Бердичівське хмільне – візитівка міста Бердичева

Синонім якості, майстерність світового рівня, візитна картка міста – всі ці та аналогічні епітети щодо продукції Бердичівського пивоварного заводу насправді зароблені важкою працею та невтомним рухом уперед на ниві якості та бажання зробити достойний продукт. Як це – виготовити пиво, яке має бути найкращим серед великої когорти інших? Чому саме у бердичівських майстрів варіння вдається створити справжнє диво, якому личать такі назви як «Вечірній бульвар», «Леон», «Кармеліт», «Хмільне» та ще з десяток сортів пінного бердичівського?

Напередодні Дня працівників харчової промисловості ми зустрілись із керівником ТОВ «Бердичівський пивоварний завод» Володимиром Ліпецьким та поспілкувались про роботу підприємства, війну та все, що навколо неї, про новаторські ідеї та плани на майбутнє.

ТРІШКИ З ІСТОРІЇ

Серед знавців та поціновувачів бердичівського пива та його більш як вікової історії відома така напівбувальщина чи напівлегенда: ще у 60-х роках минулого століття СРСР закупив у Великобританії велику партію хмелю, який виявився непридатним для використання. Щоб він знадобився у пивній промисловості, його потрібно було переробити в екстракт. Тогочасний заступник голови уряду Онищенко, проїжджаючи на Вінницю через Бердичів, заїхав на бердичівський пивоварний завод та запитав його тогочасного керівника Андрія Корнобая, чи погодиться той на своєму пивоварному заводі переробити цей хміль в екстракт і використовувати при варінні пива?

Корнобай, як справжній новатор, дав згоду. Як наслідок – з допомогою уряду та Онищенка тут збудували експериментальний цех з переробки хмелю в екстракт. І це стало прообразом нового заводу, нового технічно-лабораторного виробництва. Саме з того часу бердичівський завод став називатись «Пивоварний експериментальний завод».

Чому згадалась ця бувальщина? Пивоварних заводів на Україні багато. Але новаторських, які сміливо втілюють нові ідеї та технологічні новинки у життя – одиниці. Давно немає тієї радянської держави, давно й бердичівський пивзавод – не експериментальний. Та його новаторська суть залишилась – коли б не відвідав це підприємство, завжди почуєш від керівництва про чергові плани щодо його реконструкції чи модернізації.

ТЕХНОЛОГІЧНЕ НОВАТОРСТВО

Але першим стало таке запитання: чи вдалось реалізувати плани минулих років? Адже триває війна та все таке…

– Я вже говорив та буду повторювати знов і знов: стояти на місці у плані розвитку означає втратити все. І війна для мене – це лише ще один виклик, який необхідно подолати, яким важким би він не був. Тому ми постійно у пошуку – нових сортів, нових технологічних рішень, нових ідей, – відповів Володимир Леонович.

Завод щороку нарощує об’єми випуску хмільного напою. І головна мета не змінюється – пивовари мають задовольнити впродовж всього року попит на сорти пива, які до цього випускались лише обмеженими партіями. Це «Старий Бердичів», «Оригінальне», «Кармеліт». Також технологи удосконалюють рецептуру давно відомих сортів, додаючи ізюминку у відомий споживачам смак.

– У минулі роки ми розвивали такі технологічні напрямки як розлив пива у ПЕТ-пляшки, відкрили цех із новою сучасною лінією з наливу пива до кегів. Цього ж року розпочали чергову масштабну реконструкцію технологічного процесу: демонтуємо старе лагерне відділення та встановлюємо нове обладнання, – розповідає Володимир Ліпецький.

Ми пройшлись цехами, де нині тривають роботи. Грандіозність реконструкції вражає – працівники демонтують старі ємності, поглиблюють підлогу, влаштовують нову каналізацію, готують приміщення для встановлення нових ємностей, які вже очікують свого часу на території заводу. І все це практично власними силами – на заводі є будівельна дільниця, працівники якої вперто, день у день йдуть до цієї мети. А завершити ці та інші роботи необхідно до початку весни наступного року, адже це новий сезон, споживач очікуватиме на якісне пиво, передбачаючи насолоду від смаку.

Як вже зазначалось, об’єми виробництва бердичівського пива з року в рік зростають. Можливо, не так швидко, як попит на нього, але вже по результатам цього року бердичівські пивовари очікують загальний об’єм реалізованої продукції біля 1,5 мільйона декалітрів. Багато це чи мало? Якщо врахувати, що два десятиліття тому завод виготовляв 0,5 мільйона декалітрів, а п’ять років тому ця цифра сягнула одного мільйона, то темпи зростання вражають. А ще враховуючи, що чисельність працівників на заводі при цьому не зросла.

Нині кількість персоналу, задіяного на підприємстві останніми роками стабільна та коливається в межах 150 працівників. Середня місячна заробітна плата на заводі сягає 22-х тисяч гривень, що гідно відтінює пивоварів на тлі інших підприємств тієї ж харчової промисловості.

Бажання бути лідером у якості передбачає використання обладнання світового рівня. Ця нібито банальна думка конвертується у роботу, в яку ти занурений зранку та до ночі. Технологічне обладнання з Німеччини, співпраця з виробниками обладнання з підготовки води з Данії (завод експлуатує два фільтри потужністю 35 кубометрів за годину). Також на заводі завершили впровадження комплексу заходів на загальне зменшення споживання води. Результат – при збільшенні обсягів виробництва пива об’єм води, яку видобувають із власної артезіанської свердловини, практично не зріс.

Ще один напрямок – енергетична незалежність. Декілька років тому на підприємстві встановили сонячну електростанцію для власного споживання. Партнером з постачання та монтажу обладнання в обох випадках стала компанія «Рейтон». Ця сонячна електростанція не передбачає продаж електроенергії за «зеленим тарифом», а вся згенерована електроенергія споживається підприємством, тим самим зменшуючи витрати на енергоносії, а значить, зменшує собівартість продукції і збільшуючи рентабельність бізнесу. Реалізація цього проєкту стала більш як в нагоді саме нині – в реаліях війни це дозволяє виробникам хмільного безпроблемно проходити пікові навантаження у споживанні електроенергії, особливо враховуючи аварійні чи планові відключення (підприємство має також власну енергоустановку, яка повністю закриває потреби виробництва).

Ще в планах керівництва заводу – нова прохідна. Ескізні проєкти нині проходять погодження з відповідними службами міста. Передбачається, що двоповерхова будівля з оглядовим майданчиком міститиме не лише відповідні сервісні служби, але й дозволить реалізувати й інші задуми, мова про які лише в мріях.

НА ВЕРШИНІ ЯКОСТІ

Вказане у попередніх абзацах – лише вершина технологічного айсбергу, основою якого є бажання створювати продукт, достойний найвищих нагород. А де є успіх у споживачів, там і відзнаки від знавців справи пивоваріння. Нещодавно Бердичівський пивоварний завод приймав поважних гостей: наш завод за ініціативи ПрАТ «УкрПиво» на «День якості» зустрічав експертів пивної та безалкогольної галузі з усієї України. Окрім суто професійного спілкування щодо стану пивобезалкогольній галузі країни, тут нагороджували переможців XXV Міжнародного конкурсу пива, безалкогольних, слабоалкогольних і зброджених напоїв, мінеральних та питних вод, солоду пивоварного. За результатами конкурсу ТОВ «Бердичівський пивоварний завод» отримав дві золоті медалі за високу якість пива «Amber Hops» та «Пшеничне GOLD», а також ГРАН-ПРІ за пиво «Бердичівське Леон». Отже, велика скарбничка нагород поповнилась новими відзнаками.

ВІЙНА

Нашому поколінню довелось жити у важкі часи. Держава, її народ роблять усе залежне для того, щоб зупинити агресію росії, відновити сповна свою свободу та звільнити території від ворога. Все належне робить і пивоварний завод, його працівники.

– Ми постійно відраховуємо значні суми на підтримку ЗСУ. Сто, двісті тисяч щомісяця – кожна гривня допомагає здолати ворога, наблизити нашу перемогу, – розповідає керівник підприємства. – І ці Подяки, Грамоти, військові сувеніри – це перш за все нагадування нам про те, що потрібно не припиняти цю роботу допоки не настане Перемога.

Серед численних відзнак, які розміщені на одній із стін адмінбудівлі, – і прапор спецпідрозділу «Омега» Національної гвардії України з особистим автографом легенди українського боксу Олександра Усика, підпис на якому він поставив після переможного бою з Тайсоном Ф’юрі. Кошти, отримані під час благодійного аукціону «Український бізнес для української армії», пішли на придбання військового спорядження для ЗСУ.

– Зима близько, тому нещодавно три генератори ми передали для 162-ї механізованої бригади, – повідомив Володимир Леонович. – А ще надаємо дрони для 142-го Центру ССО. Також долучились до підтримки відбудови лікарні «Охматдит» у Києві – 200 000 гривень від Бердичівського заводу перерахували до благодійного фонду лікарні.

Робочий тиждень на підприємстві залежить від технологічного процесу. Буває так, що три дні на тиждень люди працюють на виробничих лініях, в інші дні отримують нове завдання – плетуть маскувальні сітки. Це те, чим кожен із них може допомогти українським воїнам. А ще сімнадцять працівників заводу нині безпосередньо в лавах ЗСУ боронять нашу землю. Їм Бердичівський пивзавод з першого дня мобілізації продовжує платити заробітну плату, підтримуючи своїх воїнів.

* * *

Ми полишали територію заводу з гарним настроєм – завод діє, діє активно та агресивно щодо своїх конкурентів.

І приємним було побачити, що тут не забувають і своєї історії, свого коріння – неподалік прохідної з’явився своєрідний міні-музей пивних технологій. Тут тобі й раритетний чан, в якому варили пиво на зорі появи нашого заводу, поряд – унікальні прилади-витратомір 1965 року. Є також фрагмент двотаврової балки перекриття з клеймом 1914 року виготовлення та інші цікаві речі. А неподалік цього міні-музею – сучасний міні-сквер для відпочинку з гарно підстриженим газоном та ажурною бесідкою. Все це милує око та додає настою пивоварам творити смачне, якісне українське хмільне з бердичівським колоритом!

Анатолій ГОРОБЧУК