Останнім часом в мережі інтернет та в місцевих телеграм-каналах спостерігається легкий ажіотаж навколо старого двоповерхового будинку по вулиці Вінницькій. Багатьох дивує як стан самої будівлі, так і фасад, завішаний рекламними банерами. Хтось винить у цьому діючу владу, хтось – підприємців. Але ніхто не згадує історії цього будинку і того, чому саме він нині перебуває у такому стані.
Будинок збудували на початку XX століття (джерела вказують 1906-1907 роки). У цьому будинку свого часу проживала родина уродженця Бердичева, відомого скульптора Петра Мойсейовича Криворуцького (1920-1987). Його батько був відомим у місті майстром – шевцем шапок, а мати стала однією з перших депутаток Бердичівської міської ради 1922-1924 рр. скликання, займалась організацією дитячих садків у нашому місті.
Так, будинок нині (і, до речі, останні чотири десятиліття) перебуває в аварійному стані. Перший поверх займає приватна структура, яка займається монтажем металопластикових дверей та вікон, другий поверх не використовується. Свого часу в будинку працювали російська та голландська печі (що видно по численним димарям), сходи на другий поверх були дерев’яними, а висота стелі в кімнатах становила 3,3 метра. Ще одна цікава деталь – у цього будинку є велике підвальне приміщення, площа якого становить 75 кв. метрів.
Так, фасад будинку більш-менш привели до ладу. Але якщо зацікавлений читач погляне на будинок з-заду, то буде шокований – тильна сторона будинку зруйнована, доступ до другого поверху фактично відсутній, все захаращене битою цеглою та сміттям.
Петро Криворуцький впродовж свого життя створив до тисячі скульптур, які й прославили його на теренах колишнього Радянського Союзу. Виконані майстром у бронзі бюсти Юрія Гагаріна, Костянтина Ціолковського, Сергія Корольова прикрашають Алею Космонавтів у Москві. Його бронзовий пам’ятник К. Ціолковському встановлений у селі Іжевському Спасського району Рязанської області, біля будинку, де народився основоположник космонавтики. Також пам’ятники стоять у Старій Русі, Нижньому Новгороді, Казані, в далекому Ємені. Про Бердичів та його округу й мовчу – наприклад, пам’ятник Шевченку в центрі міста біля парку відпочинку – це його рук справа.
Наприкінці свого життя у майстра виникла ідея створити в Бердичеві мистецьку галерею, в якій представити свій творчий доробок, а також роботи інших майстрів. І будинок по вулиці Вінницькій (тогочасній вулиці імені Свердлова), в якому він народився, більш-менш підходив для цієї справи. На той час будинок також вже перебував в аварійному стані, адже останній його капітальний ремонт провели у 1965 році. Була попередня домовленість з керівництвом міста, тогочасний перший заступник голови міськвиконкому (по сучасному – міського голови) Олексій Хилюк підтримав ідею, тим більше, що Петро Мойсейович передбачав сам організувати ремонтні роботи.
Попервах планувалось організувати персональну виставку робіт майстра у нашому місті. На початку 1986 року Петро Криворуцький здійснив титанічну справу – перевіз біля трьохсот власних робіт з Ленінграду, де була його студія, до Бердичева. А це, на хвилинку, організація цієї справи (адже довелось використати звичайний вантажний автотранспорт), пакування кожної скульптури в окрему тару, хвилювання щодо збереження вантажу в дорозі… Допомагали скульптору у цій справі як машинобудівний завод «Прогрес» (він надав вантажну машину з шофером), так і працівники Палацу культури і техніки машинобудівного заводу (нині це міський Палац культури ім. О.А.Шабельника), зокрема, директор Едуард Свінцицький та його заступник Ігор Яцик. Розвантаження скульптур – то окрема історія, адже за молодими солдатиками, яких долучили до перенесення скульптур, що важили до двох сотень кілограм кожна, тільки встигай дивитися…
Виставка відбулась у квітні того ж року, представили скульптури у залі на третьому поверсі Палацу культури і техніки, сотні бердичівлян прийшли на її відкриття. А далі потяглися сірі будні перемовин, узгоджень, домовленостей… А ще не відпускала творча робота – на другому поверсі Палацу для скульптора обладнали персональну студію.
Ця титанічна справа, мабуть, й надломила здоров’я майстра – 11 січня 1987 року Петра Криворуцького не стало…
Зі смертю скульптора ідея створення в Бердичеві мистецького осередку поступово відійшла на задній план. В тогочасній країні вирує Перебудова, економічна криза поглиблюється з кожним днем, чи до мистецтва в такій ситуації? «Не на часі» – так казали тоді, так кажуть і нині. Пам’ять про Петра Криворуцького ще намагались зберегти – обговорювали ідею перетворення будинку на меморіальний музей майстра, було навіть рішення міськвиконкому про те, щоб одну з вулиць міста назвати іменем відомого скульптора. Але і до сьогодні це рішення не втілили у життя. Творчий наробок скульптора нині перебуває в Музеї історії міста Бердичева, в міській художній школі, у Палаці культури міста, окремі скульптури – в міських установах та закладах. Були його скульптури й у міському парку відпочинку ім. Шевченка, у парку Шкірзаводу, в дитячому таборі «Сокіл» (останні, на жаль, безповоротно втрачені).
Рано чи пізно будинок по Вінницькій також буде втрачено, адже його капітальний ремонт вже і не здійснити. Ми спостерігаємо за останніми роками існування будинку, який свого часу мав стати культурним та мистецьким осередком Бердичева. Але не судилось…
Анатолій Горобчук
Представляємо вашій увазі перелік книг з історії міста Бердичева та Бердичівщини загалом, які представлені у вільному продажі.
