Вул. Садова, 3. Адміністративна будівля

Вул. Садова, 3. Будівля – пам’ятка архітектури місцевого значення.

Будинок розміщений у рядовій забудові центральної частини міста. Триповерховий, прямокутний у плані з секційним плануванням і центральним розташуванням парадної і чорної сходових кліток; з лицьової силікатної цегли, неоштукатурений мансардний поверх дерев’яний, зі схилами, обшитими листовим залізом, дах 4-схилий, перекриття плоскі. У будинку працювали голландські печі[1]. Висота кімнат становить 3,5 м., загальна площа – 600 м.кв.

Будинок побудований у 1909 році. Власника будинку та приналежність ініціалів “ГТ” встановити не вдалось. Вказівка про рік побудови, як вказано вище, існує в напівциркульному фронтоні, а також дата спорудження викладена на міжповерховій площадці між першим та другим поверхами (на сьогодні практично стерта).

Будівля виконана у формах неоренесансу, потрактованих у цеглі. Симетрія фасаду підкреслена невеликим виступом стіни в межах сходової клітки, напівциркульним вікном по другому поверху, фланкованим напівколонками коринфського ордера, і високим напівциркульним фронтом в рівні мансарди з ініціалами “ГТ” і датою спорудження в тимпані. По першому і другому поверхах головний фасад розчленований рустованими пілястрами. Своєрідності будівлі надає високий мансардний поверх з двома балконами (правий втрачений), вікна якого мають дерев’яні трикутні сандрики з різьбленням. Збереглися різьблені металеві водостоки і дерев’яні двостулкові парадні двері.

На третьому поверсі у 1921 році розміщувалося повітове статистичне бюро (Устатбюро), яке займалося переписом населення Бердичева у 1920 році.

У повоєнний час у будинку впродовж 1950-1970-х років розміщувалась міська Рада народних депутатів, виконавчий комітет, підрозділи міського комітету КПУ та ін. 9 травня 1965 року із нагоди 20-ї річниці Перемоги радянського народу у Великій Вітчизняній війні на будинку встановили та урочисто відкрили меморіальну плиту з білого мармуру – пам’ятний знак військовим частинам, що звільнили місто від німецько-фашистських загарбників і отримали найменування “Бердичівських”. Зняв покривало з пам’ятного знаку голова виконкому Бердичівської міської Ради депутатів трудящих Валер’ян Демиденко.

Наприкінці 70-х, коли для вказаних міських установ спорудили нову будівлю на площі Жовтневій (нині площа Центральна, будинок міського виконавчого комітету), у будинку по Садовій розмістились установи районного підпорядкування. До 1986 року тут працювали районний комітету фізкультури і спору, районний Будинок піонерів, районний відділ реєстрації актів цивільного стану, добровільне спортивне товариство “Колос”. З 1991 року в будинку знаходиться районний відділ освіти, районна дитяча бібліотека, районний комітет профспілки робітників сільського господарства та ін.

Джерела і література:

Мартинюк М.В. Старі будинки Бердичева, або Історія, що розчиняється у часі… – Бердичів, ПП “Графіка”, 2011. – с. 84-85.

Рішення виконкому Бердичівської міської Ради депутатів трудящих №168 від 24 квітня 1965 р.

[1] Голландська піч (голанка, голланка, гуланка) — спочатку облицьована кахлями або плитками прямокутна піч для обігріву кімнат, що має вертикальні димообороти і за рахунок цього високу віддачу теплової енергії. У сучасному розумінні — опалювальна цегляна піч з товстими зовнішніми стінками і добре розвиненими димооборотами.

Голландська піч, як правило, має ширину близько 1 метра, глибину — до 2 і висоту — до 2,5 метрів. Зазвичай є додатковою піччю в хатах (з метою опалення влітку). Також часто виконується як вбудована в руську у її лицьової сторони (топка виходить на бічну її сторону) і служить для розігріву чавунної плити.

Маючи порівняно невеликі розміри, голландська піч використовувалася для обігріву міських будинків і приміщень до поширення центрального опалення в XVIII — початку XX століть.