Вул. Косогірська, 3. Кладовище при Успенській церкві

Вул. Косогірська, 3 (орієнтовно). Кладовище при Успенській церкві.

Кладовище утворилось при першій, дерев’яній, Успенській церкві, що була збудована у 1611 році. Кладовище діяло ще при Унії (1711-1795) та знаходилось на південь і південний захід від Успенської церкви.

На кінець 1780-х років кладовище розпочали активно забудовувати бердичівські євреї. Навіть сам уніатський митрополит приїздив до Бердичева для вирішення цього питання з євреями, які зводили тут лавки та господарські споруди.

Коли край перейшов під владу Росії (після другого поділу Речі Посполитої у 1793 році), то вже священики Успенської та Миколаївської церков Петро Дунін-Борковський, Григорій Вігура і благочинний Йосип Зелінський судились із власником міста графом Матвієм Радзивіллом і навколишніми євреями за розорення Успенського кладовища. І лише коли за містом у 1815-1818 рр. влаштували нове загальноміське кладовище і туди перенесли захоронення, що збереглися, та останки з Михайлівського і Миколаївського кладовищ, тільки тоді цю справу закрили.

Приведемо матеріали з архівних справ, які стосуються кладовища Успенської церкви (мовою оригіналу):

Успенская соборная церковь (опись имущества за 1805 г.):

…вокруг оной церкви, выс. арш. 20 (ок. 15 м.), дл. 26 (ок. 19 м.) и шир. 12 (9 м.), цминтарь в дл. 53 (37 м.), шир. 47 (34 м.), обведенный деревянною оградою и ничем не засажен… на нем колокольня старая дубовая в сруб выстроенная, наполовину зброшенная (здесь так же речь идет о входной “браме”, т.к. далее упоминается вторая колокольня, стоящая возле церкви на 4-х столбах и на ней 9 колоколов).

(З рапорту протоієрея Григорія Колюмна-Вігури, настоятеля Успенської церкви і священика Григорія Дуніна-Борковского, настоятеля Миколаївської церкви Волинському Губернатору Варфоломію Каетановичу Галецькому), 1813 р.

(1812 г.) …Кеня Этка повыкапывала мертвых тамо погребенных кости и те бросила оные валяться, к крайнему обруганию христиан… и таковой обидою церкви Успенской… упорном застраивании церкви Успенской кладбищенского грунта… Эткою Кенею Деревичеровою… и Аароном и Янкелем Бейлишем…

…Кена строила таким порядком: прежде заложила лавки из досок и покрыла крышу, а после, укрепивши оныя лавки, приготовив довольное число материалу и собравши многих мастеровых, выносила из под оных лавок землю, с коею вырывала усопших погребенных за унии прахи, бросала кости оных повсюду валяться и псами влаятися, и построила самоправно погреба каменныя из тех лавок. На другой же год (1812) перестроила тот дом и перекрыла оный крышу досками, который он теперь так и есть от цминтаря к реке стоит у жидовского окописка…

…бердичевской полиции отношением из губернского гражданского правления запрещено ей и прочим строжайше выкапывать кости мертво на том цминтаре прахи прежде погребенных христиан, строя на том месте себе погреба и дома…

…до кагалов ея могут подтвердить всеми мастеровыми людьми, работавшими на

оные погреба и дома всеми жителями бердичевскими, бывшими во время и после пожару (1811 г.), купечеством всех исповеданий, греками и жидами… соседями с еврейкою Кенею… запретить евреям и окописку жидовскому к постройке… домов тех на цминтаре… церковном грунте бердичевской Успенской церкви…

У період із 15 серпня 1815 року по 31 жовтня 1837 рік на місці старої дерев’яної церкви з каменю спорудили новий соборний православний Успенський храм, який зруйнували більшовики у 1934 році.

28 серпня 1997 року на свято Успіня Пресвятої Богородиці прихожанами та священиками Успенській Православній Церкві УПЦ КП фактично на місці розташування кладовища був закладений і освячений хрест на відновлення колишньої Успенської церкви.

Окрема подяка настоятелю Свято-Троїцької церкви протоієрею Михайлу Гоюку за надані архівні матеріали.

Джерела та література:

Марковський Б.В. Бердичівська земля з найдавніших часів до початку XX ст.: Історико-краєзнавчий нарис. / За ред. M.Ю. Костриці. – Бердичів: 1999. – 84 с.

Лукуц Ю. Відновимо кращий храм міста. // “Земля Бердичівська”, №72 від 10.09.1997 р.