Бердичів та Львів: те, що нас єднає

Нещодавно у справах довелось відвідати місто Львів – красиву та охайну столицю Західної України. Старовинні будинки, вузькі вулички, численні пам’ятки архітектури – туристам є де провести час та на що подивитись. От і чуєш на вулиці звідусіль то польську, то російську, то німецьку мови.

Але для мене, як бердичівлянина, Львів цікавий дещо іншим. Саме у цьому місті знаходиться архітектурний комплекс (і не один!), який, як ніщо інше, міцно пов’язує наш Бердичів зі старовинним Львовом. Який саме? Про це подальша розповідь.

Нині головна святиня католицького Бердичева – комплекс споруд монастиря Босих Кармелітів має гарний відреставрований верхній храм. Поява Всеукраїнського Санктуарію Матері Божої Святого Скапулярію цікава сама по собі. Будівництво його тривало з 1736 по 1754 рік, тобто, майже два десятиліття. Храм спорудили над старим, “дольним” (підземним). Будівництво на початку очолив архітектор Григорій Тарнавський, але у 1737 році він раптово помирає (похований у склепі костелу).

Роботи з будівництва продовжив новий будівничий – Ян де Вітте, військовий інженер та архітектор чи то вірменського, чи нідерландського походження. За офіційними даними Ян де Вітте народився у Кам’янці-Подільському, походив із простої вірменської родини торгівця Яна Віта. Прізвище його було спочатку Віт, з часом змінювалося на Вітт, Вітте, де Вітте.

Новий архітектор був прихильником стилю бароко, що зародився та розквітнув у ці часи в Європі. Основні риси бароко — парадність, урочистість, пишність, динамічність. Характерні деталі бароко — теламон (атлант), каріатида (вертикальна підпора у вигляді жіночої постаті) й маскарон (скульптурна прикраса). Цей стиль і було Яном де Вітте покладено в основу побудови нового храму в Бердичеві.

Але не лише в Бердичеві! Одночасно з побудовою бердичівського храму Ян де Вітте береться за спорудження також Домініканського костелу у Львові, який будується з 1740 по 1764 рр. (нині це Церква Пресвятої Євхаристії). Саме за його проектом був закладений фундамент цього костелу.

Обидва храми – і бердичівський кляштор, і львівський Домініканський костел окрім обраного стилю мало схожі між собою. І в цьому плані є унікальними прикладами мистецького таланту архітектора Яна де Вітте. Якби не одне але… Є у Львові храм, що має просто разючу схожість із бердичівським. Це греко-католицький собор святого Юра.

Час побудови собору святого Юра збігається з часом появи Домініканського костелу (і бердичівського храму також). Його архітектором став німець Бернард Меретин. До речі, польський дослідник Ян Островський вважає Бернарда Меретина разом із Яном де Вітте найвідомішими архітекторами, які працювали “в Русі” у середині XVIII ст. Мені невідомо, чи бачив Ян де Вітте креслення архітектора Меретина, чи спілкувались вони між собою, запозичуючи один у одного ідеї для творчості. Але зовнішній вигляд собору, окремі архітектурні елементи опосередковано вказують на це. А як на мою думку, загальна кількість запозичень перейшла ту межу, яка стирає оригінальність та перетворюється на просте копіювання.

Чи мають схожість львівський храм святого Юра із бердичівським Санктуарієм (та з Домініканським костелом також), пропоную вирішити читачам самостійно. Для цього не потрібно їхати до Львова, досить переглянути декілька фото, зроблених мною під час поїздки.

Можливо, з часом ця загадка знайде своє логічне пояснення. Принаймні, для мене. А як на вашу думку, бердичівський храм унікальний у своїй архітектурі?

Анатолій Горобчук.

P.S.: Цікавий факт з історії собору святого Юра: у радянський період із рішенням Львівського Собору 1946 року, де постановлено скасування Берестейської унії, собор святого Юра перейшов із майном до Російської православної церкви. 6 квітня 1990 року ухвалою Львівської міської ради Собор переданий Українській греко-католицькій церкві. Власне, тій Церкві, яка його й будувала.

3D-панорама Собору святого Юра.