Додому Проекти Некрополь Бердичева Вул. Шевченка, 7. Старе єврейське кладовище

Вул. Шевченка, 7. Старе єврейське кладовище

60
0
ПОДІЛИТИСЬ
Територія парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка з висоти, 2007 р.

Вул. Шевченка, 7. Центральна частина міста, територія сучасного парку культури та відпочинку ім. Т.Г. Шевченка.

Східною частиною цвинтар прилягав до Нікольської вулиці (сучасна назва – Шевченка) та синагоги цадика Ухарара; західною частиною – до Кладбищенської вулиці та синагоги під цією ж назвою; з півдня кладовище межувало з садибами приватників, а з півночі – з районом синагоги “ортодоксів” – хабадейна, та колишнього цеху шапкарів. Кладовище було обнесене кам’яним парканом. Всього площа кладовища становила 3 га – нині це фактично територія сучасного парку відпочинку ім. Т.Г. Шевченка.

Перші поховання з’явилися тут ще в XVI-XVII ст. На той час це була окраїна Бердичева. І лише через століття у зв’язку з розростанням міста, кладовище опинилось фактично у його центральній частині. Найбільш давні поховання знаходились у східній частині кладовища. Тут було поховано багатьох відомих релігійних діячів – цадиків і рабинів, серед яких ребе Лібер із Бистрика, котрий помер на 104-му році життя; його батько ребе Ашкіназі; талмудист Мойсей; відомий бердичівський рабин ХVІІІ ст. Залман Ієкутіель (?-1761) та інші. Тут ховали не лише міських євреїв. За писемними згадками, останні поховання датувались 1797-1798 роками.

Фрагмент карти міста Бердичева з вказаними межами єврейського кладовища, 1849 р.

Надгробки були переважно кам’яні, частина – дерев’яні. З часом більша частина надгробків на кладовищі опустилась глибоко під землю, кладовище занепало.

Старожили міста пам’ятають дуже стару грушу (стовбур її не могли руками охопити дві людини), що росла у східній частині кладовища: євреї називали її “святим деревом предків” (дивись фото).

Наприкінці 20-х років у ДІПРОМІСТІ (Державний інститут проектування міст) розробили нове планування Бердичева, що суттєво змінювало вигляд міста і загрожувало знищенням багатьом пам’яткам. Так, на місці стародавнього єврейського цвинтаря мали влаштувати парк відпочинку. Бердичівським музеєм піднімається питання про оголошення старої частини єврейського кладовища заповідником місцевого значення. Так і відбувається: у липні 1929 року цю територію на підставі рішення Бердичівської міськради відвели під заповідник єврейської матеріальної культури місцевого значення. Тоді ж за ініціативою директора Бердичівського державного історико-культурного заповідника Т.М. Мовчанівського провели обстеження кладовища і археологічні розкопки. Об’єктом розкопок обрали поховання, датоване 1719 роком, яке містилось у південній ділянці цвинтаря. У цьому місці залишилось біля 50 надгробків переважно поховань XVIII ст., а на всій території цвинтаря – понад 100 надгробків. У результаті розкопок було зафіксовано три рівні поховань, знайдено велику кількість різноманітних предметів, у тому числі трубки, посуд, ґудзики, крем’янці для кресал тощо.

Єврейське кладовище. Фото орієнтовно 1912-1914 р. На передньому плані – древня груша, що була символом кладовища.
Фотографія Соломона Борисовича Юдовіна (1892-1954), фотоархів експедиції С.А. Ан-ского.

У листопаді 1930 року Бердичівська міськрада раптово скасувала попереднє своє рішення і запропонувала Т.М. Мовчанівському перевести найбільш цінні надгробки до музею. Грабарська артіль почала зносити цікаві для науки художні та історичні надгробки, скидати у провалля та ями викопані плити та кістяки. Кладовище ліквідували, а через декілька років на його місці облаштували парк відпочинку.

Під час німецько-радянської війни окупаційною владою на території знесеного кладовища була утворена військова ділянка, де були поховані німецькі солдати та офіцери. Після звільнення Бердичева від німецьких загарбників цю ділянку зрівняли з землею, а в середині 80-х років минулого століття її повністю ліквідували (дивіться окрему статтю).

Могила рабина Лібера. Територія парку відпочинку, 2016 р.

Сьогодні на території колишнього кладовища збереглося лише одне поховання – святого Лібера. За легендою, під час руйнування кладовища у 30-х роках могилу святого Лібера зберегли і вона тривалий час залишалася на території парку у вигляді підвищення. Наприкінці 80-х років минулого століття могилу відновили: вона знаходиться у центральній частині міському парку біля виходу у бік вулиці імені Шевченка. На могилі встановлено надгробок із залізобетону, у який вмурована гранітна плита. Напис на плиті відсутній. У 2015 році на надгробок встановили стелу з присвятним написом.

Але фактичне місце розташування могили святого Лібера було дещо іншим, про що свідчать фотографії початку XX століття, виготовлені Соломоном Борисовичем Юдовіним (1892-1954) та люб’язно надані Валерієм Ароновичем Димшицем.

На сьогодні ніщо, крім могили святого Лібера, не нагадує жителям та гостям міста про те, що тут знаходилось єврейське кладовище.

Джерела та література:

О.О. Тарабукін. Бердичівські старожитності. // Бердичів древній і вічно молодий: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції / Гол. ред. Костриця. – Житомир: Косенко, 2005. Т.1.

Марко Львович Дербаремдикер. “Парадоксы и феномены истории и жизни еврейской общины города в Украине – Бердичева – их отражение в публикациях на идиш и изустных народных преданиях” // Заявка на участие в двенадцатой научной конференции “Еврейская история и культура в странах Центральной и Восточной Европы”, 2002 р.

Самуил Городецкий, “Еврейская старина”. 1909: http://www.lechaim.ru/ARHIV/145/b_ravin.htm

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Please enter your name here