Вул. Європейська, 10. Пам’ятна дошка на честь німецького революціонера Карла Лібкнехта

На стіні багатоповерхового житлового будинку, яка виходить на центральну вулицю, знаходилась пам’ятна дошка, присвячена німецькому революціонеру Карлу Лібкнехту, одному з засновників Компартії Німеччини.

Вулиця Європейська мала історичну назву Білопільська – від назви населеного пункту Білопілля (нині село Козятинського району Вінницької області), що знаходився на поштовому тракті Бердичів-Сквира. Після Жовтневого перевороту 1917 року та остаточного утвердження радянської влади у 1919 році вулицю перейменували на вулицю імені Карла Лібкнехта. На час окупації міста у 1941-1944 рр. німецька влада повернула вулиці первісну назву. 12 грудня 2013 року виконавчий комітет прийняв рішення №510 “Про перейменування вулиць міста”, яким перейменував вулицю Карла Лібкнехта на Європейську. Це рішення виконкому було остаточно затверджене рішенням Бердичівської міської ради від 24.01.2014 р. №795. Первісну назву вулиці не повернули у зв’язку з тим, що вулиця з такою назвою вже є.

Дошку встановили у 1966 році. Напис на дошці: “Цю вулицю названо в честь Карла Лібкнехта (1871-1919 рр.) видатного діяча німецького і міжнародного революційного робітничого руху. 1966 рік”.

Аналогічна пам’ятна дошка знаходилась наприкінці однойменної вулиці, на стіні житлового будинку №89.

Улітку 2015 року на виконання вимог пакету законів про декомунізацію в Україні, прийнятих Верховною Радою 9 квітня 2015 року, пам’ятну дошку спочатку закрили табличкою з новою назвою вулиці, згодом демонтували.

Карл Лібкнехт (13 серпня 1871, Лейпциг – 15 січня 1919, Берлін) – діяч німецького й міжнародного робочого руху, один із засновників Комуністичної партії Німеччини.

За професією адвокат. У 1900 р. вступив у ряди Соціал-демократичної партії, у 1904 році виступив у німецькому суді захисником російських і німецьких соціал-демократів, що обвинувачувалися в нелегальному перевезенні через кордон російської соціал-демократичної літератури, затаврувавши при цьому політику найжорстокіших переслідувань, яку проводили царат і пруссько-німецька поліцейська держава стосовно революціонерів.

Він один із засновників Соціалістичного інтернаціоналу молоді (1907); в 1907-1910 рр. був його головою. У січні 1916 р. Лібкнехт був виключений із соціал-демократичної фракції рейхстагу. Із трибуни палати депутатів Лібкнехт призвав берлінський пролетаріат вийти 1 травня 1916 року на демонстрацію на Потсдамську площу з гаслами: “Геть війну!”, “Пролетарі всіх країн, з’єднуйтеся!”. Під час демонстрації Лібкнехт закликав до скинення уряду, що веде імперіалістичну війну. За цей сміливий революційний виступ його заарештували. Перебуваючи у в’язниці, він захоплено зустрів звістку про перемогу Великої Жовтневої соціалістичної революції. Під тиском революційних мас кайзерівський уряд змушений був у жовтні 1918 року звільнити Лібкнехта.

У січні 1919 року Лібкнехт став на чолі заколоту, спрямованого проти соціал-демократичного керівництва Німеччини. Заколотники намагалися встановити в Німеччині радянську владу. Соціал-демократи побоювалися, що дії Лібкнехта і його прихильників можуть привести до громадянської війни. Центральний орган Соціал-демократичної партії Німеччини “Форвертс” (“Vorwarts”) відкрито зажадав убивства вождів Комуністичної партії Німеччини. За голови Карла Лібкнехта та Рози Люксембург було призначено 100 000 марок. 15 січня 1919 року Карла Лібкнехта і Розу Люксембург заарештували. Потім Карла Лібкнехта жбурнули в машину й відвезли до Тіргартена, де Лібкнехта, який перебував у напівнепритомному стані, витягли з машини та застрелили.

Джерела та література:

Інтернет-проект “Вікіпедія – вільна енциклопедія”: http://ru.wikipedia.org/wiki/ .