Вул. Європейська, 79. На стіні центральної заводської прохідної знаходились меморіальні та пам’ятні дошки, присвячені працівникам та діяльності бердичівського машинобудівного заводу “Прогрес”.
1880 року Леопольд Казимирович Плахецький у безпосередній близькості до залізничного вокзалу на Торговій площі, що називалася “Рогаткою”, заснував механічний і чавуноливарний завод. Кількість робітників 30, а річний обсяг виробництва – 50 тис. руб. Завод почав ремонтувати сільськогосподарський реманент, а згодом виготовляти плуги, сіялки, віялки. 1896 року був затверджений статут, на основі якого виникло “Товариство машинобудівного заводу “Прогрес” з основним капіталом 350 тис. руб. Відтоді почали розширюватися виробничі потужності, серед яких стали до ладу паросилова установка, котельно-ковальський цех, а в 1900 році – механічний цех, споруди яких збереглися дотепер.
З початком Першої світової війни відбулася перебудова виробництва: до ладу стали снарядний і котельні цехи, для обробки корпусів гранат придбано обладнання на суму 400 тис. руб. У наступному році збудовано приміщення електросилової станції.
Під час Громадської війни на підприємстві виконувалися замовлення для Першої Кінної армії, а також проводився ремонт плугів, культиваторів, соломорізок, виготовлялися лепехи та інші сільськогосподарські знаряддя. З 1925 року розпочалася спеціалізація підприємства – завод починає працювати на хімічну промисловість. З кінця 1930-х років “Прогрес” стає одним з основних поставників хімічного обладнання в СРСР.
З початком німецько-радянської війни і швидким наближенням фронту завод евакуювався до м. Очера Пермської області (РФ), де він влився до складу місцевого машинобудівного заводу і став виконувати завдання Державного Комітету Оборони. Після звільнення Бердичева від загарбників вже 29 січня 1944 року вагранки ливарного цеху видали перший чавун, а в кінці року завод став випускати мирну продукцію.
В 1960-ті роки на “Прогресі” було освоєно випуск нового автоматичного фільтрпресу і дискових вакуум-фільтрів. Завод виступав активним експонентом своєї продукції на зарубіжних ярмарках і спеціалізованих виставках. У 1972 році на Лейпцизькому міжнародному ярмарку фільтри були удостоєні золотих медалей і Почесних дипломів. За успішне освоєння хімічного обладнання 1976 року завод був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Бердичівські фільтри з маркою “Прогрес” працюють на всіх гірничо-збагачувальних комбінатах країни, автоматичні фільтрпреси допомагають розв’язувати проблему захисту річок і водойм від забруднення промисловими стоками. Нині завод продовжує свою трудову історію.
1980 року завод “Прогрес” відсвяткував 100-річчя з дня свого заснування. 19 грудня 1980 року відбувся мітинг, на якому серед інших заходів відбулось відкриття трьох меморіальних дощок.
Право відкрити першу дошку, присвячену перебуванню на заводі голови Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету Григорія Івановича Петровського було надано формувальнику першого ливарного цеху В.В. Тесякову. Напис на дошці на російській мові: “9 ноября 1920 г. завод посетил председатель Всеукраинского Центрального Исполнительного Комитета Григорий Иванович Петровский“.
Наступну меморіальну дошку, присвячену ливарнику заводу Івану Павловичу Козачуку, члену групи Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП), що діяла на заводі, відкрив його син, кавалер ордену Леніна О.І. Козачук. Напис на дошці на російській мові: “В 1899-1906 г.г. на заводе работал член РСДРП с 1905 года рабочий-литейщик Козачук Иван Павлович, организатор заводского социал-демократического кружка “Искра”, руководитель революционных выступлений заводского пролетариата“.
Право відкрити третю дошку, присвячену Герою Радянського Союзу Григорію Івановичу Шелушкову, який наприкінці 1930-х років керував партійною організацією заводу, було надане контролеру відділу технічного контролю, партизану Великої Вітчизняної війни М.П. Подройкіну. Напис на дошці на російській мові: “С 1936 по 1937 г.г. заводской партийной организацией руководил Григорий Иванович Шелушков, в годы Великой Отечественной войны секретарь Житомирского подпольного обкома партии, погиб в застенках гестапо, посмертно удостоен звания “Герой Советского Союза“.
Меморіальні дошки виготовлено з чавуну на заводі “Прогрес” силами бригади ливарників.
Ці дошки демонтували у 2016 році на виконання пакету законів про декомунізацію, прийнятих Верховною Радою України у квітні 2015 року.
Джерела та література:
Вдовиченко М. Зростання і звершення заводу-ветерана. // “Радянський шлях”, №202 (11381) від 24.12.1980 р.
Державний архів Житомирської області. – Ф.Р. – 2770, оп.1, спр. 4. – Арк. 5.
Фабрики и заводы всей России. – Київ, 1913. – С. 114.
Смирнов Г.И., Шкляр В.И. Социальный портрет коллектива Бердичевского ордена Трудового Красного Знамени завода химического машиностроения “Прогресс”. Трудовая поступь завода-ветерана. – К., 1980. – С. 11-12, 19-20, 139-142.