Бердичівський, або Ім’я, відоме світу

Дослідження походження назви нашого міста – Бердичів – цікаве саме по собі – і як за кількістю запропонованих дослідниками варіантів, так і самим процесом дослідження. І нині впевнено заявляю, що не існує іншого такого населеного пункту, яке б мало таку ж назву (принаймні, мені про це не відомо). Є Сквира на Київщині та Нова Сквира у штаті Нью-Йорк (США), Париж як столиця Франції та село Новий Париж на Одещині, Київ як столиця України та Київ – село у Миколаївській області. А Бердичів лише один. Тож цікаво споглядати, як розповсюджена назва нашого міста як похідна для інших різноманітних назв.

І розпочнемо нашу розповідь про морське судно, яке мало назву «Бердичів». Так, таке судно існувало! Більше того, рахувалось у складі Військово-морського флоту України.

Історія цього судна розпочалась у 1966 році, коли керівництво військово-морського флоту СРСР прийняло рішення про будівництво серії енергетичних суден (плавучих електростанцій). Проєкт отримав номер 440, усі судна цього проєкту, а їх заклали шість одиниць, будувались на суднобудівному заводі «Океан» в українському Миколаєві. Водотоннажність суден становила 1920 тон, розміри – 66,9 м на 10,3 м. Судно, що цікавить нас, отримало заводський номер С-443, заклали його 18 лютого 1966 року. Всього через півроку – 28 вересня судно спустили на воду та передали військовим.

Йшли роки, судно виконувало свої функції, знаходячись у складі Чорноморського флоту Радянського Союзу. Коли у 1991 році СРСР розвалився, перед країнами, що мали вихід до Чорного моря, постало питання розподілу флоту. Цей поділ став тривалим у часі – Чорноморський флот мав статус оперативно-стратегічного з’єднання, яке могло реалізувати свої можливості лише за умови збереження єдності структури. Тому лише після того, як у 1995-1997 рр. Росія та Україна прийняли низку актів, якими визначили статус та склад флотів нових держав, такий розподіл відбувся фактично. У результаті до України перейшло 18,3% суден (138 одиниць), серед яких опинилось і енергетичне судно ЭНС-5 проєкту 440.

10 січня 1996 року відбулась офіційна передача судна ЭНС-5 Україні. Після передачі судну присвоїли нову назву – U813 «Бердичів». У 1997 році судно ввели до складу Військово-морського флоту України.

А надалі судно повторило долю багатьох інших – не маючи ні фінансової змоги, ні бажання утримувати такий доволі потужний морський флот, Україна тримала кораблі на базах, де вони іржавіли, ставали непридатними у використанні. Після цього судна списували та продавали на металолом. 30 листопада 2004 року розпорядженням Кабінету Міністрів України енергетичне судно «Бердичів» виключили зі складу ВМСУ. Наступного року судно продали на металолом, після чого відправили до порту Аліага (Турція), що знаходиться в Егейському морі, де й відбулась його утилізація. Власне, на представленому поряд фото судно «Бердичів» йде на утилізацію, тому немає ні розпізнавальних знаків, ні прапору країни.

Ще одним нагадуванням про наше місто став готель «Бердичівський» (англ. Berdichevsky Tel Aviv Hotel), що знаходиться на вулиці Бердичівській у другому за розмірами та значенням місті Ізраїлю Тель-Авіві. Як бачимо, вулиця в Тель-Авіві також Бердичівська, хоча вулиця отримала назву не напряму від імені нашого міста, а від імені Міхи Йозефа Бердичівського (1865-1921) – відомого письменника, який писав на івриті та ідиш.

Взагалі ж, вулиці Бердичівські можна віднайти у багатьох населених пунктах світу, розпочинаючи від сусіднього з Бердичевом села Великі Низгірці. Вона є в нашому обласному центрі Житомирі – Велика та Мала Бердичівська, також у столиці України Києві (Шевченківський район), де з’явилась у середині XIX століття під цією назвою (офіційно затверджена у 1869 році) як проїзд до Житомирського (а отже і Бердичівського) шляху. Є вона у російському місті Перм та згаданому вище Тель-Авіві. А враховуючи той факт, що значна кількість євреїв-бердичівлян свого часу переїхали до Ізраїлю та Сполучених Штатів, то вулиці під назвою Бердичівська з’явились у багатьох містах цих країн. Так, це вулиця в ізраїльському місті Бер Шева, назва на честь Аби Бердичева (1920-1945) – ізраїльського десантника, який загинув у Європі на фронтах Другої світової війни. У 2012 році вулиця Бердичівська з’явилась також у польському місті-побратимі Бердичева – місті Сєдльце Мазовецького воєводства. Ця вулиця розташована у промисловому районі, на її спорудження місцева влада витратила біля 5 мільйонів польських злотих (приблизно 12 млн. гривень).

Ще цікавіше з прізвищем Бердичiвський (Бердичевський – із урахуванням транскрипції часів Російської імперії). Як ви вже зрозуміли, прізвище відноситься до так званих топонімічних, тобто до прізвищ, утворених від назви нашого міста, у якому проживали його носії. До того ж прізвище надавали особі не тоді, коли людина проживала у місті, а тоді, коли переїздила до нового місця. За людиною закріплювалось прізвище, тому що на запитання «Звідкіля він?» часто відповідали – «Він з Бердичева. Він – бердичівський».

У Російській імперії прізвище набуло широкого розповсюдження серед єврейського населення у містечках Волині, Поділля та Київської губернії загалом. Після скасування межі осілості його носії роз’їхались по всьому світу. Найстаріший відомий нам носій цього прізвища – Михайло Бердичевський (1848-1933).

Ось далеко неповний перелік відомих носіїв прізвища Бердичевський:

• Бердичевський Леонід Опанасович (1908-1944) – радянський офіцер, Герой Радянського Союзу.
• Бердичевський Марк Наумович (1924-2009) – геофізик, доктор технічних наук, професор кафедри геофізичних методів дослідження земної кори геофізичного факультету МДУ.
• Бердичевський Сергій Ілліч (1882-1937) – політичний діяч, член Української Центральної Ради.
• Бердичевський Георгій Олександрович (1918-1978) – Герой Соціалістичної Праці.
• Бердичевський Ігор Олександрович (нар. 1964) – російський шахіст, гросмейстер (1996).
• Бердичевський Міха Йозеф (1865-1921) – письменник на івриті та ідиш, мислитель.
• Бердичевський Семен Соломонович (1910-1986) – діяч радянських спецслужб, полковник держбезпеки.
• Бердичевський Яків Ісаакович (нар. 1932) – філолог, літератор, музейний працівник, бібліофіл.
• Аба Бердичев (1918-1945) – єврейський доброволець у рядах британської армії, закинутий у тил фашистів, потрапив у полон та вбитий 26 січня 1945 року в концтаборі Маутхаузен (Австрія).
• Кедров Костянтин Олександрович (початкове прізвище Бердичевський; нар. 1942) – поет, філолог, філософ.

Уважний читач згадає також відомого єврейського рабина Леві Іцхака Бердичівського, який проживав у Бердичеві, нині тіло перебуває в усипальні на єврейському кладовищі Бердичева. Але тут Бердичiвський – не прізвище, а географічний вказівник місця проживання цадика.

Скільки ще в світі існує топонімічних назв та імен, що містять слово Бердичівський, достеменно не знає ніхто. Тим цікавіше дізнаватись інформацію про їх існування. Чи не так?

Анатолій Горобчук