Додому Проекти Постаті землі Бердичівської Волощук Володимир Олександрович

Волощук Володимир Олександрович

16
0
ПОДІЛИТИСЬ

Волощук Володимир Олександрович (нар. 10 березня 1939, смт. Гришківці, Бердичівський р-н, Житомирська обл., УРСР – пом. 17 лютого 1999, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – громадсько-політичний діяч, Почесний громадянин міста Бердичева.


Волощук Володимир Олександрович
(1939-1999).

Волощук Володимир Олександрович народився 10 березня 1939 року в селищі Гришківці Бердичівського району Житомирської області в селянській родині.

Під час німецько-радянської війни батько Володимира – Олександр Ілліч був призваний до лав Червоної Армії, проходить службу у 239-у АЗСП 18-ї армії. Але йому не довелося повернутись додому живим – помер у лютому 1944 року від хвороби.

По закінченні війни Володимир вступив на навчання до бердичівської середньої школи №6, яку закінчив у 1952 році. Свою трудову діяльність Володимир Волощук розпочав 1956 року на бердичівському машинобудівному заводі “Прогрес” слюсарем механоскладального цеху. Але свою освіту на цьому не зупинив – вступив до Всесоюзного заочного машинобудівного інституту, який успішно закінчив у 1967 році. Того ж року зайняв посаду старшого майстра цеху, у якому працював.

Секретар ЛКСМ заводу “Прогрес” Володимир Волощук вручає бригадиру комсомольсько-молодіжної бригади слюсарів-складальників механо-складального цеху В. Коцюрубі Перехідний Червоний вимпел комітету комсомолу, 1969 р.

Паралельно з працею на виробництві Володимир Олександрович долучився до партійної роботи: з липня 1967 по січень 1971 року він працював секретарем комітету комсомолу заводу. Молодого талановитого організатора помітили на виробництві і в січні 1971 року Володимир Олександрович призначений на посаду начальника планового бюро відділу матеріально-технічного забезпечення, з вересня 1973 року обіймав посаду начальника виробничо-диспетчерського відділу машинобудівного заводу “Прогрес”. У лютому 1980 році Володимир Волощук став заступником директора Бердичівського машинобудівного заводу “Прогрес”.

У листопаді 1981 року Володимир Олександрович полишив виробництво та перейшов на роботу до органів самоврядування – його призначили першим заступником голови Бердичівської міської ради народних депутатів, а в березні 1985 року він був обраний головою Бердичівської міської ради народних депутатів. На цій посаді він змінив свого попередника – Костянтина Михайловича Степуру.

Початок будівництва терапевтичного корпусу Центральної міської лікарні, 1985 р.

У ці непрості як для країни, так і для міста часи Володимир Волощук займався питаннями життєдіяльності Бердичева. Як перший керівник міста, він приймав безпосередню участь у плануванні розвитку інфраструктури. Як приклад, 4 травня 1985 року саме він заклав перший блок фундаменту під новий шестиповерховий терапевтичний корпус для міської лікарні по вулиці Сестер Сломницьких (нині вулиця Здоров’я).

З настанням часів Перебудови Володимир Волощук долучився до активної партійної роботи – з червня 1987 року по січень 1991 року він обіймав посаду першого секретаря Бердичівського міського комітету Комуністичної партії України. А з січня 1991 по серпень 1992 року вдруге був обраний головою міської ради та виконкому (на цій посаді він змінив Олексія Олексійовича Хилюка).

З настанням часів незалежності України Володимир Волощук відійшов від активної діяльності в органах самоврядування: з серпня 1992 по лютий 1999 рік Володимир Волощук очолював Бердичівський хлібозавод.

Волощук Володимир Олександрович неодноразово обирався у виборні органи:

  • 1967 рік – член бюро обкому ЛКСМ України;
  • 1985 рік – член бюро Бердичівського міському Компартії України;
  • 1981, 1985 рр. – депутат Бердичівської міської ради народних депутатів.
Володимир Олександрович Волощук на робочому місці, 1986 р.

У квітні 1970 року Володимир Волощук був нагороджений ювілейною медаллю “За сумлінну працю” в ознаменування 100-річчя з дня народження В.І. Леніна, у грудні 1983 року – медаллю “Ветеран праці”. На якій би посаді не працював Володимир Олександрович, він завжди проявляв розумну ініціативу, наполегливість у досягненні поставленої цілі, уміння працювати з людьми. У особистому житті він захоплювався малюванням, мисливством.

Життєвий шлях Володимира Олександровича Волощука закінчився трагічно – 17 лютого 1999 року він загинув у автокатастрофі. Поховали Володимира Волощука у Бердичеві на загальноміському кладовищі по вулиці Войкова (нині Бистрицька) у секторі почесних поховань.

Розглянувши звернення представників підприємств, організацій, окремих депутатів міської та обласної рад, за особистий внесок у соціально-економічний розвиток всіх галузей міського господарства, багаторічну сумлінну працю в органах влади міста та на партійних посадах, активну участь у громадсько-політичному житті рішенням виконкому Бердичівської міської ради від 02.04.1999 р. №223 Волощуку Володимиру Олександровичу посмертно присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”. Цей випадок посмертного присвоєння став безпрецедентним в історії цієї почесної відзнаки Бердичева.

Джерела і література:

Матеріали музейної кімнати Бердичівського міськвиконкому.

Пасічник М.П. При сонці хліба насущного. Історія та сьогодення Бердичівського хлібозаводу. // Бердичіврегіонвидав, 2003. – с. 15.


Володимир Волощук (перший справа) з комсомольським активом міста на святі зустрічі Нового року, початок 70-х років.
З керівництвом області: другий зліва Володимир Волощук, поряд перший секретар Житомирського обкому партії Василь Михайлович Кавун, 1986 р.
Володимир Волощук з першим заступником Олексієм Хилюком, 1986 р.
Зустріч делегації Михайловградського округу Болгарії, 1983 р.
На міському святі, 80-і роки.
Зустріч з ветеранами Великої Вітчизняної війни, 1990 р.
Святкування Дня Перемоги. Покладання квітів до Вічного вогню, 9 травня 1992 р.
Могила Володимира Олександровича Волощука у секторі почесних поховань загальноміського кладовища, 2009 р.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Please enter your name here