Вул. Європейська, 13. Житловий будинок

Будинок спорудили у 1956 році. Пам’ятка архітектури місцевого значення.

Триповерховий цегляний будинок, проектування і будівництво якого належить до кінця великого періоду розвитку радянської архітектури, що вирізнявся ретроспективними концепціями у виконанні деяких містобудівних завдань і особливо – естетичних проблем архітектури, знаменує собою завершення процесу відновлення і реконструкції міста, що постраждало у роки Другої світової війни. Зводився для робітників і службовців машинобудівного заводу “Прогрес”. Зберігся в первинному вигляді і використовується за прямим призначенням.

Будинок розташований в центрі Бердичева, на його головній магістралі, що протяглася від історичного ядра міста до заводу “Прогрес” і залізничної станції. Займає рівні кутові ділянки у двох суміжних кварталах, між якими проходить вул. Дульчика (колишня Енгельса), і фланкують початок цієї вулиці. Головним фасадом звернений до вулиці Європейської (колишня Карла Лібкнехта).

Будинок належить до типологічної групи багатоквартирних рядових секційних будівель середньої поверховості; трисекційний, триповерховий. Будинок має 28 квартир, перший поверх його займає продовольчий магазин (з 1956 р. – продовольчий магазин №40, з листопада 2013 р. – продовольчий магазин торгової мережі “Полісся-продукт”). У підвальному приміщенні облаштовано протирадіаційне укриття та бомбосховище.

Входи у секції передбачені з дворів. Середня (рядова) секція має по дві квартири на поверсі, торцеві – по три квартири. Майже всі квартири – трикімнатні, тільки в торцевих секціях передбачено по одній двокімнатній квартирі на поверсі. Кожна квартира має просторий передпокій, кухню, санітарний вузол. Характерна особливість планування квартир – велика кількість житлових кімнат, що мають зручну, майже квадратну форму в плані і відсутність прохідних кімнат Конструктивна схема будинку побудована на використанні поперечних несучих стін і стовпів. Фундамент – кам’яний стрічковий, стіни – цегляні, перекриття над підвалами – залізобетонні, інші – дерев’яні. Перегородки гіпсоблочні і дерев’яні, дах на похилих кроквах, крівля етернітова. Зовнішній вигляд будинку вирізняється спокійною врівноваженістю загальних пропорцій, пластичністю форм, що продовжують певні архітектурно-художні традиції бароко і класицизму. Акцентами в композиції головного фасаду є злегка виступаючі ризаліти з високими барочними завершеннями, стіна першого поверху рустована, загальну пластичність фасаду підсилюють обрамлення входів і світлових отворів, балкони, вінчаючий карниз з розривами на ризалітах.

В історико-містобудівному плані будинок цінний як характерний приклад забудови кварталів у перше повоєнне десятиріччя, в архітектурно-художньому – як типові твори архітектури України цього часу, що відображають певний творчий напрям в українській архітектурі.

Джерела і література:

Історія міст і сіл Української РСР. Житомирська область. – К., Головна редакція УРЕ, 1973, с. 165.

Моісеєнко В.П. К. Лібкнехта, 11 та 13. – Опис будівлі.

Мартинюк М.В. Старі будинки Бердичева, або Історія, що розчиняється у часі… – Бердичів, ПП “Графіка”, 2011. – с. 34-35.

Стан будинку по Європейській, 13, на 2019 рік: