Home Проекти Музеї Бердичівщини Бердичів. Музей бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської мотострілецької ордена Богдана Хмельницького ІІ...

Бердичів. Музей бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської мотострілецької ордена Богдана Хмельницького ІІ ступеня дивізії

706
2
SHARE

Вул. Червона гора, 1. На території 26-ї артилерійської бригади в одній з будівель знаходиться музей бойової слави 117-ї гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії.

Вхід до музею бойової слави, грудень 2010 р.

Музеї складається з двох залів. У першому розміщено експозицію про бойовий шлях 117-ї стрілецької дивізії від часу її формування наприкінці 1943 року, участі у звільненні міст України, Польщі, Німеччини та Чехословаччини від нацистських загарбників, до повернення в місто Бердичів у 1945 році. У залі зібрано матеріали та документи, які висвітлюють основні етапи бойового шляху дивізії. Також розміщено стенд, що розповідає про командира дивізії полковника (згодом – генерал-майора) Тимофія Івановича Волковича.

У другому залі розміщено експозицію про бойові частини, які були створені на базі 117-ї стрілецької дивізії та дислокувались чи дислокуються сьогодні в Бердичеві. Зокрема, це матеріали про 26-у артилерійську бригаду та 62-у окрему механізовану бригаду.

Музей створено у жовтні 1968 року до 25-ї річниці утворення військової частини. Право перерізати стрічку нового музею надали колишньому командиру дивізії Тимофію Волковичу. У створенні музею взяли участь гвардії полковник Лучніков В.Г., старший лейтенант Лелюк А.Л., майор Солодишев Л.А., майор Келейніков Б.А., сержанти Матчук Н., Петров Г., Федак Н. та рядовий Гаркунов О.

Воїни військової частини, що проводили роботи з реконструкції музею бойової слави 117-ї дивізії, 1988 р.

У період з 1 березня по 1 жовтня 1988 року до 45-ї річниці утворення військової частини провели реконструкцію музею бойової слави.

117-а стрілецька гвардійська Бердичівська ордена Богдана Хмельницького II ст. дивізія сформована 9 жовтня 1943 року на основі складу 8-ї гвардійської стрілецької бригади, 81-ї морської стрілецької бригади і 107-ї стрілецької бригади в складі Північнокавказького фронту. 8-а гвардійська стрілецька бригада стала 333-м гвардійським стрілецьким полком, 81-а морська стрілецька бригада стала 335-м гвардійським стрілецьким полком, 107-а стрілецька бригада стала 338-м гвардійським стрілецьким полком. У середині жовтня 1943 року дивізія дислокувалась в Гадючому Куті (у 8 км західніше Тамані).

Першою бойовою операцією 117-ї дивізії стала участь у Керченсько-Ельтігенській десантній операції, у ході якої 3 листопада 1943 року 840 воїнів 335-го гвардійського стрілецького полку змогли дістатись до плацдарму, здобутого біля селища Ельтіген південніше Керчі.

Полк переправив із собою чотири 76-мм та три 45-мм гармати, 18 тон боєприпасів і продовольства. Необхідно відмітити, що цифри втрат під час переправи вірогідно занижені, оскільки з Таманського півострова були відправлені у складі стрілецького полку, артилерійських і спеціальних підрозділів 3300 бійців.

На 8 листопада 1943 року в полку залишалось лише 731 бійців. Полк тримав оборону на південному фланзі плацдарму до 6 грудня 1943 року, 4 грудня 1943 поніс тяжкі втрати. 6 грудня 1943 року залишки полку взяли участь у прориві військ з плацдарму на Керч, складаючи ар’єргард групи, збираючи легко поранених та тиловиків. Група розділилась, і вірогідно, залишки полку повністю були знищені.

Зустріч ветеранів Великої Вітчизняної війни на 50-и річчя утворення 117-ї гвардійської дивізії. Музей бойової слави, 10 жовтня 1993 року.

Частини дивізії, що залишились, ще наприкінці листопада перекинули на Україну, де дивізія взяла участь у Житомирсько-Бердичівській операції. Перші дні операції вона знаходилась у другому ешелоні, з виходом до Коростишева вступила в бій. 5 січня 1944 року дивізія взяла участь у звільненні Бердичева, вела бої на вулицях міста.

117-а дивізія закінчила війну участю у Празькій операції, звільняла міста Пласі і Пльзень. Для дивізії 11 травня 1945 року стало останнім днем війни.

335-й гвардійський стрілецький Червонопрапорний орденів Суворова і Богдана Хмельницького полк прийняв участь в Параді Перемоги 1945 року.

6 січня 1944 року Указом Головнокомандуючого 117-й стрілецькій дивізії було присвоєно ім’я “Бердичівська”. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 травня 1945 року 117-а гвардійська стрілецька дивізія за прорив оборони ворога на річці Нейсе була нагороджена орденом Богдана Хмельницького II ступеня.

Після закінчення німецько-радянської війни 117-а дивізія прибула на постійне місце дислокації в Бердичів, де розмістилась у військовому містечку на Червоній горі. Тут у січні 1946 року вона пройшла реформування у 32-у гвардійську механізовану дивізію 8-ї механізованої армії Прикарпатського військового округу (ПрикВО). У 1957 році з’єднання було переформоване у 41-у гвардійську мотострілецьку Бердичівську ордена Богдана Хмельницького дивізію 8-ї танкової армії ПрикВО, у 1960-і роки виділено зі складу 8-ї танкової армії в учбове з’єднання окружного підпорядкування – на базі дивізії створили 117-у (згодом – 119-у) учбову танкову дивізію. На початок 1991 року 119-й гвардійський окружний учбовий центр ПрикВО по складу частин являв собою танкову дивізію, а по загальній чисельності танкового парку набагато перевершував її, знаходячись на стадії переозброєння з машин типу Т-54/55 на більш сучасні танки.

Правонаступником 119-ї учбової танкової дивізії став 119-й навчальний центр Сухопутних військ України, який припинив існування у 2000 році. З цього року на його місці сформували 62-у окрему механізовану бригаду, на базі якої у свою чергу створили 26-у артилерійську бригаду (на підставі Директиви Міністерства оборони України №312/1/014 від 18.06.2004 року).

Багато ветеранів 117-ї дивізії стали Почесними громадянами міста Бердичева. Серед них командир дивізії Волкович Тимофій Іванович, політрук Данило Іванович Личов, а також ветерани, які проживали в Бердичеві – Степан Йосипович Лівінський, Іван Васильович Павленко, Віктор Іванович Удовиченко, Клавдія Євсеєва, Микола Іванович Калинський, та інші.

Пам’ять про дивізію та її бійців зберігається не лише у Бердичеві. Так, існує приміщення госпіталю Ельтігенського десанту, що входить до складу меморіального комплексу селища Ельтіген. Там же знаходиться братська могила радянських воїнів що загинули на Ельтігенському плацдармі. У Москві, Каширське шосе, 64, знаходиться Музей бойової слави 117-ї Гвардійської Бердичівської ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії 18-ї Армії. На площі міста Пласи (Чехія) знаходилась меморіальна дошка з присвятним написом: Площадь чехословацко-советской дружбы. Силами граждан города Пласи установлена мемориальная доска на месте, где в 1945 году закончила свой боевой путь 117-я гвардейская дивизия под командованием генерал-майора Т.И. Волковича.

Джерела і література:

117-я гвардейская стрелковая дивизия. // Матеріали з Вікіпедії – вільної енциклопедії.

Кабанов В.В. 117-я гвардейская. – Йошкар-Ола, Марийское книжное издательство. 1982 г., 184 с.


Вхід до музею бойової слави, грудень 2010 р.
Алея Героїв поряд з музеєм бойової слави, грудень 2010 р.

Зал №1. Експозиція про бойовий шлях 117-ї стрілецької дивізії:

Зал №2. Експозиція про військові частини, що дислокуються в Бердичеві:

2 COMMENTS

  1. Здравствуйте. Прошу Вас сообщить есть ли сведения о офицерах ВОВ о безвозвратных потерь. Значится ком. взвода 117 -й гвардейской Стрелковой Бердичевской дивизии гв. лейтенант Некрашевич Сергей Яковлевич. Пропал без вести 24.06.1944 г.

    • Добрый день! Такой информации в музее, к сожалению, нет.

LEAVE A REPLY

Please enter your comment!
Please enter your name here