Додому Проекти Постаті землі Бердичівської Бех Василь Петрович

Бех Василь Петрович

36
0
ПОДІЛИТИСЬ

Бех Василь Петрович (нар. 17 серпня 1931, с. Бехи, Коростенський р-н, Житомирська обл., УРСР – пом. 19 листопада 2000, Бердичів, Житомирська обл., Україна) – протоієрей, настоятель Свято-Миколаївського храму (нині Свято-Миколаївський собор УПЦ МП) з 1972 по 1985 рр.


Бех Василь Петрович народився 17 серпня 1931 року в селі Бехи Коростенського району Житомирської області в селянській родині.

З 1939 року Василь Петрович навчався у школі, проте вже у 1942 році навчання було припинено у зв’язку з початком німецько-радянської війни та окупацією Житомирщини німецькими військами. Цього ж року родина Бехів потрапила до німецького полону і була відправлена до Німеччини. Мати та троє дітей до 1945 року перебували у концтаборі, доки їх не визволили радянські війська.

Після повернення в Україну Василь навчався у вечірній школі робітничої молоді у Коростені і одночасно працював на місцевому фарфоровому заводі. У цей час у нього виявляється хист до малювання. Тому по закінченні вечірньої школи Василь Петрович намагався вступити на навчання до Одеської художньої академії, але доля вирішила по іншому – він прийняв рішення стати священиком і в 1957 році вступив до Одеської Духовної семінарії. У 1961 році Василь Бех закінчив семінарію і цього ж року вступив до Ленінградської Духовної Академії, яку закінчив у 1965 році. Та все ж потяг до малювання не полишив його і Василь Петрович ще під час навчання у Духовній Академії вступив заочно до Московської художньої академії. Але так і не закінчив її, провчившись лише три роки.

У 1964 році – за рік до закінчення Духовної Академії – Василь Бех одружився. Цього ж року його рукопокладено в чин диякона, згодом – у чин священика. Він захистив дисертацію, став кандидатом Богослов’я. По направленню Академії служив у приході в місті Тюмень, через рік – в Омському кафедральному соборі Воздвиження Чесного Животворящого Хреста Господнього (РРФСР).

Протоієрей Василь Бех проводить службу в Свято-Миколаївському храмі.

У 1969 році тяжко захворів батько Василя Петровича і священик, бажаючи бути ближче до рідних, повернувся в Україну. Спочатку служив на Черкащині, а 10 березня 1972 року єпископ Житомирський та Овручський Паладій (Каменський) направив Василя Беха до Бердичева настоятелем Свято-Миколаївського храму (нині Свято-Миколаївський собор). Тут він отримав титул протоієрея.

14 років – до 1985 – Василь Бех був настоятелем бердичівського православного храму. За час його управління в Свято-Миколаївській церкві провели капітальний ремонт, перекрили новим залізом дах храму, стіни розписали священними зображеннями святих, вмонтовано типовий іконостас, змонтовані нові панікадила. У храм підведена вода, газ та водяне опалення. І все це у часи, коли влада з ворожістю ставилась до релігії та її адептів.

Згодом Василя Беха, як одного з кращих священнослужителів, церковне керівництво рекомендувало для служби в православному приході в Канаді. Але священика звинуватили у фінансових зловживаннях, у 1985 році його заарештували та після суду оголосили вирок – три роки умовного засудження з обов’язковим примусовим залученням до праці. Василь Бех відбував покарання (так звані роботи на “хімії”) у лікувально-трудовому профілакторії (ЛТП) міста Житомира. Та у цей час в СРСР набирають обертів суспільно-політичні зміни – настають часи Перебудови[1], відношення влади до релігійних переконань громадян поступово еволюціонують від повного неприйняття до терпимості та розуміння. Через півтора роки примусової праці православного священика Василя Беха відпускають на волю. Та перебування в ЛТП не минулося для священика безслідно – його стан здоров’я значно погіршився.

Могила о. Василя Беха на загальноміському кладовищі, лютий 2011 р.

Василь Бех повернувся до церковної служби та у 1987 році направляється до Іоанно-Богословського приходу у селі Скраглівка Бердичівського району. Тут протоієрей керував парафією до 1991 року, часто священику у його справах допомагав син Костянтин. Згодом Василь Петрович служив у Свято-Миколаївському храмі села Сингаївка та Свято-Покровському храмі села Закутинці Бердичівського району.

У 1996 році Василь Петрович тяжко захворів та змушений був полишити церковну службу. У наступні роки він переніс декілька інфарктів та інсульт.

Василь Бех прожив велике життя, присвячене Богові та віруючим. Разом із дружиною Валентиною Петрівною вони виростили трьох дочок та сина, який також став священиком.

Помер Бех Василь Петрович 19 листопада 2000 року. Похований у Бердичеві у центральному секторі загальноміського кладовища по вулиці Бистрицькій.

Джерела і література:

Гоюк М. История Свято-Николаевского собора города Бердичева. // “Православна Житомирщина”, №12 (128), грудень 2008 р.

Архів родини Бех.


Протоієрей Василь Бех проводить обряд хрещення в Іоанно-Богословському храмі, с. Скраглівка.
Під час служби в Свято-Миколаївському храмі.
Під час служби в Свято-Миколаївському храмі.
Василь Бех з матушкою Валентиною Петрівною.
Надгробна плита на могилі Василя Беха, 2010 р.

[1] Перебудова (рос. перестройка) — загальна назва сукупності політичних і економічних реформ, що проводилися в СРСР у 1985–1991 роках. Складові частини Перебудови: у внутрішньополітичній сфері — політика гласності та демократизація суспільного життя; в економіці — введення елементів ринкових відносин; у зовнішній політиці — відмова від надмірної критики так званого капіталістичного ладу, значне поліпшення відносин зі США та демократичними країнами Західної Європи, визнання пріоритету загальнолюдських цінностей і глобальних світових проблем.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Please enter your name here