Борисюк Микола Кіндратович

Борисюк Микола Кіндратович (нар. 19 серпня 1919, с. Скраглівка, Бистрицька вол., Бердичівський пов., Київська губ. – пом. 15 січня 2014, м. Бердичів, Житомирська обл., Україна) – учасник Другої світової війни, освітянин, Почесний громадянин міста Бердичева.

Борисюк Микола Кіндратович народився 19 серпня 1919 року в селі Скраглівка Бистрицької волості Бердичівського повіту Київської губернії (нині Бердичівської міської територіальної громади Бердичівського району Житомирської області). Батько Кіндрат Пилипович – робітник, мати Ганна Володимирівна – домогосподарка.

Микола Борисюк навчався у Скраглівецькій сільській школі, яку закінчив у 1936 році. Серед однолітків вирізнявся художнім словом, писав вірші. Тому після школи вступив до Бердичівського педагогічного технікуму, по його закінченні у 1939 році направлений на роботу вчителем середньої школи до Червоноармійського району (нині селище Пулини Житомирської області). Там пропрацював декілька місяців, звідки того ж 1939 року був призваний до лав Червоної Армії, став курсантом танкового полку в Ростовській області.

З початком німецько-радянської війни і до 1943 року Микола Кіндратович проходив військову службу командиром танка. Воював на Кримському, Сталінградському і Степовому фронтах. Брав участь у боях за Крим, у Сталінградській і Орловсько-Курській битвах. З 1943 року – завідуючий продовольчим складом 126-го танкового полку 1-го Українського фронту. У складі своєї бойової частини брав участь у звільненні Правобережної України, Польщі, штурмував Берлін, залишив своє прізвище на стінах Рейхстагу. Микола Борисюк за участь у рейді по тилам ворога нагороджений орденом Червоної Зірки (1944), орденом Вітчизняної війни II ст. (1945) – за бої на річці Одер та звільнення Праги, трьома медалями «За бойові заслуги» (1943, 1944, 1945). У повоєнний час Микола Кіндратович також був нагороджений ще одним орденом Вітчизняної війни (1985), численними медалями.

По закінченні війни Микола Кіндратович з 1945 до квітня 1947 року проходив службу командиром танка у складі радянських військ у Німеччині.

Після демобілізації з армії Микола Кіндратович повернувся до рідного села, працював учителем у Скраглівській школі. Його обрали секретарем комсомольської організації. Одночасно Микола Борисюк вступив до Бердичівського педагогічного інституту. У 1949 році його призначили завідувачем кабінету партійної політосвіти райкому партії, а через рік – редактором районної газети «Шлях Соціалізму», яка видавалась на теренах Бердичівщини з 1946 по 1959 рік. У березні 1951 року Микола Кіндратович повернувся до лав Збройних Сил – служив офіцером в армії, редагував дивізійну газету «Боевое знамя». У 1961 році демобілізувався у званні майора та переїхав на постійне місце проживання до Бердичева.

З 1961 року Микола Борисюк – працівник Бердичівського районного комітету Комуністичної партії, у 1965 році став завідуючим відділом організаційно-партійної роботи міського комітету КПУ. Редагував газету «За технічний прогрес» Бердичівського машинобудівного заводу «Прогрес», став заступником редактора міськрайонної газети «Радянський шлях» (з 1992 року – «Земля Бердичівська»).

У 1971 році в Бердичеві по вулиці Паризької Комуни вводять у дію нову середню школу №17 і Микола Борисюк з липня того ж року призначається її директором. Цю посаду він обіймав на протязі наступних десяти років. За цей час він згуртував чудовий колектив професіоналів, вивів школу в число кращих у місті. З 1981 року Микола Кіндратович полишив посаду директора і працював учителем у школі №17 до 1991 року.

З 1991 по 1996 рік Микола Борисюк – заступник директора Красівської школи Бердичівського району, очолював ветеранську організацію села Красівка.

Борисюк Микола Кіндратович – відмінник народної освіти України, нагороджений багатьма освітянськими відзнаками. Його портрет двічі поміщався на міській Дошці пошани. Він неодноразово обирався депутатом Бердичівської міської ради. Де б не працював Микола Борисюк, він завжди проявляв добросовісне ставлення і високу відповідальність за доручену справу.

Дружина, Раїса Савівна, також працювала на освітянській ниві – у Скраглівській школі викладала українську мову і літературу, в Бердичеві працювала заступником директора школи по навчальній частині. У родині Борисюків зросло двоє дітей – дочка та син, з’явилось на світ четверо онуків.

Рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради від 25 червня 2009 р. №348, затвердженого постановою Бердичівської міської ради від 01.07.2009 р. №711, за багаторічну сумлінну працю в галузі освіти,велику героїко-патріотичну виховну роботу серед молоді міста, активну участь у житті територіальної громади Борисюку Миколі Кіндратовичу присвоєно звання «Почесний громадянин міста Бердичева». Нагородження відбулось 28 червня 2009 року під час урочистих заходів з нагоди Дня міста Бердичева, Дня Конституції та Дня молоді.

Микола Борисюк проживав у Бердичеві, брав активну участь у діяльності міської ветеранської організації, брав участь у міських заходах, присвячених різноманітним подіям та ювілеям: до Дня визволення міста Бердичева, Дня Перемоги, Дня партизанської слави та іншим.

Помер Микола Кіндратович Борисюк 15 січня 2014 року на 95-у році життя. Похований в Бердичеві на загальноміському кладовищі, у секторі почесних поховань.

Джерела і література:

Кравченко В. Воїн. Вчитель. Життєлюб, або автограф переможця. // “Земля Бердичівська”, №67 (15394) від 19.08.2004 р.

Михайленко П.П. Моя рідна Скраглівка. Історично-краєзнавчий нарис. – Житомир: Полісся, 2003. – с. 140-143.