Волкович Тимофій Іванович

Волкович Тимофій Іванович (нар. 21 лютого 1899, с. Жуково, Могильовська губ., Російська імп. – пом. 1 липня 1981, м. Боровичі, Новгородська обл., РРФСР, СРСР) – радянський військовий, учасник Другої світової війни, генерал-майор, Почесний громадянин міста Бердичева.

Волкович Тимофій Іванович народився у 1899 році в селі Жуково (сучасний Монастирщинський район Смоленської області) у родині сільського священика. 1914 року закінчив Мстиславське духовне училище, 1917-го – Могильовську духовну семінарію.

У березні 1919 року Тимофія Івановича прийняли у члени РКП(б), а в травні цього ж року він добровольцем пішов на громадянську війну, двічі зазнав поранень, з часом – офіцер РСЧА.

У 1927 році Тимофія Івановича направили на курси розвідників при Генеральному штабі РСЧА. По закінченні курсів він командував укріпленими районами на Далекому Сході, проходив військову службу на посаді начальника штабу кавалерійської дивізії, виконував обов’язки інспектора піхоти округу. За відмінне виконання свої обов’язків нагороджений Почесною грамотою та орденом «Червона Зірка».

На початку німецько-радянської війни полковник Тимофій Волкович працював у Комітеті оборони СРСР. 15 серпня 1941 року його призначили на посаду командира 402-ї азербайджанської стрілецької дивізії – військової частини, яку сформували на території Азербайджанської РСР. З жовтня 1941 року по квітень 1942 року після радянсько-британських та радянсько-іранських угод про постачання озброєння «південним шляхом» з метою забезпечення безпеки перевезення ця дивізія взяла участь у вторгненні в Іран.

Перебуваючи в Ірані Тимофій Волкович по черзі командував наступними військовими формуваннями: з 10 серпня 1942 року по 18 травня 1943 року він очолював 75-у стрілецьку дивізію, з 5 червня по 12 листопада 1943 року – командир 261-й стрілецької дивізії.

У жовтні 1943 року наказом Верховного Головнокомандуючого 8-у гвардійську бригаду розформували та 7 жовтня на основі складу 8-ї гвардійської стрілецької бригади, 81-ї морської стрілецької бригади та 107-ї стрілецької бригади сформували 117-у гвардійську стрілецьку дивізію. Командиром нової дивізії призначили полковника Льва Васильовича Косоногова. Під час бою 17 листопада 1943 року (у день присвоєння йому звання «генерал-майор») Лев Косоногов загинув. На його місце 22 грудня 1943 року й призначили полковника Тимофія Івановича Волковича.

Під командуванням Тимофія Волковича 117-а гвардійська стрілецька дивізія у ході Житомирсько-Бердичівської операції взяла безпосередню участь у звільненні Бердичева від ворога, за що їй наказом Верховного Головнокомандуючого присвоєно найменування «Бердичівська». Далі дивізія брала участь у Проскурівсько-Чернівецькій, Львівсько-Сандомирській, Сандомирсько-Сілезькій, Нижнє-Сілезькій та Берлінській операціях, закінчила війну Празькою операцією, звільнивши міста Пласи та Пльзень (Чехія). Пізніше на площі міста Пласи встановили меморіальну дошку з написом: «Площадь Чехословацко-Советской дружбы». Її встановили на місці, де закінчила свій бойовий шлях 117 гвардійська стрілецька дивізія під командуванням генерал-майора Т.І. Волковича.

Після закінчення Другої світової війни 117-а дивізія прибула на постійне місце дислокації в Бердичів, де розмістилась у військовому містечку на Червоній (Лисій) горі.

20 квітня 1945 року полковнику Тимофію Волковичу присвоєно звання «генерал-майор». У цьому званні він і пішов у відставку. Командування високо оцінило бойові заслуги Тимофія Волковича: він нагороджений орденами Червона Зірки (1943), Червоного Прапора (01.1944, 06.1944, 01.1945), Леніна (03.1945), Кутузова II ст. (06.1945) та численними медалями. Після відставки Тимофій Іванович проживав у місті Боровичі Новгородської області.

Тимофій Волкович не забував свою військову частину, часто відвідував її та місто, яке вона звільнила. У жовтні 1968 року до 25-ї річниці утворення військової частини створили музей бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської мотострілецької ордена Б. Хмельницького ІІ ступеня дивізії. Право перерізати стрічку нового музею надали саме Тимофію Волковичу – колишньому командиру стрілецької дивізії.

В ознаменування 25-ї річниці визволення Бердичева від німецьких загарбників постановою бюро міського комітету Комуністичної Партії України та виконкому міської Ради депутатів трудящих №2 від 4 січня 1969 року Тимофію Івановичу Волковичу, учаснику Другої світової війни, командиру 117-ї гвардійської стрілецької дивізії присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бердичів». Одночасно ім’я Тимофія Волковича занесли до Книги революційної, бойової і трудової слави міста Бердичева.

03 січня 1974 року Бердичів відмітив 30-річчя звільнення міста від німецьких загарбників. На мітингу, який відбувся з цієї нагоди, також був присутній Тимофій Волкович. Він розповів про бойовий шлях дивізії, про незабутні січневі бої за звільнення Бердичева:

– Я горжусь тем, что мне довелось участвовать в этом сражении. Наш гвардейский поклон за восстановление города. Это результат труда его жителей, их золотых рук, пытливого ума и творческих устремлений. Низкий поклон вам за то, что вы чтите память всех воинов, отдавших свои жизни в борьбе за освобождение нашей Отчизны.

Помер Волкович Тимофій Іванович у 1981 році, похований у місті Боровичі Новгородської області.

В музеї 117-ї гвардійської дивізії (нині не діє) знаходився стенд, що розповідав про життя та бойовий шлях Тимофія Волковича. Тут також знаходились його особисті речі, фотографії.

Джерела і література:

Матеріали музею бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської мотострілецької ордена Б. Хмельницького ІІ ступеня дивізії.

Дігтяренко В. Овіяні славою. // «Радянський шлях», №3 (8924) від 07.01.1969 р.

Кабанов В.В. 117-я гвардейская. – Йошкар-Ола, Марийское книжное издательство. 1982 г., с. 90.

Еня В.В. На острие клинка. Хроника Сто семнадцатой гвардейской стрелковой Бердичевской дивизии 1943-1945 / Еня В. – 1-е изд. – Саратов: Издательство «Кубик», 2020, с. 54, 55, 258, 330, 352, 378, 399.