Вул. Садова, 51/30. Пам’ятна дошка на честь сестер Сломницьких

Вул. Садова, 51/30. На стіні житлового будинку на перехресті вулиць Садової та Сестер Сломницьких знаходилась пам’ятна дошка на честь сестер-революціонерок Сломницьких.

У 1967 році рішенням виконкому міської Ради депутатів трудящих вулицю, яка мала до цього назву Депутатська, перейменували на вулицю імені сестер Сломницьких. Ця вулиця до 1926 року мала назву Присутствєнна, потім її перейменували на вулицю імені Клима Ворошилова, згодом – у Депутатську. Саме на цій вулиці проживали біженки з Польщі сестри-революціонерки Роза, Пепа та Броня Сломницькі. Того ж 1967 року на будинку встановили меморіальну дошку. Напис на гранітній плиті: “Вулиця носить ім’я полум’яних більшовичок членів Бердичівського комітету більшовиків сестер Сломницьких, страчених петлюрівцями в 1919 р.”.

20 квітня 2016 року на виконання вимог пакету законів про декомунізацію в Україні, ухвалених Верховною Радою 9 квітня 2015 року, пам’ятну дошку демонтували. Цю роботу виконали працівники ВЖРЕП №7.

Для довідки: у квітні 1917 року з ініціативи 19-річної студентки Рози Самійлівни Сломницької у місті створюється більшовицька організація. Помічниками Рози стали її сестри Пепа та Броня. 26 листопада 1917 року більшовики проголосили у місті Радянську владу, хоча навряд чи можна стверджувати, що більшовики у повній мірі контролювали місто, адже в Бердичеві залишився існувати штаб фронту з вірними йому військами, які не визнавали РНК, та Верховна фронтова Рада, підпорядкована Українській Центральній Раді. Остання й заволоділа ініціативою: у ніч із 2 на 3 грудня війська, вірні Центральній Раді, встановили над містом контроль. Вони заарештували частину членів фронтового ревкому, закрили більшовицьку газету. Решта членів фронтового ревкому виїхала у Рівне. За агітацію серед солдатів гарнізону, що розташований на Лисій горі, заарештували також і лідера бердичівської більшовицької організації Розу Сломницьку. Але за допомогою пробільшовицьки налаштованих солдатів вона втікає у розташування військ 7-ї армії. Її ввели до складу ВРК, а згодом обрали делегатом на ІІІ-го з’їзду Рад.

Сестри Пепа та Броня Сломницькі залишились у Бердичеві, проводили підпільну роботу. Але 21 січня 1919 року, коли влада у місті належала УНР, їх розстріляли. Поховали сестер у братській могилі, яка утворилася у березні 1919 року після того, як містом заволоділи більшовицькі війська під командуванням Миколи Щорса.

Роза Сломницька продовжувала свою активну діяльність і після остаточного встановлення Радянської влади в місті, і в роки перших п’ятирічок. Проживала у Москві, померла 1974 року, похована на Новодівичому кладовищі.

Джерела та література:

Слава доблесним Радянським Збройним Силам // «Радянський шлях», №24 (6801) від 23.02.1958 р., с. 2.

Тартаковський Л. Ім’ям революціонерок. // “Радянський шлях”, №176 від 11.11.1967 р.

Ім’ям революціонерок

Нещодавно рішенням виконкому міської Ради депутатів трудящих вулицю Депутатську було перейменовано на вулицю сестер Сломницьких. Тут 50 років тому жили сестри-революціонерки.

…Коли в лютому 1917 року було повалено царизм, у Бердичеві ще більше стали актавізовувати свою діяльність більшовики. У квітні з ініціативи 19-річної студентки, біженки з Польщі Рози Самійлівни Сломницької створюється більшовицька організація. Почала вона свою роботу з проведення на заводах, фабриках мітингів, зборів, керувала профспілками, викривала буржуазну суть Тимчасового уряду.

Першими помічниками Рози були її сестри Пепа і Броня.

Після Великого Жовтня, 26 листопада 1917 року, більшовики проголосили у місті Радянську владу. Та через тиждень Бердичів знову захопила реакція. Потяглися роки впертої боротьби з контрреволюцією, важкої підпільної роботи. Сестри-революціонерки внесли великий вклад у відновлення Радянської влади в місті: згуртовували сили більшовиків, створювали склади зброї.

Передчуваючи свій кінець, петлюрівці розстрілювали людей без суду і слідства. Так були по-звірячому закатовані 21 січня 1919 року й Пепа та Броня Сломннцькі. Роза ж продовжувала свою активну діяльність і після остаточного відновлення Радянської влади в місті, і в роки перших п’ятирічок…

Найменування однієї з міських вулиць прізвищем революціонерок ще більше закріпить пам’ять про них у бердичівлян.

Л. Тартаковський.
“Радянський шлях”, №176, 11 листопада 1967 р.