Вул. Європейська, 25. Пам’ятна дошка на честь Реймонта В.С.

Вул. Європейська, 25. Одноповерховий будинок дореволюційної побудови. На стіні будинку поряд із входом знаходилась пам’ятна дошка, присвячена польському письменнику Владиславу Реймонту.

15 травня 2005 року під час проведення у місті Бердичеві Днів польської культури у будинку по Європейській, 25 відбулось урочисте відкриття польської бібліотеки. Бібліотеці надали ім’я видатного польського письменника Владислава Реймонта, на честь чого на стіні й встановили пам’ятну дошку. Напис на польській мові: “Польська міська бібліотека ім. Владислава Реймонта. Бердичів 2005”.

У жовтні 2009 року у зв’язку з необхідністю проведення капітального ремонту будівлі, яку обіймала польська бібліотека, пам’ятну дошку з будинку зняли, польську бібліотеку спочатку переведена у приміщення міської загальноосвітньої школи №3 по вулиці Пушкіна, 46. Згодом бібліотеку перенесли у приміщення міської дитячої бібліотеки по вулиці Європейській, 15.

Через деякий час пам’ятну дошку встановили біля входу у приміщення школи №3. Демонтували дошку у 2013 році.

На початку 1990-х років саме загальноосвітня школа №3 під керівництвом Фелікса Броніславовича Пашківського стала центром польського культурно-освітнього відродження у Бердичеві. Саме в школі №3 пройшли установчі збори, на яких утворено міськрайонне відділення Польської культури та освітнього товариства на Україні.

Реймонт Владислав Станіслав – польський письменник, лауреат Нобелівської премії з літератури 1924 року. Народився у сім’ї сільського органіста. Батьки хотіли, щоб він став ксьондзом. Полишив школу, часто змінював професії, багато подорожував по Польщі та Європі. Був учнем шевця у Варшаві (1880-1884), актором у бродячих трупах (1884-1887), працював залізничним службовцем.

У 1893 році оселився у Варшаві і жив літературним заробітком. Велика компенсація після дорожньої пригоди у 1900 році допомогла йому отримати фінансову незалежність. Дебютував у літературі в 1893 році. Творчість сполучає традиції критичного реалізму з елементами натуралізму та символізму. Невелику частину творчої спадщини складають вірші.

Автор оповідань, повістей, романів, різноманітних у тематичному та жанровому плані. У збірках “Зустріч” (1897), “Перед світанком” (1902), у повісті “Справедливо” (1899) показано побут села.

Піком творчості вважається роман “Мужики” (т.1-4, 1904-1909), у якому зображено сільське життя у станових протиріччях та психологічних конфліктах. За цей роман як за “видатний національний епос” Реймонт удостоєний Нобелівської премії (1924).

Джерела та література:

“Земля Бердичівська”, №39 від 19.05.2005 р.