Боскіс Рахіль Марківна

Боскіс Рахіль Марківна (нар. 16 (29) березня 1902, м. Бердичів, Київська губ., Російська імперія – пом. 15 лютого 1976, м. Москва, СРСР) – сурдопедагог, член-кореспондент АПН РСФСР, член-кореспондент АПН СРСР, доктор педагогічних наук, професор.

Боскіс Рахіль Марківна народилась 16 (29) березня 1902 року в Бердичеві.

Свою трудову діяльність Рахіль Марківна розпочала у 1920 році вчителькою Київської школи для глухих дітей. Цю роботу вона поєднувала з навчанням у Київському медичному інституті, який закінчила у 1926 році. Це поєднання професій педагога і лікаря, природний талант, безперечно, стали передумовою для формування її як дефектолога з широким колом інтересів.

Перші кроки на ниві науки Рахіль Боскіс розпочала у 1923 році, працюючи у лікувально-педагогічному кабінеті при Київському відділі народної освіти. Паралельно працювала в методичній секції з питань навчання і виховання глухих дітей у Київському психоневрологічному інституті. У 1931 році вона стала науковим співробітником Науково-практичного інституту спеціальних шкіл і дитячих будинків РСФСР у Москві, перетвореного в подальшому у Науково-дослідний інститут дефектології Академії педагогічних наук.

У цей час Рахіль Марківна розпочала поглиблене дослідження мови і мислення глухих, розробляє оригінальну програму курсу психології глухої дитини. Також читає лекції у педагогічному інституті для студентів-дефектологів. Вона розробила науково обґрунтовані принципи формування словесної мови у туговухих дітей. Її наукові праці стали цінним внеском у дефектологічну науку і практику того часу, висунули її в ряди передових діячів спеціальної педагогіки.

З початком німецько-радянської війни Рахіль Боскіс перепрофілювалась – працювала над відновленням мови і реабілітацією слуху поранених і воїнів, що отримали контузію. З 1944 року працювала у Науково-дослідному інституті дефектології.

Поєднання педагогічної, психологічної і медичної підготовки дало змогу Рахіль Боскіс досконало дослідити структуру порушень психічного розвитку, виявити закономірності і специфічні особливості глухих і туговухих дітей, знаходити ефективні шляхи корекційної роботи і розвиваючого навчання.

Теоретичні розробки проблем розвитку дітей із вадами слуху і мови поєднувались із науково-організаційною діяльністю Рахіль Марківни, спрямованою на практичне використання створюваних нею методів навчання та виховання дітей із проблемами слуху. Вона також розробила цілий ряд загальних проблем дефектології.

Основні творчі ідеї Рахіль Марківна Боскіс знайшли відображення у монографії “Особливості мовного розвитку при порушеннях слухового аналізатора дітей” (Москва, 1953). Загалом же їй належить понад 100 друкованих праць із різних питань спеціальної педагогіки та психології. Окреме місце серед них займає капітальна праця “Глухие и слабослышащие дети” (М., 1963). Наукова діяльність Рахіль Марківни одержала широке визнання в країні, у 1955 році вона була обрана членом-кореспондентом Академії педагогічних наук РРФСР, у 1968 році – членом-кореспондентом Академії педагогічних наук СРСР. Її праці неодноразово відзначилися преміями Академії. Мала вона і державні нагороди СРСР.

Величезний досвід практичної роботи в спеціалізованій школі, педагогічна діяльність по підготовці кадрів учителів-дефектологів, наукових кадрів, збагачення педагогічної практики якісно новими підходами до навчання – такий діапазон роботи Рахіль Марківни Боскіс.

Померла Рахіль Марківна Боскіс 15 лютого 1976 року в Москві. Похована на Востряковському кладовищі.

Джерела і література:

Лукуц Ю.М. Дочка Бердичева і Москви. // “РІО Бердичів”, №21 (984) від 16.03.2012 р.

Матеріали Музею Інституту Корекційної Педагогіки РАО.