Сьогодні 3 березня, світ відзначає Всесвітній день письменника. І саме сьогодні в моїх руках опинилась цікава книга, автором якої став наш земляк Борис Бендіткіс. Назва цієї книги – «Рассказы бердичевлянина».
Насамперед вітаю автора зі святом! Адже це його перша книга (хоча можу й помилитись), і він більш ніж по-праву став справжнім письменником.
Представлена книга – це збірка оповідань, створених впродовж останнього десятиліття. Автор є уродженцем Бердичева, нині проживає у Німеччині. Маючи поважний вік, добру пам’ять та справжній письменницький талант, він створив низку цікавих нарисів-спогадів про власне дитинство, про родину, часи свого навчання та подальшої праці на місцевому верстатобудівному підприємстві. І головне – Борис Бендіткіс описав наше місто таким, яким воно йому запам’яталось. «Бердичевский бульвар», «А легенда – живет!», «Квартирный вопрос», «Иосиф, брат мой…», «Длинная, зеленая, пахнет колбасой…», «Еврейское золото» – назви цих та інших оповідань вже самі говорять за себе, адже їх зміст – це дух того Бердичева, якого вже на сьогодні, на жаль, немає.
Тримаючи у руках «Рассказы бердичевлянина» Бориса Бендіткіса я мимоволі згадав книги відомого нашого земляка Віктора Коржука «Рассказы по-бердичевски», які побачили світ на початку двохтисячних. Перше враження, що тримаю продовження історії про той, давній Бердичів. Але знайомлячись із оповіданнями Бориса (а в інтернеті вони публікувались вже давно), впевнено скажу – це новий погляд на місто, в якому нам судилось народитись та жити.
Анатолій ГОРОБЧУК
P.S. (він же Nota bene): З оповіданнями Бориса Бендіткіса можна ознайомитись тут: https://proza.ru/avtor/berdi