Бердичів може!..

…але не сьогодні. Маю на увазі, що наше місто може увійти не лише у десятку найчудесніших міст України, як це сталось у далекому 2016 році, коли відбулась всеукраїнська акція “7 чудес України: історичні міста та містечка”. Бердичів таки може з легкістю увійти до топ-міст України, маючи таку глибоку історію та такі історичні об’єкти, як кляштор Босих Кармелітів, наприклад.

Але для цього необхідно вкрай багато – і кошти на розбудову туристичних маршрутів, і бажання влади всебічно сприяти цьому розвитку. Та й бажання та дії самих бердичівлян грають чи не головну роль.

Цієї п’ятниці завдяки сприянню керівництва міської музичної школи та, зокрема, її очільниці Ірини Марців, вдалось побувати у цікавому місці – у башті кляштору Босих Кармелітів. Відреставрована у 80-х роках, башта є одним із елементів архітектурного комплексу споруд кляштору. Вид на місто, що відкривається з її вікон, вражає. Недарма у березні 1919 року її використовували більшовицькі війська під керівництвом Щорса як спостережний пункт – з її вікон добре проглядається практично усе Загребелля, а в ясну погоду (як сьогодні) видно й сусідню Радзивилівку (ой, це ж нині Підгородне 🙂 ).

Нині доступ сюди обмежений, у першу чергу з огляду на безпеку. Але, в разі цілеспрямованої реалізації, на вежі можна створити цікавий туристичний маршрут, який із задоволенням відвідуватимуть не лише гості міста, але й самі бердичівляни. Можливо, саме тому з нами на даху був і керівник Музею історії міста Бердичева Павло Скавронський?

Анатолій Горобчук.