Велична будівля Санктуарію Матері Божої Бердичівської, яка є як історичною, так і архітектурною перлиною Бердичева, серед всього іншого має таку цікавинку: якщо стати навпроти фасаду та підійняти догори голову (що роблять далеко не всі відвідувачі), то можемо побачити на фронтоні три скульптури.
Ці скульптури встановили ще в часи спорудження верхнього храму – у середині 18 століття. Майже за три століття, що минули, їх не знищили ні страшні буревії, що проносились над Бердичевом (а таких було як мінімум два), ні гарматні обстріли під час облоги (хроніки нам вказують, що по кляштору випустили 711 гранат, 84 запалювальні бомби та 1569 залізних ядер), ні пожежа 1941 року, ні страшні визвольні бої січня 1944-го. Не зміг їх знищити й сам час.
Ці скульптури ніби оберігають римо-католицький храм: у центрі – Діва Марія, зліва та справа – Святий Іоанн та Свята Тереза.
Скульптури на фронтоні кармелітського храму мають похідними цілком реальних людей. Так, свята Тереза в миру – це іспанська монахиня-кармелітка Тереза Авільська (1515-1582). Вона стала реформаторкою Кармелітського ордену, засновниця орденської гілки «босих кармеліток». Іоанн від Хреста – це Хуан де Єпес Альварес – письменник і поет-містик. Спільно з Терезою Авільською він реформував Кармелітський орден, повертаючи його до початкових ідеалів кармелітів – строгості й аскетичності.
Нині мало хто вже пам’ятає, що існувала й четверта скульптура. Знаходилась вона не на фронтоні храму, а на надбрамній башті. Це скульптура Михаїла Архангела.
Доля цієї скульптури сумна – якщо скульптури Мадонни та Святого Іоанна під час Другої світової війни зазнали лише порівняно незначних ушкоджень (у них були відбиті голови і реставратори їх відновили), то про скульптуру Михаїла Архангела не потурбувались і в 1980-х роках вона була остаточно втрачена. Нині її можна побачити лише на фотографіях.
Анатолій ГОРОБЧУК
Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.
