Вул. Червона, 28-а. Свято-Преображенський храм ПЦУ

Вул. Червона, 28-а. В одноповерховому будинку на червоній лінії забудови по вулиці Червоній знаходиться Свято-Преображенський храм Православної Церкви України.

Будинок споруджений ще у передреволюційні часи. За спогадами старожилів на зорі радянської влади будинок належав місцевому непману[1], у будинку знаходився продовольчий магазин. Був і підвал, в якому власником виготовлялись хмільні напої та продавали у цьому ж магазині. Вже після заборони приватного підприємництва непмана на початку 1930-х років репресували, а в будинку розмістили продовольчий магазин кооперативної торгівлі.

У середині 1980-х років у період проектування багатоповерхових будинків №24 та №26 по вулиці Червоній архітектори передбачали знесення старої будівлі магазину, а магазин планувалось перенести у нове приміщення на першому поверсі багатоповерхового будинку №24. Після введення житлового будинку у дію так і трапилось: магазин переїхав у нове приміщення, а в старій будівлі розмістили овочевий відділ. Та коли будівництво сусідньої багатоповерхівки завершили, настали 1990-і – часи економічного спаду. Старий будинок списали, але роботи по його знесенню так і не провели. Деякий час будівля стояла у запустінні, і на цілком слушну думку головного архітектора Бердичева того часу, псувала вид вулиці Червоної.

Вперше громада Української Православної Церкви Київського Патріархату (УПЦ КП), до якої записалися 32 віруючих, у Бердичеві була створена 3-го листопада 1996 року. Вже на початку 1997 року молодий священик о. Юрій (Юрій Анатолійович Іванчик) та представники релігійної громади домовились із директором бердичівського цукрорафінадного заводу Дмитром Паньковецьким про виділення приміщення під храм у заводському Будинку культури. Саме тут 15 березня 1997 року єпископ Житомирський і Овруцький Ізяслав зі священиками Житомирського Свято-Михайлівського собору здійснили освячення Преображенського храму УПЦ КП. Під час першого богослужіння, на яке зібралося чимало мешканців міста переважно похилого віку, бажаючі мали змогу сповідатися й причаститися.

Через деякий час релігійна спільнота за сприяння керівництва цукрорафінадного заводу отримала у своє розпорядження будівлю колишнього овочевого магазину по вулиці Червоній, 28-а. Силами членів громади та за дієвої допомоги керівництва цукрорафінадного заводу, який виділив необхідні будівельні матеріали, провели ремонт приміщення та переобладнали його у відповідності до церковних канонів. Свято-Преображенський храм переїхав до нового приміщення. Цей храм став першим храмом Української Православної Церкви Київського Патріархату в Бердичеві, а о. Юрій став першим настоятелем Преображенського храму.

Поступово храм розбудовувався на кошти, зібрані пожертвами прихожан та меценатів. Також допомогу надавали директор комбікормового заводу А.П. Фесак, директор пивзаводу Л.Р. Ліпецький, директор хлібозаводу П.П. Краснодубець та депутат міськради В.Б. Ковалевський. 3 грудня 1999 року на будівлі храму встановили новий купол. На свято мучениці Катерини відбулось освячення хреста владикою єпископом Житомирським і Овруцьким Ізяславом.

Новий етап у розвитку храму розпочався 4 червня 2007 року, коли настоятелем Свято-Преображенського храму призначили о. Євгенія (Євгенія Борисовича Шимченка).

У листопаді 2008 року на прилеглій до храму території встановили пам’ятний знак – Хрест у пам’ять жертв Голодомору. Хрест виготовлено з металу, на хресті напис: “Цей хрест встановлений в пам’ять Голодомору в Україні 1932-33 р.р.”.

19 серпня 2009 року на храмове (престольне) свято хор Свято-Преображенського храму на чолі з регентом Валентиною Луцюк нагороджений грамотою, яку дарував Архієпископ Житомирський і Овруцький Ізяслав.

Вже через рік, 19 серпня 2010 року в день Преображення Господнього храм відзначив чергове престольне свято. Очолити богослужіння прибув Високопреосвященнійший Архієпископ Житомирський і Овруцький Ізяслав. На Малому вході настоятель храму о. Євгеній був нагороджений “Золотим хрестим”, а служитель храму брат Віктор був удостоєний носити звання “вівтарника”, з правом носіння ряси та чорної скуфії. Після богослужіння Владика у супроводі духовенства (о. Вадима Колоса, о. Василія Головчука та настоятеля храму) здійснив чин освячення плодів.

У мережі Інтернет із початку 2010 року за адресою http://cerkva.at.ua/ діє веб-сайт Свято-Преображенського храму, на якому розміщена інформація про храм, розклад богослужінь, інші інформаційні матеріали та фотографії.

Цікавий факт: нині в храмі зберігається декілька десятків ікон, які створені відомим бердичівським художником, Почесним громадянином міста Бердичева Миколою Яцюком. Серед них і ікона Матері Божої Бердичівської – копія ікони, що зберігається у Всеукраїнському Санктуарії Матері Божої Святого Скапулярію.

15 грудня 2018 року в Києві відбувся Об’єднавчий собор, на якому ієрархи УПЦ КП ухвалили рішення про саморозпуск церкви у зв’язку з об’єднанням православних церков в Україні та створенням Православної церкви України. З цього часу Свято-Преображенський храм у Бердичеві перебуває у лоні Православної Церкви України, тут регулярно проводяться богослужіння та церковні обряди.

Джерела і література:

Михайлов Ю. Церква УПЦ КП в Бердичеві. // “Земля Бердичівська”, №23 (14630) від 21.03.1997 р.

Божественне сяйво над Преображенською церквою. // “Земля Бердичівська”, №99 (14914) від 11.12.1999 р.

Лукуц Ю.М. Українська Православна Церква Київського патріархату на Бердичівщині // Кобудь-Костянтинів-Старокостянтинів: історія, археологія, культура, архітектура. Науковий збірник “Велика Волинь”. Т. 34. Матеріали Всеукраїнської науково – краєзнавчої конференції, присвяченої 800-літтю міста, 10-11 березня 2006 р. / Редактор О.І. Журко. – Старокостянтинів, 2006. – 388 с.

Лукуц Ю. За жертвами голодомору справили молебень. // “Бердичівські новини”, №48 (172) від 27.11.2008 р.

[1] Непман – розмовна назва приватних підприємців, торговців у Радянському Союзі в часи НЕПу (НЕП – нова економічна політика Радянського уряду) середини 1920-х років.