[не діє] Бердичів. Музей бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської мотострілецької ордена Богдана Хмельницького ІІ ступеня дивізії

Вул. Червона гора, 1. На території 26-ї артилерійської бригади в одній з будівель знаходиться музей бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії.

Музеї складається з двох залів. У першому розміщено експозицію про бойовий шлях 117-ї стрілецької дивізії від часу її формування наприкінці 1943 року, участі у звільненні міст України, Польщі, Німеччини та Чехословаччини від нацистських загарбників, до повернення в місто Бердичів у 1945 році. У залі зібрано матеріали та документи, які висвітлюють основні етапи бойового шляху дивізії. Також розміщено стенд, що розповідає про командира дивізії полковника (згодом – генерал-майора) Тимофія Івановича Волковича.

У другому залі розміщено експозицію про бойові частини, які були створені на базі 117-ї стрілецької дивізії та дислокувались чи дислокуються сьогодні в Бердичеві. Зокрема, це матеріали про 26-у артилерійську бригаду та 62-у окрему механізовану бригаду.

Музей створено у жовтні 1968 року до 25-ї річниці утворення військової частини. Право перерізати стрічку нового музею надали колишньому командиру дивізії Тимофію Волковичу. У створенні музею взяли участь гвардії полковник Лучніков В.Г., старший лейтенант Лелюк А.Л., майор Солодишев Л.А., майор Келейніков Б.А., сержанти Матчук Н., Петров Г., Федак Н. та рядовий Гаркунов О.

У період з 1 березня по 1 жовтня 1988 року до 45-ї річниці утворення військової частини провели реконструкцію музею бойової слави.

117-а стрілецька гвардійська Бердичівська ордена Богдана Хмельницького II ст. дивізія сформована 9 жовтня 1943 року на основі складу 8-ї гвардійської стрілецької бригади, 81-ї морської стрілецької бригади і 107-ї стрілецької бригади в складі Північнокавказького фронту. 8-а гвардійська стрілецька бригада стала 333-м гвардійським стрілецьким полком, 81-а морська стрілецька бригада стала 335-м гвардійським стрілецьким полком, 107-а стрілецька бригада стала 338-м гвардійським стрілецьким полком. У середині жовтня 1943 року дивізія дислокувалась в Гадючому Куті (у 8 км західніше Тамані).

Першою бойовою операцією 117-ї дивізії стала участь у Керченсько-Ельтігенській десантній операції, у ході якої 3 листопада 1943 року 840 воїнів 335-го гвардійського стрілецького полку змогли дістатись до плацдарму, здобутого біля селища Ельтіген південніше Керчі.

Полк переправив із собою чотири 76-мм та три 45-мм гармати, 18 тон боєприпасів і продовольства. Необхідно відмітити, що цифри втрат під час переправи вірогідно занижені, оскільки з Таманського півострова були відправлені у складі стрілецького полку, артилерійських і спеціальних підрозділів 3300 бійців.

На 8 листопада 1943 року в полку залишалось лише 731 бійців. Полк тримав оборону на південному фланзі плацдарму до 6 грудня 1943 року, 4 грудня 1943 поніс тяжкі втрати. 6 грудня 1943 року залишки полку взяли участь у прориві військ з плацдарму на Керч, складаючи ар’єргард групи, збираючи легко поранених та тиловиків. Група розділилась, і вірогідно, залишки полку повністю були знищені.

Частини дивізії, що залишились, ще наприкінці листопада перекинули на Україну, де дивізія взяла участь у Житомирсько-Бердичівській операції. Перші дні операції вона знаходилась у другому ешелоні, з виходом до Коростишева вступила в бій. 5 січня 1944 року дивізія взяла участь у звільненні Бердичева, вела бої на вулицях міста.

117-а дивізія закінчила війну участю у Празькій операції, звільняла міста Пласі і Пльзень. Для дивізії 11 травня 1945 року стало останнім днем війни.

335-й гвардійський стрілецький Червонопрапорний орденів Суворова і Богдана Хмельницького полк прийняв участь в Параді Перемоги 1945 року.

6 січня 1944 року Указом Головнокомандуючого 117-й стрілецькій дивізії було присвоєно ім’я “Бердичівська”. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 травня 1945 року 117-а гвардійська стрілецька дивізія за прорив оборони ворога на річці Нейсе була нагороджена орденом Богдана Хмельницького II ступеня.

Після закінчення німецько-радянської війни 117-а дивізія прибула на постійне місце дислокації в Бердичів, де розмістилась у військовому містечку на Червоній горі. Тут у січні 1946 року вона пройшла реформування у 32-у гвардійську механізовану дивізію 8-ї механізованої армії Прикарпатського військового округу (ПрикВО). У 1957 році з’єднання було переформоване у 41-у гвардійську мотострілецьку Бердичівську ордена Богдана Хмельницького дивізію 8-ї танкової армії ПрикВО, у 1960-і роки виділено зі складу 8-ї танкової армії в учбове з’єднання окружного підпорядкування – на базі дивізії створили 117-у (згодом – 119-у) учбову танкову дивізію. На початок 1991 року 119-й гвардійський окружний учбовий центр ПрикВО по складу частин являв собою танкову дивізію, а по загальній чисельності танкового парку набагато перевершував її, знаходячись на стадії переозброєння з машин типу Т-54/55 на більш сучасні танки.

Правонаступником 119-ї учбової танкової дивізії став 119-й навчальний центр Сухопутних військ України, який припинив існування у 2000 році. З цього року на його місці сформували 62-у окрему механізовану бригаду, на базі якої у свою чергу створили 26-у артилерійську бригаду (на підставі Директиви Міністерства оборони України №312/1/014 від 18.06.2004 року).

Багато ветеранів 117-ї дивізії стали Почесними громадянами міста Бердичева. Серед них командир дивізії Волкович Тимофій Іванович, політрук Данило Іванович Личов, а також ветерани, які проживали в Бердичеві – Степан Йосипович Лівінський, Іван Васильович Павленко, Віктор Іванович Удовидченко, Клавдія Євсеєва, Микола Іванович Калинський, та інші.

Пам’ять про дивізію та її бійців зберігається не лише у Бердичеві. Так, існує приміщення госпіталю Ельтігенського десанту, що входить до складу меморіального комплексу селища Ельтіген. Там же знаходиться братська могила радянських воїнів що загинули на Ельтігенському плацдармі. У Москві, Каширське шосе, 64, до останнього часу (2018) існував Музей бойової слави 117-ї Гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії 18-ї Армії. На площі міста Пласи (Чехія) знаходилась меморіальна дошка з присвятним написом: “Площадь чехословацко-советской дружбы. Силами граждан города Пласи установлена мемориальная доска на месте, где в 1945 году закончила свой боевой путь 117-я гвардейская дивизия под командованием генерал-майора Т.И. Волковича“.

У лютому 2020 року розпочались роботи з реорганізації музею бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської мотострілецької ордена Богдана Хмельницького ІІ ступеня дивізії у музей артилерії УНР. Зал, в якому знаходяться експонати, що розповідають про бойовий шлях 117-ї, на час реконструкції зачинили.

Джерела і література:

117-я гвардейская стрелковая дивизия. // Матеріали з Вікіпедії – вільної енциклопедії.

Кабанов В.В. 117-я гвардейская. – Йошкар-Ола, Марийское книжное издательство. 1982 г., 184 с.

Зал №1. Експозиція про бойовий шлях 117-ї стрілецької дивізії:

Зал №2. Експозиція про військові частини, що дислокуються в Бердичеві: