Вулиця Садова, на червоній лінії забудови. Знаходиться одноповерховий житловий будинок.
Будинок збудований у 1909 році, отже нині йому виповнилось 110 років. Матеріал – сіра цегла (на лицьовій стороні), яка була популярним будівельним матеріалом у часи спорудження будинку, та звичайна червона цегла (бокові стіни). Власником будинку став штаб-лікар Стефані, згодом будинком володів місцевий єврей Трахтенберг.
В архітектурному плані будинок майже нічим не вирізняється від аналогічної житлової забудови Бердичева, яка з’явилась на початку XX ст. Але особливістю цього будинку стали його вхідні двері, виготовлені з дерева. Як і єврейські мацевот, їх малюнок сповнений юдейського символізму: тут є традиційний орнамент, що символізує Дерево життя, також горішній візерунок у вигляді символічних корон.
Після Жовтневої революції будинок націоналізували, на початку 1920-х років в його стінах розмістився відділ карного розшуку міської міліції. Начальником відділу карного розшуку призначили Н.Н. Урбанського, цивільний відділ очолив О.В. Константінов.
Згодом, коли міліція отримала нове просторе приміщення по вулиці Дзержинського (нині вулиця Героїв України, будинок не існує), житловий будинок передали для проживання громадянам. У 1970-х роках тут проживала родина Наума Беніаміновича Гекрайтера, який пізніше виїхав за кордон.
Джерела і література:
Мартинюк М.В. Старі будинки Бердичева, або Історія, що розчиняється у часі… – Бердичів, ПП “Графіка”, 2011. – с. 85.
Двері будинку по вулиці Садовій, 13:
Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.
Приятно вспомнить. В этом доме бывал я многократно, там жил мой одноклассник, соученик по техникуму и институту, соучастник команды КВН Яков Гекрайтер. По сравнению с развалюхой, в которой жила тогда моя семья по тогдашней улице Ленина 19/1, дом был весьма добротным.