Home Проекти Постаті землі Бердичівської В’ялов Юрій Петрович

В’ялов Юрій Петрович

184
0
SHARE

В’ялов Юрій Петрович (нар. 1947, м. Балтійськ, Алтайський край, РРФСР, СРСР) – педагог, хормейстер.


В’ялов Юрій Петрович народився 1947 року у міста Бійську Алтайського краю сучасної Російської Федерації в сім’ї військового, учасника Другої світової війни. З раннього дитинства хлопчик любив дивитися і слухати як батько грав на акордеоні, тому його й віддали до музичної школи.

У 1971 році Юрій Петрович закінчив Харківський інститут культури і був направлений на роботу до Бердичівського педагогічного інституту. Але в тому ж році бердичівський учбовий заклад припиняє свою діяльність (інститут ліквідували, факультети перевели до інших вищих учбових закладів). Тому молодий фахівець культури влаштувався працювати хормейстером до міського Будинку культури. У жовтні 1973 року він відкрив у Будинку культури вокально-хорову студію, де окрім вокальної підготовки учасники студії отримували також і теоретичні знання з основних музичних дисциплін.

Пізніше Юрій В’ялов працював директором Будинку культури машинобудівного заводу «Прогрес», звідки через два роки повернувся на попередню посаду хормейстера.

У 1975 році Юрій Петрович вступив на диригентсько-хоровий факультет Одеської консерваторії. Під час навчання протягом двох з половиною років викладав хорове диригування у Вінницькому педагогічному інституті, а на останньому курсі розпочав свою педагогічну діяльність у Бердичівському педучилищі (нині фаховий коледж), де працює і сьогодні. Протягом понад 30 років викладав хорове диригування, аранжування, сольфеджіо та гармонію. Для всіх він завжди був взірцем педагога, постійно тримав руку на пульсі педагогічного життя: відзначався досконалим знанням навчального матеріалу, солідною теоретичною та фаховою підготовкою, володів методикою викладання хорових дисциплін. Щедро ділився досвідом роботи, спостережливий, уважний, чуйний та терплячий. На заняттях працював так, щоб студент повірив у власні сили. Природній дар індивідуального підходу до кожного виховує творче ставлення до роботи. А запорукою дієвості педагогіки став особистий приклад і чітка життєва позиція.

Юрій В’ялов (у центрі) з хором ветеранів

Юрій В’ялов успішно поєднував педагогічну діяльність з диригентською, керуючи протягом 40 років різними хоровими колективами. У жовтні 1987 року його було призначено керівником хору ветеранів війни та праці міського Будинку культури. Досвідченому хормейстеру, за віком значно молодшому від хористів, необхідно було якнайшвидше встановити тісний творчий контакт з колективом. Необхідно прослухати всіх, почути не лише саме звучання голосу вокаліста, але й необхідно, щоб він мав голову, вуха, серце, музикальність. Дещо складніше із зовнішнім артистизмом. Необхідно знайти методи, як творчо зацікавити співаків, адже дуже важливо озвучити людський організм, знайти потрібні тембри, створити цікаву звукову палітру. А головне, щоб хористи хотіли разом із диригентом це робити. Адже хор повинен звучати як злагоджений оркестр.

Витончений гармонійний слух, гарні вокальні дані, вміння швидко і результативно працювати з колективом дозволило хору ветеранів досягти, завдяки Юрію Петровичу, найбільшого розквіту і творчого злету. У 1991 році хору присвоєно звання Народного аматорського колективу. У 2005 році з числа його учасників створили 4-х голосий вокальний ансамбль української пісні «Бердичі», яким також керував Юрій В’ялов. У репертуарі хору (35 чоловік) та ансамблю (16 співаків) нараховувалось близько ста творів українських та російських композиторів, народних пісень, колядок та щедрівок. Протягом чверті століття під керівництвом Юрія Петровича проведено близько 400 концертів. Хор одержав десятки Почесних грамот і багато дипломів.

Результатом творчої діяльності Юрія В’ялова є дві збірки хорових творів: для практичних робіт студентів та із репертуару хору ветеранів міста Бердичева за аранжуванням та упорядкування автора.

Юрій Петрович нагороджений медаллю «Ветеран праці». 19 серпня 2011 року Указом Президента України №822/2011 його нагороджено відзнакою – ювілейною медаллю «20 років незалежності України».

Однак, найбільшою нагородою для хормейстера і педагога є те, що «святу до музики любов» він зумів передати численним учням та сивочолим ветеранам, які його шанують, люблять і не забудуть.

Джерела і література:

Лукуц Ю.М. Ювіляр, який передає людям «святу до музики любов». // «РІО-Бердичів», №7 (970) від 27.01.2012 р.

Пасічник М. При пульсі людському. // Імідж міста в живих іменах. Нариси та портрети. Книга друга. – К., Вид-во «Дія», 2005, с. 49-50.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here