Вул. Молодогвардійська, 1. Пам’ятний знак на місці, де знаходилося єврейське гетто (іст.)

Вул. Молодогвардійська, 1. В єврейській частині старого Бердичева між міським базаром і річкою Гнилоп’ять на території, що звалась Ятки, німецькі окупанти на початку серпня 1941 року створили гетто для примусового виселення євреїв. До нього відійшли вулиці Староміська, Муромська (нині – 30-річчя Перемоги), Штейнівська (нині – Толстого), Купечівська (нині – Шмідта) та інші, що були забудовані одноповерховими дерев’яно-глиняними старими будинками, не забруковані вулиці, на яких ніколи не висихали калюжі. Сюди гітлерівці почали примусово в масовому порядку зганяти єврейські сім’ї з їхніх власних будинків і квартир, де вони до того мешкали. Із майна їм дозволялося брати лише одяг і постіль. На переселення відводився один день, а на практиці цей термін звели до 2-3-х годин. У невеличкі будинки євреїв заганяли по п’ять-шість сімей, по кілька десятків людей в одну кімнату. Суворо заборонялося покидати межі гетто.

Полишені євреями квартири й будинки відразу були пограбовані німецькими солдатами та українською поліцією. До 22 серпня 1941 року майже все єврейське населення міста було зігнано до гетто. Через два тижні німецькі загарбники розпочали масове знищення євреїв. 5 вересня під приводом відправки на збір урожаю каральний загін відібрав із гетто переважно молодих чоловіків і дівчат, яких розстріляли на 7-му км від Бердичева поблизу села Хажина (див. с. Хажин. Пам’ятне місце страти і братські могили жертв фашизму). У ніч з 14 на 15 вересня 1941 року район гетто був оточений окупаційними військами та поліцією. На світанку спеціальна зондеркоманда айнзацгрупи “С” спільно з поліцаями увірвались у гетто і почали виганяти людей на базарну площу. Коли вся площа була заповнена приреченими, поліцаї стали відбирати з кожної партії кваліфікованих спеціалістів, яким дозволили забрати свої сім’ї.

Однак знайти їх було неможливо серед вкрай збудженого натовпу. Сотні збожеволілих матерів протягували своїх синів і дочок, молили визнати їх своїми і тим врятувати від смерті. Немічних хворих і слабких, в основному стариків і дітей, окупанти вантажили на 3- та 5-тонні автомашини, інших гнали великими партіями пішки до місць страти (серед них була вчителька французької мови Катерина Савеліївна – мати відомого письменника Василя Гроссмана). Охороняли їх німецькі солдати і офіцери, українська поліція. Тих, хто виявляв найменшу спробу втекти, розстрілювали на місці. Із тисяч пригнаних на розстріл залишився в живих десятирічний Хаїм Ройтман, якого підібрав і усиновив Герасим Прокопович Остапчук. Бердичівська трагедія вересня 1941 року – перший масовий геноцид єврейського населення, здійснений гітлерівцями в Європі й Радянському Союзі.

17 листопада 1999 року під час мітингу, що пройшов на місці, де розташовувалось єврейське гетто, урочисто відкрито пам’ятний знак із присвятним написом. Присвятний напис виконано на українській мові та івриті: “В цьому районі в 1941 р. було розташоване єврейське гетто. Звідси пішли у вічність 30 000 євреїв м. Бердичева, розстріляних фашистами”. Автором ідеї та розробником пам’ятного знаку став Савелій Юхимович Вексельштейн – очільник єврейської спільноти Бердичева.

З цього часу щороку 15 вересня, в день наймасовішої страти єврейського населення Бердичева в роки німецько-радянської війни, поряд із пам’ятним знаком та стелою Праведникам Світу громада міста вшановує пам’ять жертв Голокосту. По завершенні зібрання учасники заходу відвідують місця масових поховань на території Бердичева та Бердичівського району.

Джерела і література:

Іващенко О. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: “Полісся”, 2005 р. – с. 98-99.

Державний архів Житомирської області. – Ф.2636, оп.1, спр.9. – Арк. 13, 13 зв.

Житомирщина в період тимчасової окупації німецько-фашистськими загарбниками. – Житомир, 1948. – С. 37-38.

Довідник про табори, тюрми та гетто на окупованій території України (1941-1944). – К., 2000. – С. 76.

Круглов А.И. Энциклопедия холохоста. – К., 2000. – С. 53-54, 56-57.

Черная Книга. – Иерусалим, 1980. – С. 30-32, 41-42.

Елисаветский С.Я. Бердичевская трагедия (Документальное повествование). – К., 1991. – С. 28-31.

Кравченко В. “Страх увійшов у кожну оселю, став над кожним ліжком” // “Земля Бердичівська”, №93 (14908) від 18.11.1999 р.