Додому Край в історичних нарисах Бердичів — не “Полісся”

Бердичів — не “Полісся”

525
0
ПОДІЛИТИСЬ

Мова йде про те, що наше місто Бердичів часто помилково і несправедливо відносять до території “Полісся” і не лише на побутовому рівні. І проявляється вже певна система в повторюваності з року в рік такого антинаукового твердження. І якби ця географічна безграмотність проявлялась лише в побутовому спілкуванні, то про це не варто було б і згадувати, і, тим більше, писати. Але…

Ще декілька років тому в розмові з відомим в Бердичеві музикантом, співаком і композитором, автором багатьох пісень саме про Бердичів, я спробував заперечити, що дарма він називає себе “поліським” композитором, адже жодної пісні пов’язаної якимсь чином з Поліссям ним не написано, а Бердичів — це зовсім не Полісся. Він відповів, що, мовляв, Житомирську область називають поліською областю, а якщо Бердичів належить до Житомирської області, то це також Полісся. І ніякі мої докази про те, що його думка не відповідає дійсності, не переконали співрозмовника.

ukraine-polissya
Карта Полісся (позначено жовтим кольором).

Бувало, що і окремі осінні ярмарки, що організовувались в нашому місті, мали назву “Поліська осінь”. Хоча поліської осені, з наукової точки зору, в природі Бердичева не було і не могло бути.

Зустрічалось це помилкове твердження, що Бердичів — це “Полісся” і у віршах окремих бердичівських поетів…

А довершила низку тверджень, що Бердичів належить до “Полісся” та змусила мене сісти за написання письмового пояснення для широкого загалу, одна з бердичівських поетес, яка нещодавно на презентації однієї з книг в міські бібліотеці з пафосом прочитала свій патріотичний вірш, в якому були такі рядки: “Мій рідний Бердичів, окраса Полісся”. Притому, коли я делікатно після закінчення презентації підійшов до неї і сказав, що з наукової точки зору “Бердичів — це не Полісся”, вона відразу ж також заперечила: “А що, Ви хочете сказати, що Бердичів — це Поділля”? Я відповів, що “Бердичів і не Поділля, і не Полісся”. А вона завершила нашу коротеньку розмову таким чином: “А я переконана, що Бердичів — це Полісся!”

А вже в ході написання цієї статті, в березні нинішнього року, в одній з газет міста надруковано замітку “Великодня весна на Поліссі”…

То як же трактує поняття “полісся” та пов’язані з ним терміни сучасна географічна наука? А вона розглядає це поняття в декількох значеннях.

По-перше, “полісся” — це назва місцевостей у зоні мішаних лісів, які характеризуються низовинним рельєфом, що сформувався за участю водно льодовикових та алювіальних відкладів, надмірним зволоженням, густою гідрографічною сіткою, поширеними дерново-підзолистими і болотними ґрунтами, низовинними болотами та хвойно-широколистими лісами. Походження природно-територіальних комплексів “полісь” пов’язане з крайовими зонами антропогенних материкових зледенінь і сучасними фізико-географічними умовами. Поліські краєвиди характерні як для власне Поліської низовини, основна частина якої розміщена на території України, так і для Мещери, Привітлужжя і Васюгання в Росії та Мазовше в Польщі.

Отже, вже відразу стверджуємо, що Бердичівщина розташована не в зоні мішаних лісів, а в лісостепу, в нас немає таких місцевостей “полісь”, як і немає дерново-підзолистих ґрунтів, крайових зон антропогенних материкових зледенінь. Територія Бердичівщини ніколи не покривалась льодовиком. І Бердичів розташований не на Поліській низовині, а на північному схилі Придніпровської височини.

По-друге, “Полісся” — це власна географічна  назва території в межах південної частини Білорусі, північної частини України і частково Росії (в басейні Дніпра, Прип’яті та Десни). Загальна площа близько 270 тис. км². Клімат помірно-континентальний з теплим і вологим літом та м’якою зимою.

За фізико-географічним районуванням Полісся (або Поліський край) розглядається як фізико-географічна провінція зони мішаних лісів Східно-Європейської фізико-географічної країни — Поліська (мішано-лісова) фізико-географічна провінція. Поліський край є своєрідним ландшафтним регіоном. Його виникнення головним чином зумовлене палеографічними умовами антропогенового періоду. Для Полісся характерні низовинний рельєф, побудований переважно піщаними і супіщаними антропогеновими відкладами, помірноконтинентальний клімат, значна обводненість, густа річкова мережа з широкими долинами, панування рідких різновидів дерново-підзолистих та болотних ґрунтів зайнятих хвойно-широколистяними лісами, луками, болотами і перезволоженими землями. Такі ландшафти і мають назву поліських. Полісся поділяється на три окремі частини: північну (лівобережжя Прип’яті на території Білорусі), південну (правобережжя Прип’яті й Дніпра), східну (лівобережжя Дніпра). Українське Полісся охоплює більш значну територію Південного та Східного Полісся.

Українське Полісся — це частина Полісся в межах північної частини України, яке охоплює Поліську низовину й північну частину Придніпровської низовини в межах Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської, Чернігівської та Сумської областей. У геоструктурному відношенні пов’язане з Українським кристалічним щитом, Волино-Подільською монокліналлю та Дніпровсько-Донецькою западиною. Тут переважають поліські ландшафти. Південна межа Українського Полісся проходить по лінії Устилуг — Володимир-Волинський — Затурці — Торчин — Луцьк — Острожець — Дядьковичі — Рівне — Корець — Берездів — Шепетівка — Полонне — Чуднів — Троянів — Житомир — Корнин — Київ — Бобровиця — Ніжин — Борзна — Батурин — Кролевець — Глухів.

Бердичів же розташований далеко на південь від південної межі Українського Полісся: на південь від Чуднова, Троянова, Житомира, Корнина.

Поліська низовина — це низовина на півночі України у басейні рік Дніпра та Прип’яті, в межах Волинської, Рівненської, Житомирської та Київської областей. З півдня вона обмежена Волинською і Придніпровською височинами, на сході — переходить у Придніпровську низовину. Поверхня низовини має загальний похил до Прип’яті й Дніпра. Переважаючі висоти — 150-200 м, максимальна — 316 м (у межах Словечансько-Овруцького кряжу). За характером рельєфу Поліська низовина являє собою рівнину з неглибоким ерозійним розчленуванням поверхні та острівними височинами в місцях виходу кристалічних порід. Трапляються піщані дюни, ками, ози, утворення яких пов’язане з льодовиковою діяльністю, денудаційні та карстові, а також антропогенні форми рельєфу. У формуванні рельєфу Поліської низовини найбільшу роль відіграють антропогенові відклади.

У ряді джерел до Поліської низовини відносять і північну частину Лівобережної України в межах Чернігівської та Сумської областей.

Але знову ж таки, Бердичів розташований не на Поліській низовині, а на північному схилі Придніпровської височини.

За ландшафтними особливостями Українське Полісся поділяється на шість фізико-географічних областей: Волинське Полісся, Мале Полісся, Житомирське Полісся, Київське Полісся, Чернігівське Полісся та Новгород-Сіверське Полісся. В окремих літературних джерелах фізико-географічну область Малого Полісся відносять не до Поліського краю, а до Західно-Українського краю природної зони широколистяних лісів.

У геоструктурному відношенні Волинське Полісся лежить головним чином у межах західного схилу Українського кристалічного щита і Волино-Подільської моноклиналі, Мале Полісся приурочене до Волино-Подільської моноклиналі, Житомирське Полісся пов’язане з північно-західною частиною Українського кристалічного щита, Київське Полісся — зі схилом Українського кристалічного щита до Дніпровсько-Донецької западини, Чернігівське Полісся — з Дніпровсько-Донецькою западиною, Новгород-Сіверське Полісся — з південно-західним схилом Воронезького кристалічного масиву.

Найбільш загальні ознаки, за якими розрізняють названі області, полягають у тому, що із заходу на схід зменшується кількість опадів, абсолютна вологість повітря і ґрунтів, знижується заболоченість території, лісистість, зростає континентальність клімату, падає питома вага лук і пасовищ, збільшуються площі орних земель.

Волинське Полісся — це фізико-географічна область зони мішаних лісів в межах України (Поліського краю) на заході Поліської низовини, знаходиться між річками Західний Буг на заході та Случ на сході. До складу Волинського Полісся входить більша частина Волинської та північно-західна частина Рівненської областей. Східна межа проходить по відслоненнях кристалічних порід Українського кристалічного щита поблизу міст Корець, Соснове, Клесів. Основними фізико-географічними особливостями Волинського Полісся, які відрізняють його від інших поліських областей, є наявність крейдових порід, що залягають під четвертинними відкладами, значний розвиток льодовикових форм рельєфу (Волинське моренне пасмо), наявність карсту і т.д.

Мале Полісся — це своєрідна фізико-географічна область, яка розташована в межах Львівської і Рівненської областей між Волинською і Подільською височинами, від Рави-Руської на заході (досить круті південно-східні схили Розточчя) до Житомирського Полісся на сході, де з’єднуються з ним у районі міст Славути і Шепетівки. Довжина Малого Полісся понад 300 км, а середня ширина — 20-25 км, найвужча частина знаходиться на північний захід від міста Острог. Північна межа області проходить поблизу населених пунктів (із заходу на схід): Белз —  Червоноград — Берестечко — Козин — Верба — Буща — Острог — Крупець — Бачманівка. Мале Полісся добре виражене орографічно як пологохвиляста низовина, замкнена навколишніми височинами. На півночі воно оконтурюється південним 40-60-метровим уступом Волинської височини, а на півдні — крутим уступом Гологоро-Кременецького пасма висотою 150-180 м. Денудаційний рельєф, близьке залягання крейдових порід надає природі Малого Полісся специфічних рис.

Житомирське Полісся — це фізико-географічна область зони мішаних лісів, яка займає більшу частину Житомирської і східну частину Рівненської областей. Західна межа Житомирського Полісся проходить поблизу населених пунктів Клесів, Соснове, Корець, Шепетівка, а східна — поблизу Народичів, Малина, Радомишля, Корнина. Ці межі пов’язані з виходами на денну поверхню порід Українського кристалічного щита, який, головним чином, і зумовив виокремлення Житомирського Полісся. Характеризується підвищеністю поверхні, розвинутими вузькими і глибоко врізаними річковими долинами, наявністю великих лесових “островів” і незначною заболоченістю. В межах Житомирського Полісся виділяють дві підобласті — Західно-Житомирську безморенну та Східно-Житомирську моренну.

Київське Полісся — це фізико-географічна область, яка розташована між Житомирським Поліссям і Чернігівським Поліссям на сході Поліської низовини в межах Київської і частково житомирської адміністративних областей. Західну межу Київського Полісся проводять по лінії виходів на денну поверхню кристалічних порід поблизу Народичів. Малина, Радомишля, Ходоркова. Східна межа проходить по Дніпру. Кристалічні породи на Київському Поліссі ніде не відслоюються, а поступово занурюються в східному напрямі під осадову товщу. Територія області була охоплена Дніпровським зледенінням. Частину Київського Полісся вилучено з господарського використання у зв’язку з радіаційним забрудненням її внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1986 року.

Чернігівське Полісся — це фізико-географічна область природної зони мішаних лісів, розташована на півночі Придніпровської низовини від Дніпра на заході до населених пунктів Холми, Понорниця, Оболоння, Короп, Кролевець на сході. Займає північно-західну частину Чернігівської і північний схід Київської областей. Кристалічний фундамент тут опускається на глибину кілька тисяч метрів.

Новгород-Сіверське Полісся — це фізико-географічна область Поліського краю, займає східну частину Українського Полісся на крайньому сході Придніпровської низовини та зниженому схилі Середньоросійської височини, у межах північно-східної частини Чернігівської і північно-західної частини Сумської областей.

Таким чином, Бердичів розташований в природній зоні лісостепу, а не в зоні мішаних лісів, на північному схилі Придніпровської височини, а не на Поліській низовині, в нас лісостепові, а не Поліські краєвиди. Відповідно до фізико-географічного районування України Бердичів і Бердичівщина належать до Дністровсько-Дніпровського височинного лісостепового краю, а не до Поліського мішано-лісового краю, до фізико-географічної області Придніпровська височина, а не до Житомирського Полісся. Власне ж саме Полісся  розташоване на північ від Чуднова, Троянова, Житомира.

То Бердичів, це Поділля чи Полісся? Ні — і не Поділля, і не Полісся! Бердичів — це територія Придніпров’я Правобережної України, хоча такої назви стосовно Бердичева нині ніхто і ніде практично не вживає. Але така назва науково обґрунтована і найбільш правильна. Але Бердичів — це не Полісся!

Павло СКАВРОНСЬКИЙ,
географ, науковий кореспондент
лабораторії географічної та економічної освіти
Інституту педагогіки НАПН України


Скавронський П. Бердичів — не Полісся // Бердичівський погляд. — 2015. — №13. — 2 квітня.

ЗАЛИШИТИ КОМЕНТАР

Please enter your comment!
Please enter your name here