Великі Гадомці

До складу Семенівської територіальної громади входить село Великі Гадомці. Село розташоване неподалік автошляху Бердичів-Вчорайше.

Свою історію село розпочинає з 1782 року, засновником його вважається пан Гадомський, на честь якого, власне, село й назвали. Сільські будинки розмістились повз безіменний струмок (нині річка Безіменна, ліва притока річки Закіянки, басейн Дніпра). Наприкінці ХVІІІ століття село увійшло до складу Пузирецької волості Бердичівського повіту.

За статистичними даними Бердичівського повіту за 1864 рік у селі проживало 354 жителі, з яких 348 сповідували православну віру, 6 – римо-католики. Власниками села на цей час були поміщики Станіслав Жизновський та Хризантій Карський, які володіли рівними частинами села. У селі діяла дерев’яна церква Покрови Пресвятої Богородиці, 7 класу, яка мала 36 десятини землі. Як вказував дослідник краю Лаврентій Похилевич, православний храм невідомо коли збудований та перебував у жалюгідному стані.

На початок XX століття у Великих Гадомцях вже нараховувалось 118 дворів, у яких проживало 758 жителів. Із них чоловічої статі 376, жіночої – 382. Головним заняттям селян було хліборобство. За селом числилось 762 десятини землі, з них 360 десятин належало поміщикам, 35 десятин церкві, у користуванні селян перебувало 367 десятин. Село належало Еразму Хризанфову Карському, Анні Іванівні Кгаєвській і Марії Станіславівні Васнєвській. Господарство вели самі поміщики.

У селі була православна церква, дзвіниця, два вітряні млини з одним робітником у кожному. Також діяла церковно-приходська школа. Пожежна частина складалася із 4 діжок та 6 багрів. Вона утримувалася за рахунок селянської общини з розрахунку 8 рублів на рік. Запасний продовольчий капітал селянської общини становив 3252 рублі, 66 копійок.

Події Громадянської війни 1917-1921 рр. важко позначились на житті села. Так, у липні 1919 року у Великих Гадомцях та сусідніх Садках відбулося повстання місцевих мешканців проти реквізицій продовольства радянською владою. Але виступ селян швидко придушили зброєю.

У 1923 році у Великих Гадомцях створюється сільська рада у складі села Великі Гадомці та хутора Вербицького Пузирецької волості Бердичівського повіту Київської губернії. 7 березня 1923 року сільрада увійшла до складу новоствореного Білопільського району Бердичівської округи. 17 червня 1925 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УСРР «Про адміністраційно-територіяльне переконструювання Бердичівської й суміжних з нею округ Київщини, Волині й Поділля», Білопілький район розформували, сільську раду передали до складу новоствореного Бердичівського району Бердичівської округи.

15 вересня 1930 року, відповідно до постанови ВУЦВК та РНК УСРР від 2 вересня 1930 року «Про ліквідацію округ та перехід на двоступеневу систему управління», Бердичівський район ліквідовано, сільську раду включено до приміської зони Бердичівської міської ради Вінницької області.

Колективізацію жителі села зустріли вороже, оскільки жили тут заможно – неподалік проходить залізниця, близько до Козятина. Це було на користь місцевому населенню, багато хто мав побічний заробіток.

Тим жорстокішим став голод у цьому селі. За даними сільради, у 1932-1933 рр. загинуло 252 особи, імена яких на сьогодні встановлено. Мартиролог укладений на підставі довідки Садківської сільради, що базується на свідченнях очевидців Голодомору.

На сільському кладовищі існує могила, в якій поховані жертви голоду. До 60-річчя Голодомору на кошти жителів села та підприємців виготовили пам’ятний знак – Хрест жертвам Голодомору 1932-1933 рр. У 1994 році на могилі біля входу на сільське кладовище цей пам’ятний знак встановили. Його освятив отець Олександр Сингаївської церкви Святого Миколая.

Хрест виготовлено з залізобетону, в основі розміщено плиту з того ж матеріалу з присвятним написом: «Жертвам голодомору 1932-1933 рр. від односельчан. 1993 р.».

28 червня 1939 року, відповідно до указу Президії Верховної ради УРСР «Про утворення Бердичівського сільського району Житомирської області», сільська рада увійшла до складу відновленого Бердичівського району. Станом на 1 жовтня 1941 року на обліку в сільраді перебували залізнична станція Глухівці, але хутір Вербицького вже не числився на обліку як окремий населений пункт.

Друга світова війна торкнулася села у липні 1941 року, коли після важких оборонних боїв, які тривали 14-15 липня, у Великі Гадомці увійшли ворожі війська. Звільнили село від окупантів радянські війська у перші дні січня 1944 року.

По завершенні боїв у південно-західній частині села, біля Будинку культури з’явилась братська могила радянських воїнів. Загалом, тут поховано 61 воїна: з них 11 воїнів 15-ї і 135-ї танкових дивізій, які загинули в оборонних боях за село 14-15 липня 1941 року, та 50 воїнів 107-ї стрілецької дивізії, які загинули в боях 30-31 грудня 1943 – 1-2 січня 1944 року, звільняючи село від нацистських загарбників. Розмір могили – 3×2 м.

У 1961 році біля могили встановили бетонну скульптуру воїна з присвятним написом на постаменті, яку виготовили у Житомирській художній майстерні «Художник». Справа від скульптури укладені три плити з меморіальним написом та прізвищами воїнів-визволителів, зліва також три плити – на честь 67-ми воїнів-земляків, які загинули на фронтах у роки Другої світової війни.

У 1951 році місцевий колгосп ім. Будьонного був об’єднаний із Садківським «Хліборобом». Новий колгосп, який отримав назву «Шлях комунізму», мав 438 дворів, 1077 працівників, 2143 га земельних угідь (у т.ч.: орної землі – 1648 га, садів – 53 га, ягідників – 2 га). Головні культури господарства – пшениця, жито, ячмінь, кукурудза, овес, горох, цукрові буряки.

Політика радянської влади щодо укрупнення господарств торкнулась і адміністративних одиниць, які діяли в районі. Так, 11 серпня 1954 року, відповідно до указу Президії Верховної ради УРСР «Про укрупнення сільських рад по Житомирській області», сільську раду було ліквідовано, територію та с. Великі Гадомці включили до складу Садківської сільської ради Бердичівського району Житомирської області.

Існування місцевого господарства на правах відділку, наближеність до залізниці стали тим фактором, який негативно впливав на життя та розбудову села. Наприкінці шістдесятих років Великогадомецька восьмирічна школа спершу була реорганізована у початкову, а згодом її взагалі закрили. Учнів перевели до Садківської восьмирічки, а кількість населення села почала стрімко зменшуватись.

У 1970 році з нагоди 100-річчя з дня народження В.І. Леніна – керівника Жовтневого перевороту 1917 року (в радянській історіографії – Велика Жовтнева Соціалістична Революція) в центрі села біля сільського клубу встановили його погруддя (погруддя демонтували у 2014 році у часи т. зв. «ленінопаду»).

Згідно перепису населення 1989 року у селі проживало 398 осіб: 164 чоловіки та 234 жінки. Станом на 2001 рік кількість населення становила 296 осіб.

Довелось жителям Великих Гадомець пройти й Афганістан. Це, зокрема, Святослав Іванович Тищук і Андрій Дмитрович Дідук. У сьогоденні стали на захист рідної землі на Сході країни Віктор Олегович Кондратюк, Олександр Миколайович Лопухов, Олег Павлович Духновський.

Поряд із Великими Гадомцями – у селищі Глухівці ще з XIX століття розробляється велике родовище каолонів – гірської породи, цінної речовини, яка має надзвичайно широкий спектр використання: паперова продукція, керамічна (порцеляна, фаянс), електротехнічна (ізолятори), вогнетривка, алюмінієве виробництво, текстильна, кабельна, гумова, хімічна, миловарна, парфумерна продукція, виробництво олівців і мінеральних фарб, наповнювач в фармації.

У 1970-1977 рр. трест «Київгеологія» провів геологічні дослідження та на землях Великогадомецької сільради розвідав Великогадомецьке родовище первинних каолінів. У 1999 році Постановою Верховної Ради України у сільськогосподарського підприємства «Хлібороб» вилучили 135,3 га земель, у тому числі 129,4 га ріллі, та передали їх акціонерному товариству «Українська каолінова компанія» під кар’єр по видобутку каолінів (строком на 30 років). З цього часу каолінова компанія є одним з основних джерел надходження коштів до бюджету сільської громади.

Сільська рада у Садках, до якої входили й Великі Гадомці, існувала до осені 2020 року. 3 листопада в ході адміністративної реформи її ліквідували, село Великі Гадомці увійшло до складу Семенівської територіальної громади.