Додому Пам'ятки і пам'ятні місця Бердичів, не існують Вул. Європейська, 35/1. Пам’ятник радянському воєначальнику Фрунзе М.В.

Вул. Європейська, 35/1. Пам’ятник радянському воєначальнику Фрунзе М.В.

27
0
ПОДІЛИТИСЬ
Бюст радянського воєначальника Михайла Васильовича Фрунзе, жовтень 2005 р.

Вул. Європейська, 35/1 (колишня вулиця Карла Лібкнехта, нині площа Героїв Майдану). На розі вулиць Європейської та Садової перед дитячо-юнацькою школою ім. В.О. Лонського (до 2013 року – кінотеатр ім. М. Фрунзе) знаходився бюст радянському воєначальнику Михайлу Васильовичу Фрунзе (1885-1925).

Бюст відкрили 6 листопада 1948 року з нагоди чергової річниці Жовтневої революції. Автор скульптури В. Поліщук. Бюст М. Фрунзе знаходився на стелі з чорного граніту. Висота стели – 4 м.

Бюст Михайла Фрунзе на площі перед кінотеатром, 70-і роки.

Кінотеатр, що носив ім’я воєначальника М. Фрунзе, відкрили 24 січня 1937 року на місці кінотеатру “Зоря”, що діяв тут з 1925 року. Цього ж 1937 року йому й присвоїли ім’я М. Фрунзе. Сам будинок кінотеатру побудований наприкінці XIX ст. і в дореволюційний час його займало казначейство. У 1953 році відбулась реконструкція будівлі, з’явились великий та малий кінозали відповідно на 516 та 150 чоловік, оновлено фасад будинку. Так будівля кінотеатру отримала вигляд, який мала впродовж наступних 60 років. У 2013-2016 рр. у будівлі провели ремонтні роботи, з 25 березня 2016 року у її стінах запрацювала міська дитячо-юнацька спортивна школа ім. В.О. Лонського.

Також у Бердичеві була вулиця, яка носила ім’я Михайла Фрунзе (до 1927 року – вулиця Данилівська, перейменування відбулось з нагоди 10-ї річниці Жовтневої революції; у 2016 році вулиці повернули первісну назву).

22 лютого 2014 року на площі Центральній у відповідності до рішення міськвиконкому демонтували пам’ятник В.І. Леніну. Коли гранітну брилу повалили, молодь в революційній ейфорії повалила і бюст Фрунзе М.В. Бюст отримав суттєві пошкодження, у зв’язку з чим його вже не відновлювали.

Фрунзе Михайло Васильович (21.01(02.02).1885 – 31.10.1925) – радянський військовий і державний діяч. Народився у місті Пішпек (з 1926 – Фрунзе, тепер Бішкек, Киргизстан) у сім’ї медичного працівника. Навчався в Петербурзькому політехнічному інституті. З 1904 року – член РСДРП. За участь у революційному русі декілька разів заарештовувався. В 1909-1910 рр. двічі засуджувався до страти, яку замінили спочатку 10 роками каторги, а згодом – пожиттєвим засланням. У 1914-1915 рр. перебував на засланні в Іркутській губернії. Втік із заслання і до 1917 року проводив революційну роботу в діючій армії.

Михайло Фрунзе брав участь у Жовтневому перевороті у Москві. У 1919 році командував Південною групою Східного фронту. У серпні 1919 – вересні 1920 року командував Туркестанським фронтом, зайняв Середню Азію, Хіву і Бухару. Наприкінці вересня призначений командувачем Південного фронту. У жовтні 1920 року уклав угоду з Нестором Махном про спільні дії проти білогвардійських військ.

У листопаді 1920 року після розгрому генерала П. Врангеля Михайло Фрунзе, порушивши угоду з махновцями (за розпорядженням із Москви), провів операцію із знищення своїх недавніх союзників. З грудня 1920 року – уповноважений Реввійськради республіки в Україні, командувач збройних сил УСРР. В листопаді 1921 – січні 1922 року очолював місію УСРР у Туреччині. 2 січня 1922 року Фрунзе очолював делегацію УСРР, яка в Анкарі підписала угоду про дружбу і братерство між Туреччиною і Україною. З лютого 1922 до березня 1924 року – заступник голови Раднаркому УСРР. Михайло Фрунзе керував боротьбою проти повстанського руху в Україні. У квітні 1924 року призначений начальником Штабу РСЧА і начальником Військової академії.

З 25.01.1925 р. – член РВР СРСР, нарком військових і морських справ СРСР, з лютого 1925 р. – член Ради праці і оборони СРСР. Під час хвороби Фрунзе за особистою вказівкою Й. Сталіна був госпіталізований в урядовій лікарні, де йому примусово зробили хірургічну операцію. Після операції, не приходячи до свідомості, Фрунзе помер. Похований на Червоній площі у Москві.

Джерела та література:

Мартинюк М.В. До питання про топонімічну історію Бердичева в контексті моніторингу формування назв вулиць // Бердичівська земля у плині часу / Голов. ред. М.Ю. Костриця. – У 2-х тт. – Житомир: М. Косенко, 2007. – 384 с., іл. – (Науковий збірник “Велика Волинь”. Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. – Вип. 37). – С. 346-368.

Мартинюк М.В. Старі будинки Бердичева, або Історія, що розчиняється у часі… – Бердичів, ПП “Графіка”, 2011. – с. 43-44.

Доманський О., Павловська А. Бердичівський Ленін пручався майже три години. // “РІО Бердичів”, №15 (1184) від 25.02.2014 р.


Кінотеатр ім. М.Фрунзе, 2011 р.
Бюст М.Фрунзе, 70-і роки.
Бюст М.Фрунзе, жовтень 2006 р.
Демонтаж бюсту, 22 лютого 2014 р.
Залишки постаменту, на якому знаходився бюст, 22 лютого 2014 р.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Please enter your name here