Home Проекти Будинки Бердичева Вул. Вінницька, 8. Будівля іудейської синагоги

Вул. Вінницька, 8. Будівля іудейської синагоги

1030
0
SHARE

Вул. Вінницька, 8. Двоповерховий обкладений цеглою будинок, збудований у 1895 році.

Синагога по вулиці Свердлова, 8. Червень 2012 р.

У роки Другої світової війни державна політика радянського уряду щодо релігії змінилась із гоніння на терпимість. У Бердичеві після його звільнення від окупантів влада дозволила реєстрацію релігійної общини та визначила будівлі, які община могла використовувати для відкриття міських синагог. Однією з таких будівель став будинок по вулиці Свердлова (нині Вінницька).

22 червня 1947 року відбулись збори членів бердичівської релігійної общини, на яких обрали двадцятку засновників общини (взамін розпущеної). Головою общини обрали Мойсея Йосиповича Рубінштейна, духовним рабином – Абрама Шулімовича Горбанського. Між керівництвом міста та єврейською общиною 25 липня того ж року була підписана угода про передачу общині у безкоштовне користування будівлі синагоги по вулиці Свердлова, 4 (таку адресу на той час мала будівля по Вінницькій, 8).

Портрет Якова Горба, розміщений в синагозі.

Синагогу в будівлі облаштували за сприяння Якова Горба (народився в Бердичеві у 1890 році). Після закінчення війни Яків Горб повернувся з евакуації до рідного міста, відкрив першу синагогу по вул. Леніна, 40, згодом другу по вул. Карла Маркса, 3 (обидві нині не існують). Для синагоги по вулиці Свердлова Яків Горб передав у дар Сейфертойре (сувій Тори) та власні деякі сидірем, збирав власноруч інвентар та меблі для цієї релігійної установи. До останніх днів відвідував синагогу. Помер Яків Горб 7 серпня 1970 року, похований в Бердичеві на єврейському кладовищі по вулиці Леніна. Портрет благодійника нині знаходиться у синагозі на почесному місці.

У радянський період синагога стала єдиним місцем для відправлення релігійних обрядів єврейської общини міста. Та хоча будівля перебувала у формальному общинному володінні, при потребі її використовували зацікавлені сторони. Наприклад, наприкінці 60-х років місцевий вузол зв’язку став активно розбудовувати в місті мережу проводового мовлення, для чого будує магістральні повітряні лінії, які проходили через дахи житлових будинків. Одна з таких ліній пройшла і через синагогу – на її даху зв’язківці встановили трубостійку та підвісили декілька фідерів з біметалевого дроту, які забезпечили передачу сигналу мовлення до різних мікрорайонів міста, у т.ч. на Загребелля.

Вигляд синагоги на початку 1970-х років:

З кінця 1980-х років релігійну громаду Бердичева очолив рабин Шмуель (Самуїл) Плоткін, представник хасидів ХАБАДа. Він розпочав активну роботу по розбудові релігійної общини. На початку червня 2002 року у Бердичеві запрацював басейн для ритуальних омовінь – міква[1]. До кінця 2002 року при общині вже діяли єврейська початкова школа, дитячий садок, недільна школа, міква, жіночий клуб, єшива, колель.

Вигляд синагоги у 1990-х роках.

На протязі 2003 року община міста практично обходилась без рабина: рабину Шмуелю Плоткіну в силу похилого віку стало все тяжче керувати общиною міста. У лютому 2004 року в Бердичів приїхав новий рабин Мойше Шмуель Талер, який прибув разом із дружиною та двома дітьми, а Шмуель Плоткін став почесним рабином міста. Рабин Мойше Талер народився у 1977 році в США. Навчався в єшивах Ізраїлю, США та Канади, після чого у 1999 році отримав диплом шойхета і звання рабина.

Історична подія в єврейській общині ХАБАД відбулась 12 червня 2008 року: общині подарували новий Свиток Тори. Центральну вулицю міста заповнили місцеві євреї та почесні гості, які разом співали та танцювали, заряджаючи радістю і місцевих жителів, що з цікавістю споглядали за тим, що відбувалось. Свиток Тори подарував общині професор Цві Фрідман із Ізраїлю, для якого написання свитку пов’язане з особистим чудом: єдина дочка професора Фрідмана багато років не мала дітей, і лікарі не давали їй приводу для надії. Але після того, як її батько замовив Тору для общини Бердичева, не пройшло й року, як вона народила двох дочок, про яких молилась ось вже 14 років.

Синагога, вид зверху. Жовтень 2005 р.

З часом стан будівлі синагоги став погіршуватись – з-за просідання фундаменту на стінах з’явились тріщини, дах також потребував капітального ремонту. Тому у середині 2010-х років синагогу тимчасово закрили для проведення капітального ремонту, релігійна громада для власних потреб використовує синагогу, яка розташована на вулиці В’ячеслава Чорновола. З метою розвантаження даху зв’язківці демонтували трубостійку та перенесли власні лінії за межі споруди.

На даний час будівля синагоги зачинена та очікує на капітальний ремонт.

Джерела і література:

Мартинюк М.В. Старі будинки Бердичева, або Історія, що розчиняється у часі… – Бердичів, ПП “Графіка”, 2011. – с. 90-91.


Внутрішнє убранство синагоги (квітень 2012 р.):


[1] Міква або Мікве (івр. מִקְוֶה‎ букв. скупчення [води]) — водний резервуар для омовіння (тіла) з метою очищення від ритуальної нечистоти.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here