича тісно пов’язана з Відділенням географії Інституту геофізики Академії Наук УРСР. Спочатку він працював старшим науковим співробітником відділу фізичної географії, а пізніше, у 1979-1984 роках – завідував цим відділом.

Науково-дослідницька діяльність В.І. Галицького була спрямована на вивчення проблемних питань ландшафтознавства, зокрема значення літогенної основи у формуванні і розвитку ландшафтів, сучасних процесів і динаміки природи, оцінки природних ресурсів. Основні наукові праці присвячені теоретичним і методичним питанням геоморфології і палеоморфології, сучасному та похованому рельєфу Придніпровської низовини, природним та антропогенним процесам на території України. Зокрема, вчений розробив шкалу палеогеоморфологічної ритмічності. Він є автором більше 100 наукових праць, серед них монографії “Основи палеогеоморфології” (Київ, 1980 р.), “Оптимізація природного середовища” (1989 р.) та інші. Василь Іванович автор книг “Палеогеоморфологія” (Курськ, 1966 р.), “Географічні відкриття, дослідження і дослідники. Календар-довідник.” (Київ, 1988 р.).

В.І. Галицький дуже любив подорожувати. Так, разом з дружиною вони під час літніх відпусток переважно за власний рахунок брали участь в багатьох ландшафтних нарадах: у Москві (екскурсія по Мещері), у Ризі (екскурсія по Прибалтиці), у Тбілісі (екскурсія по Кавказу), в Алма-Аті (екскурсія по Заілійському Ала-Тау). Василь Іванович був учасником симпозіумів в Одесі, Тирасполі, Кишиневі, Сімферополі, Чернівцях, Рівному, геоморфологічних нарад в Уфі, Новосибірську та багатьох інших. Він був учасником усіх з’їздів Географічного товариства СРСР. Всюди він отримував заряд бадьорості від спілкування з багатьма однодумцями, “старими” і “новими” друзями, від отриманих вражень.

Педагогічна діяльність В.І. Галицького, крім викладання у вищих навчальних закладах, здійснювалась через керування аспірантами та здобувачами. Його учні з глибокою пошаною та великою вдячністю згадують вимогливість та доброзичливість, поради і підтримку, об’єктивність та невтомність свого наставника, керівника, вчителя.

Василь Галицький брав активну участь у багатьох польових практиках студентів, польових ландшафтних дослідженнях-експедиціях відділу фізичної географії на Поліссі, у Лісостепу України. Широту наукових інтересів професора В.І. Галицького представляють інші його друковані наукові праці – від популярної брошури “Вулкани та землетруси” (1951 р.) до календаря-довідника “Географічні відкриття та дослідження” (1980 р.). Останню роботу, як і деякі інші публікації, Василь Іванович виконав разом із своєю незмінною супутницею дружиною Надією Федорівною Галицькою, кандидатом географічних наук.

Разом з дружиною Надією Федорівною вони виростили і виховали двох дочок. Старша, Ірина, — закінчила геологічний факультет Московського державного університету імені М.В. Ломоносова, там навчалась в аспірантурі та працювала, захистила дисертацію і здобула вчену ступінь кандидата геолого-мінералогічних наук. Тепер працює в Російській Академії Наук головним спеціалістом по гідрохімії. Молодша дочка, Оксана, здобула вищу освіту в Київському інституті іноземних мов. Там же навчалась в аспірантурі, написала дисертацію, але за сімейними обставинами її не захистила. Тепер працює викладачем англійської мови.

Багатогранною була науково-організаційна робота В.І. Галицького – члена методичної ради з географії Міністерства освіти СРСР, члена Президії Географічного товариства України, члена Вченої ради Сектора географії, члена бюро Наукової ради Академії Наук України з проблеми “Комплексні географічні дослідження”. Василь Іванович – Почесний член Географічного товариства СРСР з 1985 року.

Помер Василь Галицький 8 червня 1990 року у Києві.

В.І. Галицький залишив помітний слід у географічній науці, був неординарною особистістю, скромною, доброзичливою та уважною, талановитою людиною.

Джерела і література:

Скавронський П. Вчений-географ – наш земляк // “Земля Бердичівська”, №47 (15166) від 8.06.2002 р.

Скавронський П.С. Уродженець Бердичева В.І. Галицький — відомий вчений-географ, педагог і патріот (До 90-річчя від дня народження) // Актуальні проблеми географії, екології, історії Великої Волині: Academia на пошану доцента М.Ю. Костриці. Науковий збірник “Велика Волинь”. Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т. 27 / Гол. ред. М.І. Лавринович. — Житомир: М. Косенко, 2004. — С. 415-420.