Вул. Григорія Сковороди, 105. Загальноміське кладовище по вулиці Григорія Сковороди

Вул. Григорія Сковороди, 105. Північно-східна частина міста. Кладовище обмежене з півдня вулицею Григорія Сковороди (до 1957 року ця частина вулиці належала до вулиці Карла Маркса (колишня Велика Юридика, нині Михайла Грушевського)), зі сходу та півночі – залізницею, з заходу – військовим містечком (на даний час розформоване). Загальна площа кладовища становить 15,9 га (станом на 2022 р.).

На початку XIX століття згідно з генеральним планом на північно-східній околиці міста, неподалік Білопільської застави, було відведено земельну ділянку для загальноміського кладовища з ділянками для представників різних релігійних конфесій. Найстаріші надгробки, які вдалося віднайти, датовані 1806 роком. За інформацією краєзнавця Лаврентія Похилевича (1816-1893) саме сюди перенесли кам’яні хрести, що залишились від церковного кладовища Михайлівської церкви – самої древньої церкви Бердичева. Сюди ж перенесли залишки поховань із кладовищ, що діяли при Успенській та Миколаївській церквах, костелі Святої Варвари.

Кладовище розділене на ділянки згідно релігійних напрямів: існують сектори католицький, православний, старообрядницький та лютеранський (на карті 1849 року позначені як католицьке, греко-російське, іновірницьке та лютеранське кладовища). Крім того, вже у радянські часи тут створили ділянку для поховання військовослужбовців – військовий сектор.

У 1828 році на границі католицького та православного секторів прихожанами була збудована кам’яна каплиця. 12 грудня 1851 року на місці каплиці освятили новозбудовану церкву Всіх Святих, розмір її становив приблизно 5 на 4,5 м. Сама церква до нашого часу не збереглась (на сьогодні залишились лише фундамент та фрагменти стін), однак, як свідчать архівні документи, вона користувалась великою пошаною серед міської еліти і вважалась доволі престижним місцем для фамільних погребінь.

Також у 1822 році на кладовищі розпочалось спорудження кам’яної каплиці римо-католицької парафії Святої Варвари, роботи завершили до 1829 року.

На кладовищі поховано багато відомих осіб не лише Бердичева, але й Волині. Зокрема, як вказує Лаврентій Похилевич, тут поховані князь Дмитро Ціціанов, граф Подгречані, генерал Зіман та деякі Анатолійські греки. Але на сьогодні майже всі фамільні поховання розграбовано, значна частина старовинних надгробків знаходиться у напівзруйнованому стані.

Останні поховання на кладовищі датуються жовтнем 1973 року. З 15 жовтня рішенням Бердичівської міської ради кладовище закрито для поховань.

Улітку 2008 року у Бердичеві перебували дослідники з Польщі, які провели роботи з реставрації окремих поховань у католицькому секторі. Ними знайдено надгробок 1816 року, присвячений пам’яті Францішка Хоміцького. З напису можна зробити висновок, що був він не лише заслуженим військовим, але також палким патріотом Польщі. Напис також вказує, що він був членом першого польського уряду.

У наступні роки до Бердичева декілька разів навідувались польські волонтери, які за сприяння президента Польщі проводять в Україні широкомасштабну акцію “Могилу прадіда врятуй від забуття”. Вони проводять впорядкування та розчищення католицького сектору старого загальноміського кладовища.

У серпні 2017 року в католицькому секторі спорудили та відкрили Алею пам’яті – упорядковану пішохідну доріжку, яка починається біля центрального входу до кладовища та веде до давньої могили настоятеля костелу Святої Варвари Едмунда Бернатовича. Алея пам’яті стала результатом реалізації проєкту “Могилу прадіда врятуй від забуття” в рамках програми “Бюджет участі”, вперше започаткованої депутатами Бердичівської міської ради та громадою міста саме цього року.

Фотогалереї:

• Поховання на католицькому секторі кладовища
• Поховання на православному секторі кладовища
• Поховання на старообрядницькому секторі кладовища

Персоналії:

• Могила брандмейстера Змієвського І.Л.
• Братська могила підпільників (іст.)

Джерела і література:

Костриця М.Ю., Пашківський Ф.Б. Бердичів: історико-краєзнавчий нарис: Серія “Міста Житомирщини” — Житомир: М.А.К., 2000. — 72 с.

Р.Ю. Кондратюк, Ю.С. Кондратюк. До питання вивчення історії бердичівського некрополя. // Бердичів древній і вічно молодий: Матеріали Всеукраїнської науково-краєзнавчої конференції / Гол. ред. Костриця. – Житомир: Косенко, 2005. Т.1. – с. 13-15.

Похилевич Л. Сказания о населенных местностях Киевской губернии. – К., 1864, с. 253.

Путова Г.В. Стан бердичівської парафії св. Варвари згідно з візитаціями кінця XVIII – початку 40-х років XIX ст. // Бердичів древній і вічно молодий: Науковий збірник “Велика Волинь”: Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т. 32 / Голов. ред. М.Ю. Костриця. – У 2-х тт. — Житомир: Косенко, 2005. — Т 1, с. 37-40.