Бистрик. Могила Богуна Г.Г. (іст.)

Північна околиця села, південна частина кладовища. Похований Гаврило Григорович Богун (1901-1981) – учитель, археолог, краєзнавець.

Гаврило Богун народився у с. Бистрик у селянській родині, 1913 року закінчив церковно-парафіяльну школу. У 1920-1924 рр. проходив службу в лавах Червоної Армії, 1930 року закінчив Ніжинський інститут народної освіти. Вчителював на Полтавщині, Донбасі, з 1933 по 1961 рік – у школах Бердичівського району. З 1944 по травень 1945 року перебував на фронті – боєць 316-ї стрілецької дивізії. Після демобілізації повернувся до роботи у школах Бердичівського району. Працюючи у Слободищенській школі, створив учнівський гурток “Юний краєзнавець”, захопився археологією, навчав учнів розпізнавати пам’ятки, класифікувати їх. Ним було виявлено і досліджено нові археологічні пам’ятки різних епох та культур як на території Бердичівщини, так і за її межами. Гаврило Богун зібрав значну кількість крем’яних виробів, фрагментів посуду пізнього неоліту, а також виявив рештки поселень епохи бронзи в 7-ми селах на південний схід від Бердичева, поселення скіфського часу (VII-III ст. до н.е.) в 16-ти селах, рештки поховань І пол. І тис. обстежив у 18-ти селах.

Разом із гуртківцями, в околицях села Слободище Гаврило Богун провів розкопки давньоруської залізорудної майстерні, де знайдено рештки залізорудних сиродутих горнів, шматки кричного заліза, шлаки, а також глиняні сопла – продухи від горнів. Г.Г. Богун та юні археологи виявили в басейні ріки Гнилоп’яті понад 70 археологічних пам’яток від епохи неоліту до древньоруських часів включно. Краєзнавчу роботу з археології дослідник поєднував із вивченням народної творчості. Ним записані понад 150 пісень, серед яких маловідомі весільні, купальські пісні, колядки і щедрівки.

Водночас Гаврило Богун проводив топонімічні дослідження, систематизував походження багатьох географічних назв населених пунктів Бердичівщини. Опублікував одинадцять краєзнавчих праць, серед яких історія села Бистрик, історія кляштору босих кармелітів у Бердичеві. Помер Гаврило Богун у 1981 році. 100-річчю від дня народження Г.Г. Богуна присвятили Всеукраїнську конференцію “Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття” та видали науковий збірник її матеріалів (травень 2001 p.).

У 2001 році на могилі Гаврила Богуна встановлена стела з чорного лабрадориту (висота 3 м) з вибитим портретом й присвятним написом. Напис: “Богун Гаврило Григорович 7.04.1901 – 21.05.1981. Дослідник Житомирщини, краєзнавець, патріот рідної землі”. На зворотній стороні напис: “Від Бердичівської районної організації СДПУ(о)”.

Джерела і література:

Скавронський П.С. Подвижник краєзнавства (до 100-річчя від дня народження Г.Г. Богуна) // Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття. Наук. зб. “Велика Волинь”. Т.22.- Житомир-Бердичів, 2001. – С. 13-22.

Винокур І.С. Співпраця з Г.Г. Богуном у вивченні археології Житомирщини. Там само. – С. 22-25.

Вакуленчук М.М. Зустрічі з Г.Г. Богуном. Там само, с. 25.

Проценко І.М. Краєзнавець і фольклорист Г.Г. Богун // Народна творчість і етнографія, 1966, №2. – С. 86-89.

Домчин В. Краєзнавець у пошуку // “Радянська Житомирщина”, – 1977. – 16 січня.