Віленчук Микола Олександрович

Віленчук Микола Олександрович (нар. 1940, с. Плище, Житомирський р-н, Житомирська обл., УРСР) – громадсько-політичний діяч, голова виконавчого комітету Бердичівської міської Ради народних депутатів у 1979-1981 рр.

Віленчук Микола Олександрович народився у 1940 році в селі Псище Житомирського району Житомирської області в робітничій родині. За національністю українець, одружений, має сина.

Залишившись рано без батька, він пов’язав свою долю з виробництвом. Після закінчення семирічної школи та ремісничого училища в 1958 році почав працювати на Бердичівському машинобудівному заводі “Прогрес” котельщиком-складачем. У 1961 році завод направив молодого здібного робітника на навчання до Київського політехнічного інституту.

Після закінчення інституту у 1966 році та оволодіння спеціальністю інженера-механіка Микола Олександрович повернувся на рідний завод, де за двадцять років плідної діяльності пройшов шлях від майстра котельного цеху, де розпочав працювати робітником, до заступника директора заводу.

З 1966 року він член Комуністичної партії. Напружену виробничу діяльність Микола Віленчук поєднував із активною громадською роботою. Як результат, у 1978 році його обрали секретарем Бердичівського міськкому партії. З цієї пори веде значну партійну роботу. У 1979 році його обрали головою виконавчого комітету Бердичівської міської Ради народних депутатів. На цій посаді він змінив Антоніну Василівну Міщенко. Обіймав цю посаду до 1981 року, його наступником став Костянтин Михайлович Степура. З 1981 по 1983 рік Микола Віленчук — перший секретар Бердичівського міськкому партії Житомирської області. Саме він разом із Костянтином Степурою 29 рудня 1982 року перерізали стрічку на відкритті пам’ятника В.І.Леніну, що встановили в Бердичеві на Жовтневій площі.

У 1983-1985 рр. Микола Олександрович навчається в Академії суспільних наук при ЦК КПРС. Після закінчення Академії Микола Віленчук направлений на роботу до Тернопільської області: у 1985-1991 роках очолював промислово-транспортний відділ та відділ організаційно-партійної і кадрової роботи обкому Компартії України. У 1991 році обраний секретарем Житомирського обкому Компартії України.

У 1991 році після серпневого путчу та подальшої заборони Комуністичної партії Микола Віленчук полишив партійну діяльність та з 1992 року працював на керівних посадах у господарських структурах. Він активний учасник суспільно-політичного життя області, більше буває серед людей, ніж в своєму робочому кабінеті, йому близькі проблеми, які хвилюють молодь, літніх людей, робітників, селян, інтелігенцію, кожного жителя нашого краю.

Як особистість він людина скромна, проста та доступна. У поєднані з високою компетентністю в питаннях економіки, знанням шляхів розв’язання і вміння реалізувати їх в конкретні справи — все привертає до нього серця людей.

Останні роки Микола Олександрович Віленчук працював директором Житомирської філії “Полісся” ВАТ “УСК “Дженералі Гарант”.

У музейній кімнаті виконкому Бердичівської міської ради створено стенд, присвячений діяльності Миколи Віленчука на посаді голови виконавчого комітету Бердичівської міської Ради.

Джерела і література:

Матеріали музейної кімнати міськвиконкому.