Великий Михайло Володимирович

Великий Михайло Володимирович (нар. 4 листопада 1913, с. Тіньки, Чигиринський повіт, Київська губ. – пом. 23 жовтня 1975, с. Рея, Бердичівський район, Житомирська обл., Українська РСР) – голова хмелерадгоспу “Рея” (с. Рея), Герой Соціалістичної Праці.

Великий Михайло Володимирович народився 4 листопада 1913 року в селі Тіньки Чигиринського повіту Київської губернії у селянській родині (сучасне село Тіньки знаходиться у Чигиринському районі Черкаської області, утворене у 1959 році внаслідок переселення мешканців сіл Тіньки, Шабельники, Тарасівка, Адамівка та Бужин через будівництво Кременчуцького водосховища. Ці села знаходилися в низовині, яку потім затопили). Українець.

У 1932 році Михайло Володимирович закінчив Шамківський зоотехнікум, після якого працював на Житомирщині: спочатку зоотехніком, згодом очолював хмелерадгосп “Черемошне” у с. Черемошне Житомирського району (1932-1939 рр.).

На початку німецько-радянської війни Михайло Володимирович був призначений відповідальним за евакуацію колгоспної худоби з Житомирщини до Пензенської області (РРФСР), де до 1943 року працював зоотехніком Заметченського цукрокомбінату. Потім був мобілізований до лав Червоної Армії.

Після звільнення Житомирщини Михайло Володимирович у 1944-1946 рр. знову працював директором хмелерадгоспу “Черемошне”, а з квітня 1946 очолив хмелерадгосп “Рея”. На цій посаді з 1946 по 1975 рр. він працював майже до кінця життя.

Під керівництвом Михайла Великого радгосп “Рея” переріс у велике спеціалізоване хмелярське господарство з високорозвиненим рільництвом й тваринництвом. Михайло Володимирович особисто багато працював над впровадженням у хмелярство всього нового, передового. У 1963 році у радгоспі побудували першу в країні хмелеплантацію на залізобетонних опорах, на яких вирощували високоврожайний сорт “Клон-18” (і до сьогодні “Клон 18” є національним стандартом для ароматичних сортів хмелю).

Завдяки впровадженню нових технологій врожай сухих шишок хмелю за 1955-1965 рр. склав по 15 ц з га. Як за врожайністю, так і за якістю хміль радгоспу оцінювався на рівні світових досягнень. На базі хмелерадгоспу працювала обласна школа передового досвіду. Сюди приїздили навчатись хмелярі з усієї України, Росії, Білорусі і Прибалтійських республік. На хмільниках господарства побувало чимало делегацій з-за кордону.

У 1959 році до радгоспу приєднали економічно слабкий сусідній колгосп села Гальчин, який став відділком радгоспу. Через два роки наполегливої праці відставання було подолано. Відтоді поруч із основною галуззю – хмелярством, у радгоспі стало успішно розвиватись рільництво й тваринництво.

За високі показники у цих галузях радгосп “Рея” відзначався дипломами і грамотами Всесоюзної виставки досягнень народного господарства, а працівники радгоспу – золотими, срібними й бронзовими медалями виставки.

Значну увагу Михайло Володимирович Великий приділяв соціальній сфері села: виросли двоповерхові житлові будинки, бібліотека, клуб, медпункт, дитячий садок, два магазини, побутова майстерня, лазня з перукарнею, пральня та ін. Початкова школа переросла у восьмирічну та оселилася у новому приміщенні.

За високі успіхи, досягнуті радгоспом, 30 квітня 1966 року Михайлу Великому Указом Президії Верховної Ради СРСР присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. За високі виробничі показники він також нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, орденом “Знак Пошани”, сімома медалями ВДНГ.

Помер Михайло Володимирович Великий 23 жовтня 1975 року. Похований на сільському кладовищі у північно-західній околиці села (четвертий ряд ліворуч від входу). У 1976 році на його могилі встановлено стелу із лабрадориту (висота 1,9 м) з портретом Героя і меморіальним написом.

Джерела і література:

Іващенко О.М. Пам’ятки і пам’ятні місця історії та культури на Бердичівщині. Випуск 5. // Житомир: “Полісся”, 2005 р. – с.156-157.

Трудові Зірки Полісся. Нариси про Героїв Соціалістичної Праці та повних кавалерів ордена Трудової Слави Житомирщини. – Житомир, 2000. – С. 53-55.

Історія міст і сіл УРСР. Житомирська область. – Київ, 1973. – С. 196.

Коляда Р.Е. Рея // Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття: Науковий збірник “Велика Волинь” Праці Житомирського науково-краєзнавчого товариства дослідників Волині. — Т. 22. / Відп. ред. М.Ю. Костриця. — Житомир: М.А.К., 2001. – С. 252-253.