Бердичів на картинах… Сучасна молодь, мабуть, і не уявляє того часу, коли не існувало фотографії. Коли єдиним засобом увіковічити для нащадків те, що бачиш власними очима, був малюнок, картина, гравюра. Сьогодні лише на картинах ми маємо можливість побачити обличчя таких видатних постатей, як Богдан Хмельницький чи Іван Мазепа. Лише картини покажуть нам будинок, в якому проживав Григорій Сковорода та шляхи, якими пройшов Петро Могила. Що ж до Бердичева, то лише на гравюрах та малюнках побачимо портрет власника містечка Яна Тишкевича чи осаду бердичівської фортеці російськими військами під командуванням генерала Петра Кречетнікова. Та й сьогодні старовинний Бердичів надихає сучасників на створення (творення!) малюнку, пейзажу, що розкриває суть, сутність нашого древнього, але все ж молодого міста.
Ми здійснимо спробу зібрати в одному місці картини, малюнки, гравюри майстрів пензля – як сучасних, так і сивої давнини, – на творах яких зображений Бердичів (і тільки Бердичів!). Усі картини цілком умовно розділено на три категорії: картини майстрів минулого, картини сучасників та картини і малюнки бердичівських майстрів пензля. За цим поділом і представляємо вашій увазі невеличку картинну галерею, що, я впевнений, буде наповнюватись все новими та новими творами. Невелику, тому що це далеко не повний перелік картин та художників, що відтворювали на своїх полотнах Бердичів. Тут поки що не представлені роботи Миколи Єгоровича Жукова, що творив у Бердичеві в середині 1970-х років; уродженця Псковщини Юрія Наумова, що з 1961 по 1971 рр. викладав у Бердичівському педагогічному інституті; Миколи Кулавіна, що проживав та працював у Бердичеві. З окремими творами цих майстрів можна ознайомитись у Музеї історії міста Бердичева.
Картини майстрів минулого
Теодор Раковецький
Теодор Раковецький – гравер, маляр, автор багатьох гравюр для видань другої половини XVIII ст. Теодор Раковецький був талановитим гравером, тривалий час працював у кармелітському монастирі в типографії, що славилась своїми друкованими виданнями, а особливо Бердичівськими календарями. Серед його робіт є і гравюра з зображенням Бердичева.
Наполеон Орда
Наполеон Орда (1807-1883) – білоруський та польський літератор, композитор, художник. Народився у родовому маєтку Вороцевичі Пінського повіту Мінської губернії (нині — Івановський район Берестейської області, Білорусь) у сім’ї збіднілого шляхтича.
У 1872 році Наполеон Орда почав реалізовувати справу всього життя – у щорічних літніх подорожах він систематично малював визначні місця Волині, Поділля, інших куточків України. До нашого часу дійшло 177 творів художника, на яких зображено архітектурні пейзажі України. Його малюнки згодом використовувались під час підготовки проектів багатьох реставраційних робіт. Є серед цих робіт і Бердичів.
Сестро де Лаутрекен
Сестро де Лаутрекен – французький художник-графік другої половини XIX ст. Художник залишив для нащадків безцінну графічну спадщину: більш як сорок малюнків, на яких зображено міські пейзажі губернського Житомира, Бердичева, Коростишева. Відомо, що Сестро де Лаутрекен здійснював свої замальовки Бердичева наприкінці 1880-х років.
Джозеф Пеннел
Джозеф Пеннел (Joseph Pennell, 1860-1926) — американський графік-офортист і літограф. Народився у Філадельфії (США), але потім відправився до Європи і оселився в Лондоні. Він створив багато книг, але став більш відомий світові як оригінальний гравер і літограф, ілюстратор.
Навесні 1891 року Джозеф Пеннел – переконаний расист – відвідав Росію з метою вивчення умов життя східних євреїв для того, щоб написати антисемітський звіт. Він відвідав Бердичів, де зробив представлений нижче малюнок Соборної площі. Та зробити ескіз переповненому ринку в Бердичеві він не зумів, оскільки був заарештований двома поліцейськими за підозрою у військовому шпигунстві. Повернувшись до Лондона, він запропонував свої малюнки декільком журналам. Малюнок під назвою “In The Streets Of Berdicheff“ (“На вулицях Бердичева”) опублікував журнал “The Illustrated London News”.
Дуглас Сазерленд МакКолл
Дуглас Сазерленд МакКолл (Dugald Sutherland MacColl, 1859-1948) – шотландський художник аквареллю, мистецтвознавець, викладач і письменник.
Е. Кривицька (E. Krzywicka)
Також цей малюнок за підписом автора Подбельського (Podbielski) розміщено у часописі “Tygodnik Ilustrowany”, №115, т. 4, 1861, с. 217. Вказано, що малюнок виконано з фотографії.
Гагарін Григорій
Князь Григорій Григорович Гагарін (15 [27] травня 1810, Санкт-Петербург – 30 січня 1893 Шательро, Франція) – російський художник-аматор, ілюстратор, дослідник мистецтва, архітектор, обер-гофмейстер двору Його Імператорської Величності, віце-президент Імператорської Академії мистецтв, таємний радник.
Картини сучасників
Єрмолаєв Борис Миколайович
Єрмолаєв Борис Миколайович (1903-1982) – художник-авангардиста. Борис Єрмолаєв у своїх роботах зумів виразити своє світосприйняття, основане на ідеї про високе призначення людини, про вічну красу живого світу.
Борис Єрмолаєв народився у 1903 році у Петербурзі, з дитинства захопився малюванням. У 1925 році закінчив Ленінградський художньо-промисловий технікум. Художник тяжів до різноманітних форм наївного мистецтва. Створені ним наприкінці 1940-х – початку 1950-х років акварелі вирізняються прямолінійністю і грубуватим трактуванням форми, що характерно для виникаючих у ці роки міських жанрових композицій. Займаючись в експериментальній літографічній майстерні ленінградського Союзу художників, Борис Єрмолаєв створив власну оригінальну декоративно-пластичну систему роботи у кольоровій літографії.
Іванова (Котляр) Олена Романівна
Іванова (Котляр) Олена Романівна – живописець, магістр монументального живопису. Народилася у 1977 році в Сімферополі, у 1997 році закінчила Кримське художнє училище ім. Самокіша за спеціальністю “художник-живописець”, у 2004 році – Харківську державну академію дизайну і мистецтв (ХДАДМ). Закінчила аспірантуру ХДАДМ. З 2006 року працює викладачем історії мистецтва в ХДАДМ, з 2009 року викладає у Харківському державному педагогічному університеті (живопис, малюнок, композиція).
Пронтенко Олег Семенович
Пронтенко Олег Семенович – художник. Народився в Києві у 1964 році. Став малювати з 5 років. У 1991 році закінчив київський державний педагогічний інститут ім. Драгоманова. Працював в школі, був керівником художньої студії, художником-оформлювачем. Після кризового 1992 року практично припинив активну художню діяльність. Через десять років здолав життєву та творчу кризу, з 2002 року повертається до активного творчого життя. Працює в жанрі пейзажу, міського пейзажу та історичного живопису. Лауреат Українського тижня мистецтв – 2010 (Ukrainian Art Week – 2010), Мистецького тижня в Берліні – 2011 (Art Week in Berlin 2011).
Раков Михайло Васильович
Михайло Раков народився в 1958 році в Кривому Розі. З 1991 року мешкає та творить в Житомирі. В 1976 році закінчив Київський державний художній інститут, архітектурний факультет. Твори митця знаходяться в багатьох художніх музеях країни. Михайло Раков – учасник багатьох міських та державних виставок, мистецьких проектів.
Картини бердичівських майстрів
У цьому розділі представлено роботи лише малої частини бердичівських майстрів. Відсутні картини Олександра Алимова, Сергія Багінського, Павла Жигадла, Миколи Романчука та багатьох інших. Але у тому і перевага Інтернету перед друкованими виданнями, що завжди можна доповнювати статтю новими матеріалами. Це й планується робити – картини цих майстрів (і багатьох інших) обов’язково з’являться у розділі.
Кучук Петро Павлович
Кучук Петро Павлович (1929-2002) народився в селі Студениця Коростишівського району Житомирської області. З 1960 року проживав у Бердичеві, працював у художній майстерні Будинку офіцерів, згодом — у худмайстернях міста. Спеціальної освіти не мав, але роботи самобутнього митця є як у далекому, так і в близькому зарубіжжі: по одній — в Америці та Польщі, чотири — в Ізраїлі, по одній — в Молдові, Білорусії, Узбекистані, Росії. Декілька робіт Петра Кучука можна побачити в будинку Бердичівської райдержадміністрації, інші зберігаються в Музеї історії міста Бердичева.
Недзельські Леся та Лілія
Недзельські Леся та Лілія – сестри-близнята. Народились у Бердичеві у 1983 році, обоє навчались у міській художній школі. По закінченні школи сестри вступили до Київського державного інституту декоративно-прикладного мистецтва і дизайну імені Михайла Бойчука. Нині проживають та працюють у Києві. Їх художні роботи з поміж інших вирізняються оригінальністю та легким романтичним настроєм.
Представлені нижче роботи Лесі Недзельської ілюстрували книгу бердичівлянина Петра Корнійчука “Обабіч річки Гнилоп’ять”, що побачила світ у видавця ПП Пасічник у 2005 році.
А це малюнок Лілії Недзельської:
Положевець Григорій Федорович
Положевець Григорій Федорович – педагог, художник, художник-оформлювач. Народився у 1929 році в місті Будьонівську Ставропольського краю. Проживає у Бердичеві з 1950 року. Працював художником-оформлювачем в міськпобуткомбінаті, викладачем у педагогічному інституті, тривалий час керував ізостудією міського Будинку піонерів. Його руками оформлені стенди та експозиції Музею історії міста Бердичева.
Татаринцев Володимир Іванович
Татаринцев Володимир Іванович – художник, Заслужений художник України. Володимир Татаринцев народився в 1956 році в Житомирі, ще у дитинстві переїхав до Бердичева. Спеціальної художньої освіти, як і більшість бердичівських художників, не має. Працював викладачем у військовому училищі, художником-оформлювачем у парку відпочинку ім. Т.Г. Шевченка, шкіроб’єднанні ім. Ілліча. Нині працює художником-оформлювачем в Музеї історії міста Бердичева, має власну майстерню в міському Палаці культури ім. О.А. Шабельника.
Чебаненко Юрій Гаврилович
Чебаненко Юрій Гаврилович – вільний художник.
Народився 12 квітня 1939 року на мальовничій Одещині. 3 п’яти років виховувався в дитячому будинку. Навчаючись у ремісничому училищі у вечірні години два роки навчався художньому ремеслу в обласному Будинку трудових резервів міста Одеси. Закінчив технікум.
У 1963 році переїхав до Бердичева. Працював спочатку на заводі “Прогрес”, потім художником-оформлювачем в автошколі ДТСААФ та художніх майстернях Бердичева. Разом із художником Петром Кучуком створили окрему художню майстерню, в який Юрій Чебаненко був старшим художником.
Після виходу на пенсію займається творчістю. Він член Бердичівської спілки вільних художників “Вернісаж”. Має звання “Майстер народної творчості”. У його творчому арсеналі є п’ять дипломів всеукраїнських художніх виставок до Дня інвалідів. Його роботи знаходяться в багатьох містах України та далекого і ближнього зарубіжжя.
Яцюк Микола Софронович
Яцюк Микола Софронович – педагог, художник, директор міської художньої школи. Народився в 1945 році в селі Кашперівка Козятинського району Вінницької області. Закінчив Бердичівський педагогічний інститут, працював у середній школі №15, з 1979 року очолював міську художню школу. Роботи його пензля неодноразово відзначалися призами міських, обласних, всеукраїнських виставок художньої творчості. Микола Яцюк — постійний позаштатний художник-графік міськрайонної газети “Земля Бердичівська” (“Радянський шлях”), художній оформлювач багатьох літературних видань. У 2005 році йому присвоєно звання “Почесний громадянин міста Бердичева”.
Яцюк Олександр Савович
Яцюк Олександр Савич (1920-1986) – художник, оформлювач. Народився у селі Демчин Бердичівського району. У 1958-1980 рр. Олександр Яцюк працював у Житомирі у Художньому фонді України. Після виходу у 1980 році на пенсію мешкав у Бердичеві.
Олександр Яцюк став учасником багатьох обласних, республіканських виставок. Він затвердив себе як художник самобутнього творчого почерку. Працював в історичному, портретному, пейзажному жанрі та натюрморті. Творчість художника пов’язана з рідною Житомирщиною, оспівуванню рідного краю він віддав весь свій талант і всі свої сили.
Тафель Зиновій Михайлович
Зиновій Тафель народився в Бердичеві, але ще в молодості залишив наше місто.
Художньому ремеслу навчався у московського художника Всеволода Бурлакова. Працював художником у рекламних фірмах Москви. З початку 2000-х років проживає в Німеччині, місто Аусбург.
До 2000 року виставлявся в галереї “АРХ – Арт” (м. Москва, РФ), у наступні роки брав участь у виставках “Kunstler helfen Obdachlos” (2004, Аугсбург), “Israelitische Kultur Gemeide” (2010, Аугсбург).